Райнгард ШЕФЕРС: «До повного скасування віз треба пройти довгий шлях»
Україна посідає друге місце після Польщі серед країн, жителі яких частіше всього відвідують Німеччину. За рік заявку на отримання шенгенської візи в німецьке посольство подають майже 130 тис. осіб, при тому, що загалом по Києву цього року такі заявки подали 350 тисяч наших громадян. Однак у пам’яті ще свіжа інформація про недавні візові скандали навколо Посольства Німеччини, а 27 жовтня Україна і ЄС парафіціювали угоду про спрощення візового режиму для деяких категорій населення. Про це та інші особливості роботи Посольства Німеччини в Україні щодо візового питання в інтерв’ю представникам газет «День», «Сегодня» та «Блик» розповiв Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Райнгард ШЕФЕРС.
— Пане Посол, уже зараз робиться що-небудь конкретне для виконання умов парафіційованих угод?
— Нам не треба проводити якихось широкомасштабних заходів. Необхідно лише застосовувати в майбутньому спрощену процедуру для деяких категорій осіб, передбачених угодою. Це — бізнесмени, студенти, журналісти, люди, які мають родинні зв’язки в Німеччині й так далі. Однак ця угода ще не набрала чинності. Адже її ще повинен ратифікувати парламент України, а з боку ЄС для набуття чинностi угоди необхідні попередні слухання в Європарламенті. Це займе декілька місяців. Стосовно угоди хочу ще додати: часто ЗМІ подає інформацію, що ніби угода накладає на посольства зобов’язання в кожному випадку мотивувати відмову щодо видачі візи. По-перше, це не відповідає дійсності — в угоді немає такого пункту. По-друге, Посольство Німеччини і без того з квітня нинішнього року здійснює таку практику, супроводжуючи відмову коротким письмовим обгрунтуванням. Стандартизований формуляр, розроблений посольством, нараховує в загальній кількості дев’ять причин для відмови у видачі візи. Частіше на шляху до країн шенгенської зони стають: подача фальшивих документів; надання неправдивої інформації в анкеті або під час співбесіди; недостатність фінансового забезпечення поїздки; крім того, у візового відділу можуть виникнути сумніви щодо заявленої мети поїздки або бажання повернутися назад після завершення терміну дії візи.
— Пане Посол, чим пояснюються відмінності процедур отримання віз у країнах шенгенської зони?
— Для всіх країн Шенгенської угоди існують єдині формуляри візових анкет і, передусім, діють значною мірою однакові передумови видачі віз. Однак сама процедура видачі віз все ще перебуває у сфері національних юрисдикцій. Тому, як і раніше, можуть бути відмінності між посольствами різних шенгенських країн. Але ці відмінності стосуються лише тих дiлянок, у яких не працює Загальна консульська інструкція, або ж не було однозначно узгоджено єдиного регулювання, а їх не так уже й багато. Тут, звичайно, можна подумати про подальший розвиток співпраці в рамках Шенгенської угоди і про подальшу централізацію процедур, але в даний час такого наміру не існує, і тому відмінності, особливо в плані специфіки процедур видачі віз, будуть і далі.
— Коли країни Шенгенської угоди готові зробити крок у відповідь на скасування Україною віз на в’їзд для жителів ЄС?
— Це, швидше за все, політичне питання і, думаю, складне питання. Я цілком усвідомлюю, що практика видачі віз у країнах ЄС може здатися громадянам України, тобто потенційним візовим заявникам, політикою відмежування і викликати у них образ «Європи як фортецi». Що стосується спрощення візового режиму на самому широкому рівні, аж до повного скасування віз, то тут треба пройти ще довгий шлях. На це існує ряд причин. Ринок праці в країнах ЄС характеризується високим структурним безробіттям, і держави, що входять до ЄС, не можуть у цей час дозволити собі додаткову робочу силу з інших країн. Ще одна причина — міркування щодо безпеки в самому широкому плані. Україна — відкрита країна з частково «шпаристими» кордонами з третіми країнами, а це сприяє, зокрема, транзиту нелегальної міграції в Європу. Ці та інші причини становлять цілий комплекс, який веде до того, що процес у бік можливого скасування віз буде продовжуватися ще тривалий час. Необхідність отримання візи зникне тоді, коли зникнуть вищеназвані причини.
— Великою проблемою є так звані «вуличні консули», які за певну плату обіцяють надати допомогу при отриманні віз. Вони, як правило, працюють біля посольств. Як ви боретеся з цим явищем?
— «Вуличні консули» — дійсно велика проблема, що неодноразово висвітлювалася в ЗМІ. Але вони діють не на нашій території, тому Посольство Німеччини не має можливості боротися з цією проблемою безпосередньо. Ми вже неодноразово зверталися в українські міністерства іноземних і внутрішніх справ, але досі це не призвело до помітного зменшення розмірів цього явища. Ці «вуличні консули» або пропонують інформацію, яка ні в чому не може допомогти заявнику, або обіцяють забезпечити більш ранню дату співбесіди у візовому відділі. Насправді ж вони тільки нав’язують заявнику додаткові та зайві послуги. Наприклад, одна заявниця заплатила 300 гривень за «допомогу в заповненні анкети», хоч сама анкета сформульована таким чином, що будь-яка людина, яка вміє читати і писати, без великих зусиль її заповнить. Іноді ці люди радять вказати в графі «мета поїздки» вигадану мету поїздки, завдяки якій візу ніби видадуть без проблем. Однак це не відповідає дійсності. Виявлення фальсифікованих даних — не проблема для досвідчених співробітників посольства. Результат: у візі буде відмовлено. Тобто — іноді після такої «допомоги» заявник, який міг спокійно, без проблем отримати візу, отримує відмову.
— Багатьом людям для отримання візи доводиться їхати з інших міст у Київ, що не дуже зручно. Як ви ставитеся до ідеї відкриття консульств у інших містах України?
— Ця ідея вже обговорювалася в МЗС Німеччини. Ми вивчали статистичні матеріали, провели дослідження. Однак поки вирішили відмовитися від цього кроку. Я хотів би додати, що мова йде саме про офіційні консульські представництва в інших містах, а не про почесних консулів. Я не виключаю, що згодом такий варіант можливий.
