Референдум як потужний інструмент для президента

Сьогодні президент України Петро Порошенко прибув до Варшави і майже одразу взяв  участь у відкритті засідання Північноатлантичної ради на рівні глав держав та урядів. Засідання Комісії НАТО-України на рівні глав держав відбудеться завтра опівдні.

«День» звернувся до експерта Німецького фонду Маршалла (German Marshall Fund) Бруно ЛЕТЕ із проханням прокоментувати заяву держсекретаря США  Джона Керрі після зустрічі з українським президентом Петром Порошенком напередодні у Києві, а також розповісти про що має говорити глава української держави, щоб наблизити членство нашої країни в Альянсі. Нагадаємо, що шеф американської дипломатії повідомив журналістам, що Порошенко сам заявив, що він та Україна ще не ухвалили рішення, чи хочуть подавати заявку на членство в НАТО.

«НАТО НЕ РОБИТЬ СЕКРЕТУ З ФАКТУ, ЩО ВОНО ХОЧЕ, ЩОБ УКРАЇНА ПЕРЕДУСІМ РЕФОРМУВАЛАСЬ»

— Звісно, НАТО підтримує зусилля України зі вступу до Альянсу. І це загальна картина. Окрім того, подання заявки на членство в НАТО — це не процес одного-двох днів. Якщо ви подивитесь на нових членів Альянсу, країни Балтії та Польщу, то процес вступу зайняв майже 10 років. Тому це довгий процес.

НАТО не робить секрету з факту, що воно хоче, щоб Україна передусім реформувалась. Зокрема реформувала приватний, військовий та державний сектори. Порошенко й увесь український уряд розпочали серію ініціатив у цьому напрямку. Але основний результат ще треба побачити. І прогрес України на сьогоднішній день не такий, на який ми сподівались. І тому Україні потрібно ще зробити багато роботи й докласти чимало зусиль у цій сфері. Тому саме такий сигнал хочуть послати союзники: ми вітаємо Україну, але вона має насамперед реалізуватись.

— Хіба для України не було б важливо зараз подати заявку на членство, щоб продемонструвати серйозність намірів?

— Я не думаю, що Україні є сенс подавати заявку на членство допоки українські збройні сили не відповідають стандартам НАТО. І звичайно до того часу НАТО буде допомагати й надавати підтримку, гроші, знання, досвід. А тому зараз найважливішим є реалізувати реформи, модернізуватися. І український уряд має план модернізації  збройних сил до 2020 року. На мою думку, це ключовий документ. І коли головні результати будуть видимими, то відповідно до цього документу для України існуватиме сенс подавати заявку на членство в НАТО. 

— А що ви думаєте про ідею проведення референдуму, який би продемонстрував волю українського народу щодо вступу до НАТО як це, наприклад, раніше зробила Грузія?

— Звісно, голос людей міг би дати політичний мандат, прискорити перемовини про посилення співпраці з НАТО, а також нейтралізувати певні сили всередині України, які виступають проти членства в Альянсі. Звісно, це був би потужний інструмент для президента. Але я б застеріг від проведення референдуму, бо іноді вони не дають того результату, який ви очікуєте.

«Я СПОДІВАЮСЯ, ЩО БУДЕ СИЛЬНА ЗАЯВА ПРО УКРАЇНУ У СПІЛЬНІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ВАРШАВСЬКОГО САМІТУ НАТО»

— Чи повинно НАТО на цьому саміті підтримати атлантичні перспективи України, про що висловила сподівання адміністрація президента України?

— Я думаю, що це надзвичайно важливо, щоб і Європа, і США, і вся трансатлантична спільнота дала сигнал, що Україна має майбутнє в євроатлантичній родині. Я сподіваюся, що буде сильна заява про Україну у спільній декларації Варшавського саміту НАТО, і Альянс знову підтвердить політичну підтримку євроатлантичної інтеграції. І те, що відбувається на шляху інтеграції до НАТО, має відбуватись і на шляху інтеграції до ЄС.  

І тут важливо, щоб і НАТО, і ЄС та окремі країни послали такий сигнал Україні, оскільки це заохотить Україну продовжити рух цими шляхами.

-— До речі, чи вважаєте ви за доцільне, щоб у Варшавській декларації було закріплено твердження, ухвалене на Бухарестському саміті, що Україна та Грузія у майбутньому стануть членами НАТО?

— Я думаю, що буде дещо складно відновити Бухарестську заяву у Варшаві. Для багатьох країн обіцянка Бухарестського саміту виглядає такою, що її складно виконати у короткостроковій перспективі. Так, у Бухаресті було сказано, що Україна та Грузія одного дня стануть членами НАТО. І тоді не було вказано терміну. На мою думку, тут у Варшаві пролунає сигнал підтримки, але не буде відновлення Бухарестської обіцянки. Немає приводу лідерам відновлювати чи повторювати обіцянку, яку було вже дано.

— Проте НАТО якимось чином має заявити, що двері Альянсу мають бути відкриті?

— Так, двері НАТО є відкритими. Подивіться, Чорногорія зараз якраз вступає до НАТО. Але процес розширення у Східній Європі є набагато складнішим. І коли ви порівняєте Чорногорію з Україною, то Чорногорія працювала майже декілька десятиліть перш ніж вона вступила до НАТО. І Чорногорія почала процес вступу давно, а Україна лише два роки тому. Це майже ніщо. Тому треба ще зробити багато роботи.

— Як, на вашу думку, чи має українське керівництво тут, на саміті, демонструвати бажання вступити до НАТО?

— Дуже важливо, щоб українське керівництво не лише приїхало до Варшави, щоб сказати, що Україна хоче стати членом. Набагато важливіше, щоб керівництво України повідомило про свої досягнення. Не лише про свої очікування, але й про свої досягнення, про успішну трансформацію України після Євромайдану. Важливо комунікувати про такі досягнення, щоб Україна могла подолати неправильне сприйняття, негативне враження, а також запропонувати певні аргументи, що Україна досягає прогресу. З іншого боку, Україна має комунікувати про свої потреби, і щодо трастових фондів і майбутнього Всеохоплюючого плану допомоги, який буде ухвалено на саміті, Україна має сказати НАТО, як вона конкретно буде їх імплементувати.   

— Що ви можете сказати про роль Польщі, зокрема про заяву президента Анджея Дуди, що політика відкритих дверей НАТО має залишатися?

— Польща — друг України, з якою ви історично та культурно є певним чином близькі. Звісно, Польща буде чинити тиск, щоб політика відкритих дверей зберігалась. Але Польща сама не може це вирішувати. Це має бути одностайне рішення всіх членів Альянсу. Однак я вірю, що Польща здійснює позитивний вплив і спрямовує Альянс до політики відкритих дверей.