Річард ЛУГАР: Україна повинна зайняти своє місце в Європі

— Сенаторе Лугар, Ви мали справу з Україною протягом всіх десяти років її історії. Як би Ви оцінили це десятиліття?

— Україна має чудові стосунки з усіма своїми сусідами, і це — одне з найбільших її досягнень. Україна, звичайно, щаслива, що має незалежність, ювілей якої ми зараз відзначаємо. Україна скористалася своєю незалежністю настільки ефективно, що сьогодні, наприклад, вона — активний учасник «Партнерства заради миру», вносить значний внесок у операції з підтримання миру, надсилає своїх миротворців. Україна діє так, як їй і належить з точки зору її розміру і географічного розташування.

— Не так рідко можна почути думку, що після реалізації програми ліквідації ядерної зброї на території України, одним з авторів якої Ви були, США реалізували свої інтереси, Україна ж не отримала нічого. Що б Ви могли на це відповісти?

— Спочатку — історичний екскурс стосовно програми колективного зменшення загрози. Коли я вперше відвідав Україну в квітні 1992-го, нас зустрів молодий американський дипломат. Зовнішня політика Сполучених Штатів тоді була готова взаємодіяти з Україною як з незалежною державою, розуміла важливість цього, але не була до цього готовою технічно. Після повернення ми нанесли візит президенту Бушу і держсекретарю Бейкеру і підняли питання про якомога швидше відкриття повноцінного посольства США в Україні. Вони це підтримали, підкресливши, що для цього потрібна підтримка Конгресу. І коли ми повернулися до України в листопаді 1992-го, вже було винайнято приміщення для резиденції посла Попадюка, і, незважаючи на швидку зміну адміністрації президента США, справа з американським посольством в Україні зрушилася. Перед цим ми відвідали президента Росії Бориса Єльцина в Москві. Під час цієї зустрічі він із серйозним занепокоєнням говорив про проблему ядерної зброї, і підкреслював необхідність співпраці України з Росією в цьому питанні. Тоді ми приїхали до України, я дуже добре пам’ятаю вечерю з президентом Кравчуком, під час якої я йому повідомив, що уряд США готовий надати $150 млн. для того, щоб Україна позбулася ядерної зброї. Відразу після того, як ми йому це сказали, президент Кравчук попросив нас вийти з дверей кімнати, де ми мали вечерю, запросив представників преси, і оголосив, що Сполучені Штати готові надати $175 млн. для ліквідації ядерної зброї. Я негайно повернувся до Вашингтона, щоб терміново повідомити про це президента Буша, і спитати його, чи може він підтвердити надання допомоги саме на цю суму. І він підтвердив це. Я зупиняюся на цьому, тому що це був момент, коли в Україні почали серйозно розглядати можливість участі країни в програмі колективного зменшення загрози. Ця програма досі продовжується, хоча вона вже наближається до свого завершення. У різних формах в межах цієї програми було витрачено більше за $1 млрд. Значення цієї програми — в тому, що вона дала дуже важливий напрямок для співпраці США з Україною в технологічній галузі, галузі безпеки на наступні десять років. Це зберігає своє значення й сьогодні. Представники держдепартаменту, міністерства оборони, адміністрацій президентів Буша, Клінтона, Буша мали постійні зустрічі зі своїми українськими колегами, це допомогло досягнути того рівня довіри, розуміння, який ми підтримуємо й тепер. Я думаю, в українців у результаті сформувалася досить сильна впевненість у постійному характері американської зацікавленості Україною, американської відданості ідеї підтримки незалежності України. Я можу згадати розмову з одним з українських військових чинів, який наголошував на необхідності будівництва житла для військовослужбовців, котрi будуть звільнятися в результаті скорочення. Наступним символічним кроком чотири роки тому було відрізання хвоста у стратегічного бомбардувальника Ту- 160, в якому я теж брав участь. Цей процес призвів до подальших переговорів з українськими офіційними особами щодо проектів програми колективного зменшення загрози. Зараз Україна працює над військовою реформою. Це дуже непросте питання, в якому Сполучені Штати надавали допомогу i хочуть допомагати й надалі, щоб Україна могла сформувати такі збройні сили й такого розміру, яких вимагають сучасні умови. Представники уряду США діляться з українськими представниками своїми міркуваннями щодо протиракетної оборони. Вони згадували про міркування стосовно подальшої долі стратегічних сил США. Ці міркування можуть на певному етапі бути корисними й для України. Я хочу підкреслити, що таким чином відбувається двосторонній обмін дуже важливою інформацією.

— До речі, стосовно протиракетної оборони. Певні застереження щодо цієї програми в Україні є, і до того ж, є певне незадоволення тим, що США не визнали Україну стороною переговорів відносно подальшої долі договору від 1972 р.

— Позиція уряду США полягає в тому, що загрозу для безпеки США можуть становити так звані «країни-парії», які можуть шантажувати чи залякувати США наявністю ракет. Тому уряд США вважає цілком логічним і законним дослідити й використати можливі способи захисту від такої загрози. Президент Буш говорив президенту Путіну, що США хотіли б, щоб Росія зрозуміла законність стурбованості США своєю безпекою і погодилася б на відповідну модифікацію міжнародних договорів. У всякому разі, тривають консультації, переговори з того, як союзники та партнери США могли б скористатися випробуваннями, технологіями, з якими зараз експериментують США в напрямку розробки протиракетної оборони. Я був присутнім на робочому обіді міністра оборони Рамсфельда з російськими представниками. Мені здалося, що росіяни показали розуміння наших міркувань щодо важливості тих експериментів, які ми проводимо для створення ПРО. Зі свого боку, вони хотіли б, щоб ми поставилися серйозно до їхніх думок стосовно можливого скорочення стратегічних ядерних озброєнь. Зараз це питання обговорюється, й росіян дуже цікавлять точні технічні дані, а також як ці міркування виглядають з американської сторони. Частково їх це цікавить, бо утримання такої зброї є дуже дорогим, але вони планують зменшення своїх стратегічних сил. Міністр Рамсфельд відзначив, що до кінця вересня має бути закінчена розробка оборонної концепції. І тоді США матимуть кращі можливості обговорити це питання. Що ж до європейських лідерів — я зрозумів, що питання ПРО може призвести до суперечки між США та Росією, а вони б хотіли, щоб цього не сталося. У той же час вони позитивно ставляться до того, що і США, і Росія готові скоротити свої стратегічні ядерні сили.

— Так все ж таки, США планують чи ні задіяти Україну в цих переговорах як правонаступника договору по ПРО 1972 р.?

— Я не знаю, наскільки Україна може бути залучена до цього процесу. Але, безумовно, керівництво США триматиме в курсі своїх планів керівництво України тією самою мірою, якою ми повідомляємо про свої плани Росію. Запорукою цього є те, що протягом всіх цих десяти років у нас постійно тривав процес обміну інформацією, процес переговорів.

— Президент Буш-старший задавав у Києві історичне питання — навіщо Україні незалежність? За президента Буша- молодшого у багатьох склалося враження, що українсько-американські відносини внаслідок скандалів в Україні наблизилися до мінімально можливої температури. Було й багато припущень стосовно того, що політика США до України все ще не вироблена. Є й той факт, що президенти Буш та Кучма ще жодного разу не зустрічалися. Якою є Ваша думка стосовно цього?

— Перш за все, президент Буш попросив мене приїхати до України, щоб його тут представляти. Він знає, що я — ентузіаст України, і був таким протягом усіх десяти років. Він хотів, щоб я передав і його ентузіазм як президента США. Я думаю, справедливо буде сказати, що ми, США дуже хотіли б стати в пригоді Україні по цілому спектру питань, і ми постійно шукаємо можливостей, як це зробити у доречний спосіб. Моя країна була дуже занепокоєна розслідуванням справ загиблих журналістів в Україні, тому що ми серйозно ставимося до свободи преси і сподіваємося, що Україна до цього ставиться так само серйозно. В нас є надія, що найближчим часом буде досягнуто серйозних результатів у цих розслідуваннях. Ми вітаємо Україну з приводу тих вільних і чесних виборів, які вона вже проводила, з мирною передачею влади, яка в Україні вже відбувалася, що є дуже складною справою для країни, яка недавно здобула незалежність. У контексті парламентських виборів, які відбудуться наступного року, дуже важливо забезпечити, щоб не тільки саме голосування, але й виборча кампанія була чесною, щоб були забезпечені свобода висловлювання, свобода вибору, щоб були представлені всі думки. Ми щиро радіємо високим темпам економічного зростання в Україні в другій половині 2000- го року і ще більш високим темпам нинішнього року, ми з нетерпінням чекаємо того моменту, коли буде закінчено роботу над комерційним кодексом, юридичною реформою, законодавством у галузі контрактної сфери. Це є передумовою залучення набагато більш значних інвестицій, щоб досягти іще більших економічних успіхів і підвищити рівень життя.

— Чи можна так зрозуміти Ваші слова, що розвиток українсько-американських відносин у першу чергу залежатиме від результатів розслідування справ загиблих журналістів, від того, наскільки чесно й відкрито пройдуть вибори, і які саме закони буде ухвалено?

— Ми матимемо чудові стосунки з Україною. Не тільки уряд США, але й десятки тисяч американців українського походження відчувають ентузіазм відносно подальших успіхів України. Я хочу сказати, що набагато більш широка підтримка Сполучених Штатів матиме місце, лише якщо ми будемо переконані, що не лише березневі, але і всі вибори в Україні проходитимуть чесно й відкрито. Підприємці, бізнесмени зможуть сюди привезти інвестиції тільки коли вони будуть впевнені, що створено достатню юридичну структуру для того, щоб гарантувати цілий ряд речей. Таких, наприклад, як захист прав співвласників підприємств, захист прав власників акцій, які мають менше голосів при голосуванні. Американці з настільки великим ентузіазмом ставляться до України, що інколи вони відчувають незадоволення, розчарування з приводу того, що реформи тут не просуваються так швидко, як їм підказує їхній ентузіазм. Ми себе вмовляємо, що за десять років не може статися чуда, але підсвідомо відчуваємо, що це може статися, і хочемо якось пришвидшити ці реформи.

— Будь ласка, у двох словах: як Ви бачите стратегічне партнерство між Сполученими Штатами та Україною?

— Спільне відчуття оборони та безпеки. Визнання важливості незалежності щодо кожної з наших країн у цьому досить небезпечному світі.

— Чим саме незалежність України важлива для США?

— Ми вважаємо, що незалежність України — це гарантія того, що Україна зможе знайти належне їй місце в Європі. Сполучені Штати завжди були досить щільно задіяні в європейських подіях через НАТО в останні 50 років, і, до речі, це були роки миру. Як незалежна країна, Україна має право бути партнером у двосторонніх відносинах і партнером у «Партнерстві заради миру». З розвитком подій у майбутньому перед Україною буде можливість стати членом НАТО. Незалежно від цього вона може стати й членом Європейського Союзу. Ми вважаємо, що, очевидно, перспектива України — це бути великою незалежною державою, яка може брати на себе лідерство в Європі. Всі ці можливості не були відкриті для України, коли вона була частиною Радянського Союзу. Ми вважаємо, що за останні десять років розвиток демократичних інституцій, повага до прав людини, розвиток основ ринкової економіки — це ключові індикатори того, що незалежність, десятиріччя якої ми відзначаємо, була найкращим вибором і для України, і для всього світу.