Рада Європи та Україна
У цьому місяці виповнюється 11 років від дня вступу України до Ради Європи та трохи більше дев’яти років від часу набуття чинності в Україні Європейської конвенції з прав людини. Чи змінила Рада Європи щось в Україні?
Я не знаю. Спитайте про це у 2 700 ваших співвітчизників, які звернулись до Європейського суду з прав людини за один лише 2005 рік. Або спитайте в тих 119 українців, які отримали позитивне для себе рішення Європейського суду, що виніс ухвали по суті в 120 справах. Якщо зважати на ці цифри, то кількість видається не дуже значною. Важливим є те, що Україна приєдналась до клубу європейських демократій, де цінують дотримання прав людини настільки високо, що його члени погодилися визнати обов’язковою для себе юрисдикцію Страсбурзького суду з прав людини.
Цей клуб — Рада Європи — є найстарішою європейською міжнародною організацією, яка була заснована в травні 1949 року тими, хто прагнув запобігти будь-якому повторенню лихоліть світової війни. Ці далекоглядні чоловіки та жінки вірили, що для того, щоб подібне «більше ніколи» не повторилося, слід створити організацію, в основі якої буде повага до загальних цінностей, якими є демократія, права людини та верховенство права. Однак на зміну світовій війні прийшла холодна війна, і Рада Європи залишилися на одній із сторін, розділених залізною завісою. Організація продовжувала робити те, що вона і прагнула робити: забезпечувала співробітництво в царині прав людини, правосуддя, соціальних питань, культури та освіти. Рада Європи ухвалила понад 100 конвенцій. Проте Рада Європи мала дуже слабкі зв’язки з другою половиною Європи, яка опинилася по інший бік стіни, оскільки Радянський Союз та співдружні з ним держави хоч і вели мову про демократію та права людини, однак розуміли демократію та права людини зовсім по-іншому.
Від часу, коли стіна впала, Рада Європи запросила до себе всі держави Європи. Однак залишалось постійно незмінним те, що Рада Європи базується на спільних цінностях, і ми можемо співпрацювати лише в тому випадку, коли впевнені, що говоримо про однакове розуміння таких понять, як демократія, права людини та верховенство права.
Раду Європи часто називають «сторожовим псом прав людини». Це вірно, але лише під певним кутом зору. Держави-члени дійсно платять Раді Європи, як сторожовому псу, за те, що вона «гавкатиме» на них у разі, коли ці держави порушать правила, які вони самі ж і встановили. Але це не є нашим основним завданням. Головне — це допомогти державам-членам досягти поставленої мети, коли йдеться про демократичні реформи, кращий захист прав людини та зміцнення верховенства права.
Йдеться про таку допомогу урядам у покращенні повсякденного життя громадян, щоб звичайні люди відчули, що їхня свобода захищена, щоб вони повірили в те, що їхні уряди чесні та прозорі, і щоб вони були впевнені в тому, що досягнуть справедливості в разі, коли звернуться до суду. Ось чому Рада Європи надає в розпорядження урядів кращі європейські знання та експертні оцінки, заохочує безпосередні обміни знаннями та ідеями між звичайними людьми, що часто визначається як встановлення громадянського суспільства, та в цілому посилює невидиму і невловиму демократичну культуру.
Окрім того, суд у Страсбурзі працює на гроші платників податків. А коли заявник виграє справу в суді і суд зобов’язує державу-члена сплатити відшкодування, ці гроші знову-таки беруться з кишені платників податків. Відтак, запобігти ситуації є кращим і більш дешевим способом, аніж виправляти ситуацію після того, як справи пішли кепсько. Краще зосередитись на розробці належних законів та впровадженні їх у такий спосіб, щоб зменшити кількість звернень до суду.
Моя роль як генерального секретаря Ради Європи полягає в тому, щоб дієво та ефективно організувати роботу і забезпечити належне використання грошей платників податків. Моя роль — бути партнером лідерів наших держав- членів у роботі щодо виконання їхніх планів, пов’язаних з розбудовою демократії, правами людини та верховенством права. Під час візиту я сподіваюсь підписати угоду про присутність Ради Європи в Києві, що значно збільшило б наші можливості в допомозі Україні. Я також проводитиму плідні дискусії щодо нашого майбутнього співробітництва.
