Росія вийшла з карантину
Європа вирішила забути про російське вторгнення до ГрузіїУ серпні Росії знадобилося всього лише декілька днів, щоб змусити грузинську армію відступати. Тепер відступила і Європа, протримавшись ненабагато довше, ніж тбіліські вояки. У п’ятницю лідери країн Європейського Союзу заявили, що поновлюють переговори з Москвою щодо підписання угоди про економічне співробітництво. За десять тижнів до цього ці переговори були відкладені в довгий ящик через те, що Росія вторглася на територію свого крихітного сусіда й відмовилася виконувати умови перемир’я, укладеного за посередництва Франції. Однак у п’ятницю, коли в Ніцці відбувся саміт Росія—ЄС, президенту Франції Ніколя Саркозі виявилося достатньо й того, що Москва виконала «більшу частину своїх зобов’язань».
От і кінець тим небагатьом санкціям, з якими Європа після серпневої війни виступила проти своєї агресивної сусідки. Переговори відновлено, хоча грузини все ще чекають обіцяного виведення російських вояків на довоєнні позиції. Російські ж війська у великих кількостях облаштувалися в сепаратистських регіонах Абхазії та Південної Осетії, самопроголошену незалежність яких визнали лише Росія й Нікарагуа.
Десятки тисяч етнічних грузинів досі не можуть повернутися до своїх домівок — як усередині зони конфлікту, так і поза нею. Спостерігачам від ЄС та інших західних структур досі не відкривається доступ до найбільш постраждалих унаслідок війни районів. Більше того, не далі як у неділю від них надійшли чергові доповіді про те, що їхні місії зазнали обстрілу неподалік від Абхазії.
Сьогодні в Женеві має розпочатися другий раунд мирних переговорів між Росією та Грузією. Однак, оскільки Європа відступає, чинити тиск на Москву, щоб вона пішла на компроміс із Тбілісі, просто нікому. І цей раунд, швидше за все, закінчиться — як і перший, жовтневий, — не встигнувши як слід розпочатися.
Те, як поводиться Європа, просто ганебно. По-перше, саме припинення процесу Росію практично жодним чином не хвилювало, й Москва явно не кидалася до ніг Брюсселя, благаючи його повернутися за стіл переговорів. Але ще гірше виглядають причини, якими Саркозі, лідер країни-голови Євросоюзу, й голова Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу виправдовують поновлення розмови з Москвою. Ще 7 листопада, напевно, вже знаючи, яке рішення буде прийняте, Саркозі обмовився, що переговори не «припинено», а «відкладено»; а якщо так, то він і Баррозу мають повне право самі вирішувати, скільки триватиме «відкладання».
Баррозу навіть насварив таких членів ЄС, як Литва й Польща, за те, що вони не дають європейському блоку досягти офіційного консенсусу у позиції ЄС стосовно Росії. «Можливо, когось загальна позиція ЄС не дуже влаштовує, — сказав він, — але навіть інтересам таких людей наявність однієї позиції відповідає більше, ніж трьох чи чотирьох різних позицій».
Узагалі, мабуть, у Польщі й країнах Балтії знають, як говорити з Росією, набагато краще, ніж пан Баррозу. Що ж до нас, то нам пригадується одна бесіда нашого кореспондента з американським дипломатом, темою якої були саме відносини з Росією після грузинської війни. За словами цього дипломата, немає сенсу влаштовувати російській політичній і діловій еліті публічну прочуханку, поки вони упиваються своєю перемогою. Краще вживати таких заходів, що давали б стабільний результат протягом довгого часу, сказав він, «щоб вони усвідомили, що ніщо не забуте».
А після минулого тижня Росія напевне усвідомила зовсім протилежне: що Європа хоче лише одного — нічого не робити. Що її вторгнення вже забуте. Без наслідків.