Радбез схвалює

Рада Безпеки ООН одностайно підтримала резолюцію по Ірану. Це — ще один серйозний крок для втілення угоди, яку було підписано 14 липня між Тегераном та «шісткою» міжнародних посередників у Відні.

Як зазначається на сайті РБ ООН, цей крок має створити систему з моніторингу ядерної програми Ірану, з урахуванням можливого припинення всіх пов’язаних з цим санкцій.

Радбез також схвалив Спільний комплексний план дій, який став «кульмінацією» дипломатичних спроб «шістки» — Китаю, Франції, Німеччини, Росії, Великобританії, США та Ірану. Повідомляється, що ці домовленості почнуть діяти через 90 днів від рішення Ради Безпеки.

За словами президента США Барака Обами, домовленості з Іраном «зроблять Америку і світ більш безпечними та надійними».

Утім, держсекретар Джон Керрі заявив, що позиція Вашингтона щодо Тегерана незмінна. «Іран був нашим ворогом, і він досі ним залишається. Немає ніяких ілюзій щодо цього. Однак Іран без ядерної зброї є зовсім іншою країною, ніж Іран з ядерною бомбою. Ми віримо, що Ізраїль, як і весь регіон, почуватиметься безпечніше. Якщо Конгрес скаже «ні» цій угоді, то ніщо не зупинить Іран від набуття ядерної зброї», — заявив держсекретар США в інтерв’ю СNN.

Тим часом, як повідомляє «Голос Америки», республіканці лишилися невдоволеними рішенням Радбезу ООН, який схвалив цю угоду раніше, ніж її розгляне Конгрес. «Це дуже проблематично. Я стурбований тим, що ООН погодилася на те, що, можливо, не зможе імплементувати», — заявив американський сенатор Роберт Коркер.

«День» попросив завідувача відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інституту всесвітньої історії» НАН України В’ячеслава ШВЕДА прокоментувати схвалення резолюції по Ірану:

— Це — один із найбільш позитивних кроків історичного значення, який вдалося зробити президентові США Бараку Обамі. Однак є місце й критиці — як всередині США, так і від їхнього найближчого союзника — Ізраїлю. Цією угодою невдоволена й Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, в якій головну роль відіграє Саудівська Аравія. Вони вважають, що домовленості з Іраном недостатньо ефективні, в них є шпарини, які дозволять Ірану оволодіти ядерною зброєю.

Але аргументи Обами видаються більш переконливими. Він сказав, що цей документ, попри всі ризики та проблеми, закриває шлях до нечуваної гонки озброєнь у Близькосхідному регіоні. Раніше Саудівська Аравія чітко заявила, що в разі оволодіння Іраном ядерної зброї вона докладе зусиль, щоб і в неї з’явилося таке озброєння.

Цей документ якраз і створює ефективні механізми запобігання створенню Іраном протягом декількох років зброї масового ураження. У ньому прописано серйозні механізми моніторингу, які дозволяють постійно стежити за тим, як відбувається розвиток ядерної програми Ірану. А в разі виникнення серйозної небезпеки проти Тегерана буде застосовано санкції, які матимуть серйозні наслідки для економіки та всього іранського суспільства.

Цей документ — компроміс і результат майже 12-річної підготовки. Обидві сторони доклали багато зусиль, щоб ця угода увінчалася успіхом.

Досягнення цього консенсусу підкреслює ефективність міжнародних санкцій і спільних скоординованих дій, коли світова спільнота об’єднується проти країни, яка проводить зовнішню політику всупереч міжнародному праву.

Це дуже важливо й для України. Ми на своєму досвіді бачимо, як санкції США та ЄС допомогли принаймні тимчасово зупинити агресію Росії на Донбасі.

Попри те, що Обама та інші підкреслюють, що угода з Іраном стосується передусім ядерної зброї, насправді вона має набагато ширше значення. Це відкриває шлях до глобального переформатування Близькосхідного стратегічного балансу.

Для Ірану це також можливість «повернутися» на Близький Схід країною, яка допомагає вирішувати проблеми регіону, а не створювати їх.

Працюючи над угодою, США дали зрозуміти, що сподіваються на те, що вона підштовхне іранське суспільство до реалізації глибоких внутрішніх перетворень. А, по-друге, вона має підштовхнути до цього й інші арабські країни Перської затоки.

Ці домовленості дозволяють розплутувати серйозні соціально-економічні та політичні проблеми, протиріччя, які притаманні Ірану та іншим арабським країнам.

Вони також дадуть змогу Тегерану вийти на міжнародний ринок. У Європі дуже чекають на іранські енергоносії. На ринок Ірану також хочуть прийти європейці та американці. США внаслідок санкцій втратили понад $180 млрд. Але вони свідомо йшли на це. Нині ж створюються сприятливі можливості, щоб Іран безперешкодно влився в глобальну економіку.

— А як ви прокоментуєте думку про те, що Росія підіграла Заходу в іранському питанні, а світ має закрити очі на те, що вона робитиме в Україні?

— Російська пропаганда спеціально ввела і розкручує цю думку. Це спрямовано на те, щоб посіяти недовіру між Україною та Сполученими Штатами. Однак для цього немає жодних підстав: Росія не грала першу скрипку в цих перемовинах, які розпочалися в секретній обстановці в Омані декілька років тому.

Під час переговорного процесу з Іраном Москва намагалася вставляти палиці в колеса, спровокувати вихід Тегерана з переговорного процесу. Це, зокрема, продаж росіянами ракетних комплексів С-300 Ірану. Однак в умовах, коли угода відкривала серйозні перспективи для Ірану, російські С-300 нічого якісно не давали для посилення безпеки Ірану.

По-друге, Тегеран чудово розуміє справжню поведінку Росії, яка намагається використати Іран для реалізації своїх стратегічних цілей, передусім повернути собі колишній вплив СРСР, який він мав на Близькому Сході. Іранці усвідомлюють те, що Росія їх просто використає у своїй геополітичній грі.

Між тим у самому іранському суспільстві також немає глибокої антиамериканської ворожнечі, хоча очільники Ірану часто критикують США, але це здебільшого зводиться до політичних штампів. Звісно, в Ірані є й сильні радикали, які налаштовані на подальші сумнівні геополітичні ігри з використанням шиїтської меншини. Більш просунута частина іранців дуже добре розуміє справжню ціну таким пропагандистським кліше й не ведеться на них.