Прогрес, щастя, оптимізм та песимізм

Рейтинг країн світу за рівнем соціального прогресу 2015 року очолила Норвегія. Такого висновку дійшла аналітична група дослідницького проекту The Social Progress Imperative. А найщасливішою країною світу цього року, згідно з висновком аналітиків міжнародного проекту «Мережа рішень сталого розвитку», було визнано Швейцарію.

При визначенні успіхів тієї чи іншої країни у сфері соціального розвитку враховувалися понад 50 показників, об’єднаних у три основні групи:

1. Основні потреби людини — харчування, доступ до основної медичної допомоги, забезпечення житлом, доступ до води, електрики й санітарних послуг, рівень особистої безпеки.
2. Основи благополуччя людини — доступ до базових знань і рівень грамотності населення, доступ до інформації та засобів комунікації, рівень охорони здоров’я, екологічна стабільність.
3. Можливості розвитку людини — рівень особистих і громадянських свобод, забезпечення прав і можливостей людини приймати рішення та реалізовувати свій потенціал.

Під час складання рейтингу країн світу за рівнем щастя враховуються такі показники благополуччя, як рівень ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя, наявність громадянських свобод, почуття безпеки й упевненості в завтрашньому дні, стабільність родин, гарантії зайнятості, рівень корупції, а також такі категорії, як рівень довіри в суспільстві, великодушність і щедрість.
Незважаючи на те, що зазначені критерії прогресу й щастя перегукуються, позиції цілої низки країн у двох рейтингах помітно відрізняються.

ЩАСТЯ МЕНШЕ, НІЖ ПРОГРЕСУ

Майже половина країн з топ-50 за рівнем прогресу знаходиться в більш низькій частині рейтингу щастя. Переважно ці країни представляють Південну й Центрально-Східну Європу. Такий розклад, в принципі, можна було б пояснити тим, що завжди хочеться більшого, особливо коли поруч живуть більш заможні сусіди.
Проте й у деяких з цих сусідів спостерігається аналогічна картина. Рівень щастя солідно відстає від рівня прогресу також у Великій Британії, Німеччині, Японії, Південній Кореї, Кіпрі.
Можливо, причина криється в тому, що для багатьох європейців якість життя не завжди або не повністю пов’язана із зовнішнім благополуччям або лідерськими світовими статусами своїх країн.
Тим паче, що в Європі, зокрема — Південній та Центрально-Східній, на разі продовжує відігравати не останню роль християнське вчення, що ставить внутрішнє над зовнішнім, духовне над матеріальним і вічні блага над тимчасовими.

КОМУ В РОСІЇ ЖИТИ ДОБРЕ

За результатами дослідження, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки в квітні цього року, 78% росіян відчувають себе щасливими. Таким чином, індекс щастя в РФ за останній рік додав там 5 пунктів й досяг 25-річного максимуму, констатують соціологи з ВЦВГД.

Частіше за інших у Росії щасливими себе називають люди у віці 18-24 років, а також ті, хто має вищу освіту. Респонденти здебільшого пов’язують щастя з благополуччям у сім’ї, з дітьми та внуками, з цікавим навчанням або роботою, з відчуттям того, що в житті все вдалося, а також зі здоров’ям своїм  та своїх близьких.

Проте у зазначеному рейтингу країн світу за рівнем щастя Росія стоїть на 64 місці, а в рейтингу прогресу — на 71-му. Директор Московського бюро з прав людини зазначає, що у неблагополучній обстановці відчуття щастя додає необхідного оптимізму.

«З іншого боку, — говорить він, — ігнорування соціальних процесів веде до громадської стагнації: люди задовольняються тим, що є, каналізуючи всі свої вимоги переважно в родинні, дружні цінності. Через це знижується запит суспільства до влади на зміни, реформи, підвищення якості життя. Втім, щастя і задоволення життям може бути поєднане з активною громадянською позицією. Це був би найкращий варіант».

МІЖ ДВОХ КРАЙНОЩІВ

Україна у світовому рейтингу розвитку посідає 62 місце. У рейтингу щастя наша позиція куди більш низька — 111-та. Таким чином, у порівнянні з 2013 роком відбулося падіння втричі. Не доводиться зайвий раз говорити про те, які основні фактори вплинули на це.

Зрозуміло, останнім часом особисті самовідчуття багатьох українців як ніколи пов’язані з тим, що відбувається в країні. Тут розклад також не надто веселий. За даними нещодавнього дослідження Центру Разумкова, 67% українських громадян вважають, що події в нашій державі розвиваються в неправильному напрямку.

Практично кожен п’ятий респондент вважає, що Україна не здатна подолати існуючі проблеми, а на думку майже кожного третього, в країні відбудеться колапс економіки з масовими закриттями виробництв та безробіттям, неможливістю сплачувати за боргами й різким знеціненням гривні.

Хай там як, переважна більшість українців вважає, що наша держава подолає нинішні проблеми або в найближчі декількох років, або у більш віддаленій перспективі, і що економічного колапсу, незважаючи на всі існуючі труднощі, не буде.

Щоправда, було б недоречним у сьогоднішніх умовах вдаватися до надмірного оптимізму, який нерідко переходить в ілюзії, повністю відірвані від навколишньої реальності. Навряд чи це буде корисніше за радикальний песимізм, який прогнозує лише занепад і розруху.