Рік українсько-російського пiзнання
Президент Росії Володимир Путін вирішив проголосити наступний рік у своїй країні Роком України. Російський лідер мотивував свою ухвалу необхідністю «розвитку російсько-українських стосунків і розширення зв’язків у галузі науки, освіти та культури».
«Рік України в Росії означає дуже багато», — так багатозначно схарактеризував цю ухвалу свого президента Надзвичайний та Повноважний Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. Генерал українського козацтва (цієї честі удостоїли Віктора Степановича минулого тижня) наголосив, що такий рік дозволить обом країнам більше знати одна про одну. Черномирдін зізнався, що, бувши переконаним у своїх досконалих знаннях про Україну, лише в посольському амплуа збагнув, як насправді знає мало про нашу державу. «Задля того, аби ближче пізнати один одного в усіх напрямках і прийнято ухвалу оголосити в Росії 2002 рік Роком України», — підсумував Черномирдін. «Ми хочемо, щоб Україна була широко представлена в Росії, щоб представники України могли побувати в російських регіонах і вивчити їх можливості», — сказав він.
Нове російське керівництво позиціонує себе як команду прагматиків. Ця команда, очолювана президентом Путіним, як сьогодні багато хто вважає в Росії, дійшла висновку, що з Україною потрібно розвивати стосунки як з дуже близькою та дружньою, але окремою державою. Тобто насправді йдеться про реалізацію гасла Бориса Єльцина, котрий закликав, прокинувшись, подумати, а «що ти зробив для України?». Навряд чи можна дорікати Москві, що в Росії вирішили краще вивчити Україну аж на десятому році незалежності. Пізно — завжди краще, аніж ніколи. Тим більше, що співпрацювати країнам доведеться ще не одне десятиріччя, попри будь-яке бажання чи небажання.
Прагматизм, як видається, вже дає перші плоди. З одного боку намітилося розв’язання «газового» вузла проблем, цими днями делімітовано (визначено на картах) лінію проходження сухопутної ділянки українсько-російського державного кордону, значно частішими стали зустрічі між президентами та іншими представниками керівництва двох країн.
Цікавим видається загальне міжнародне тло, на якому російський лідер і вирішив провадити Рік України. По-перше, на повну потужність розвиваються стосунки Москви з Вашингтоном. По- друге, Кремль ще нiколи настiльки не зближався з НАТО, а Україна може за цим лише спостерігати та «вивчати» з не завжди добре прихованими ревнощами. Віктор Черномирдін запевнив, що потепління стосунків Росії з Північноатлантичним альянсом в жодній мірі не позначиться на стосунках із Україною. «Наші відносини залежать лише від нас», — наголосив він, закцентувавши на підвищенні ефективності цих стосунків. Однак «одне другому не перешкоджає», — сказав російський посол, маючи на увазі розвиток СНД, ювілейний саміт якої відбудеться 30 листопада. Участь у Співдружності, на думку Черномирдіна, не заважає країнам-учасницям іти до членства в ЄС. Цьому, на його думку, сприятимуть і «напрацювання в рамках Співдружності». У той же час «ми самі ще не готові жити за правилами Євросоюзу», — вважає Черномирдін. А щодо утворення на пострадянському просторі регіональних організацій (ГУУАМ, Євразійського економічного союзу), то російський посол не прогнозує жодних суперечностей між ними.
