«Саме Росія відродила НАТО, створивши загрозу безпеці...»

Складається враження, що російський лідер Володимир Путін продовжує жити у сформованій його державною пропагандистською машиною іншій «реальності», про що кілька місяців тому зізналася німецький канцлер Ангела Меркель. Адже на сьогодні весь світ, зрозуміло, за винятком друзів Путіна та «корисних ідіотів», переконався в причетності Росії до кризи на сході України. Все це — російські танки, російські війська, які вторглися на територію України минулого тижня — зафіксовані і розвідкою НАТО, і зарубіжними журналістами.

Однак Путін уперто продовжує звинувачувати у кризі Захід. «Дуже багато з’являється нових загроз. Недавно, як ви знаєте, ухвалено рішення про нарощування сил НАТО в Східній Європі. Криза в Україні, яка і була, власне, спровокована і створена деякими нашими західними партнерами, зараз використовується для реанімації цього військового блоку. Все це, безумовно, повинно бути нами враховано і буде враховано при прийнятті рішень щодо гарантування безпеки нашої країни. Ми повинні будемо зробити все для того, щоб ця безпека була абсолютно надійно гарантована», — заявив російський президент на нараді з держпрограми озброєнь до 2025 року.

І тут все перекручено, адже рішення НАТО про розміщення у країнах Східної Європи підрозділів сил Альянсу на ротаційній основі викликано саме через російську агресію щодо України. І спрямоване воно на захист фактично беззахисних союзників НАТО і зовсім не загрожує територіальній цілісності РФ.

Найцікавіше, що на цій же нараді Путін заявив, що Росія не збирається розкручувати гонку озброєнь. «Іноді складається враження, що декому хочеться розкрутити нову «гонку озброєнь». Ми в цю гонку втягуватися, звичайно, не будемо. Просто абсолютно виключено», — цитує РІА «Новости» слова президента РФ. І ця заява пролунала на тлі повідомлення інформагенцією «Интерфакс» про проведення Росією успішного тестового запуску нової міжконтинентальної балістичної ракети «Булава» з підводного ракетоносця «Володимир Мономах».

За словами головнокомандувача військово-морських сил Росії Віктора Чиркова, у жовтні та листопаді цього року російський флот «здійснить іще дві ракетні стрільби двома ракетними крейсерами, оснащеними балістичними ракетами». Треба нагадати, що йдеться фактично про прототип міжконтинентальної балістичної ракети SS-18 «Сатана», яка може нести до десяти гіперзвукових маневруючих ядерних блоків індивідуального наведення, здатних змінювати траєкторію польоту за висотою та курсом і влучати по цілях у радіусі до 8 тисяч кілометрів. То як інакше це можна назвати, як не гонкою озброєнь?

Як відомо, всі свої уявні загрози Росія постійно приписує розширенню Альянсу на Схід попри нібито якісь домовленості, що НАТО не просунеться на дюйм у бік СРСР. А тут за останні два десятки років усі країни постсоціалістичного табору уже в НАТО. І це — вибір цих країн на користь приналежності до цього військово-політичного блоку, що у Москві чомусь розглядається як загроза. Це нагадує радянські часи, коли скрізь у будь-яких інцидентах, приміром, пожежах на заводах чи катастрофах, звинувачували «ворогів народу». А зараз таким жупелом-страховиськом стало НАТО, яке головний пропагандист Кремля змалював раковою пухлиною, що оточує Росію.

Але, як кажуть, у природі немає жодного підтвердження того, що нібито західні лідери обіцяли СРСР не розширювати НАТО на Схід. Але в Кремлі, де звикли продукувати іншу реальність, не зважають на це, а мали б дійсно надати документальні підтвердження цього факту.

Насправді цього немає в жодній переписці чи переговорах тодішнього президента СРСР Михайла Горбачова із провідними західними лідерами. Скажімо, 8 червня 1990 року ось що говорив з цього приводу радянський лідер прем’єр-міністру Великобританії Маргарет Тетчер: «Реформування НАТО і Варшавського договору та угода між ними може призвести до ситуації, коли будь-яка країна зможе приєднатися до будь-якої з цих двох організацій. Можливо, хтось захоче вступити в НАТО. А якщо ми, СРСР, захочемо вступити в НАТО?»

Проте нинішня влада РФ продовжує грати на цій темі, на необізнаності російських громадян. Зрозуміло, що владі завжди зручніше мати якогось цапа відбувайла і звинувачувати його в усіх негараздах замість того, щоб працювати задля конкретного блага людей, поліпшення їхнього добробуту...

Заступник головного редактора журналу The Economist, автор книжки «Нова холодна війна: як Кремль погрожує Росії та Заходу» Едвард ЛУКАС традиційно дуже коротко і влучно прокоментував останні антинатовські заяви хазяїна Кремля. «Росія не може дозволити собі справжню гонку озброєнь із Заходом. Але вона може вести інформаційну війну, наприклад, шляхом демонізації НАТО, і звинувачувати його у цій кризі. Насправді саме Росія відродила НАТО, створивши загрозу безпеці там, де її не було», — наголосив британський експерт.

«РОСІЙСЬКІ ЕЛІТИ ПРОДОВЖУЮТЬ МИСЛИТИ В ТЕРМІНАХ ВОЄН XIX ТА XX СТОЛІТЬ, ВОЛОДІННЯ І ЗАХОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ...»

Тетяна КАСТУЄВА-ЖАН, керівник програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин, Париж:

— Для Росії й особисто для президента Путіна НАТО і його наближення до кордонів Росії завжди було нав’язливим страхом (хоча зміна стосунків окреслилася 2007-го після підписання в Парижі у травні 1997 року Засадничого акту РОСІЯ-НАТО про взаємні відносини, співпрацю та безпеку й створення Спільної постійної ради). Причин цьому декілька:

Російські еліти продовжують мислити в термінах воєн XIX та XX століть, володіння і захоплення територій, наближення до кордонів, сфер впливу. Один із стимулюючих мотивів анексії Криму — страх, що колись замість Чорноморського флоту в Криму буде база НАТО.

Розширення НАТО сприймалося і сприймається як загроза національним інтересам Росії. Перспектива розширення НАТО на країни пострадянського простору була «червоною лінією» для Кремля, яку Захід не повинен був перетинати. Втім, Захід це чудово розуміє: після війни з Грузією розмови про вступ цієї країни до НАТО вщухли, а сьогодні переважна більшість західних політиків не підтримають перспективу вступу України до НАТО.

«УКРАЇНСЬКА КРИЗА — ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ НАТО ПОВЕРНУТИСЯ ДО ПЕРВИННИХ ІСТОРИЧНИХ МІСІЙ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ»

— Розширення НАТО — це ще й певне національне приниження для Росії. Організація Варшавського договору, на відміну від НАТО, не пережила «холодну війну». Росія часто говорить про те, що нею були дані обіцянки не розширювати НАТО до її кордонів і ці обіцянки були порушені. Нездатність чинити опір цьому розширенню переживалася як приниження і сьогоднішні події багато в чому — відповідь і реванш за це приниження.

Дійсно, після виведення сил з Афганістану НАТО, здавалося, втрачало певну значущість, а українська криза — це можливість для НАТО повернутися до первинних історичних місій на європейському континенті, отримати новий імпульс, посилене фінансування. Однак не все однозначно серед самих членів НАТО. В умовах сьогоднішньої кризи, бажання до зміцнення НАТО, посилення його ролі найбільше передусім в країнах Прибалтики та Польщі. При цьому великі європейські країни з більшою обережністю ставляться до такої перспективи й не готові в нинішніх умовах до збільшення фінансування для підвищення ролі Альянсу. Побоюються вони й подальшої деградації стосунків із Росією.

«ПЕРЕГОНИ ОЗБРОЄНЬ ДЛЯ РОСІЇ — РІВНОЦІННІ САМОГУБСТВУ»

— Перегони озброєнь занапастили СРСР, хочеться вірити, що цей урок Росія засвоїла. Стан російської економіки сьогодні не дозволить витримати таке змагання. До того ж робити це довелося б багато в чому за рахунок соціальних виплат, пенсій і зарплат бюджетникам, а це вже загрожує соціальною незадоволеністю. Військові витрати Росії підвищувалися неухильно впродовж останніх років, але залишаються непорівнюваними в абсолютних величинах з витратами США. Та й щодо технологій Росія серйозно відстає від західних країн: і запуски «Булави», і нездатність ввести в повноцінну експлуатацію систему ГЛОНАСС доводять це. Перегони озброєнь для Росії стали б рівноцінні самогубству.

«ВІН СВІДОМО ГОТУВАВСЯ ДО ЗАХОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, публіцист, дипломат:

— Заяви Путіна цілком перевертають ситуацію. Це Путін спровокував увесь світ і НАТО на пошуки шляхів більш ефективної оборони та заходів щодо утримання ситуації. Він порушив безліч міжнародних домовленостей і фактично весь світовий порядок, який був встановлений після підписання Гельсінських угод та холодної війни. До цього НАТО розслабилося і було не досить ефективним. Тільки зараз починається відродження цієї організації, оскільки з’явився дуже небезпечний глобальний ворог, і різко змінилася геополітична ситуація після російської анексії Криму.

Заяви Путіна про те, що НАТО спровокувало ситуацію в Україні, свідчать про типове чекістське мислення, яке вигадує змови там, де їх немає. Воно створює ситуації, які не відповідають реаліям. Ситуацію в Україні спровокував Путін. Він натиснув на Януковича і примусив його втекти з країни. Путін знав, що після цього він зможе захопити значну частину країни, анексувати Крим і своїми діями, за участю диверсійних груп спецназу, створити нинішню ситуацію.

Але Путіну не вдасться уникнути відповідальності за свої дії, оскільки абсолютно всім зрозуміло, хто є порушником всіх законів, угод, підписаних Росією.

Путін мілітаризував Росію ще до того, як почав залякувати Україну і розпалювати в ній війну. Він свідомо готувався до своїх агресивних дій та йшов на захоплення території.

Росія почала безпрецедентну гонку озброєнь і розширення своїх збройних сил. Путіну не треба лицемірно прикриватися заявами, що Росія не хоче втягуватися (в гонку озброєнь. — Ред.). Росія втягує весь світ у цю гонку. Політика Обами щодо перезавантаження відносин з Росією зазнала краху, особливо в безпековій сфері.

«НИНІ НАМ ТРЕБА ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА ПІДГОТОВЦІ ВСТУПУ ДО НАТО ЗА ВСІМА ПАРАМЕТРАМИ»

Щодо заяви Клімкіна про несвоєчасність постановки питання членства в НАТО. Треба поділити проблему вступу України до НАТО на кілька сегментів.

1) Україна обов’язково приєднається до такої ефективної безпекової структури, якою є НАТО. Важко сказати, чи існуватиме НАТО в формі Північноатлантичного альянсу чи глобального оборонного союзу. Я давно проповідував ідею створення Global Treaty Organization — яка б увібрала в себе і Японію, і Південну Корею, Австралію, не обмежуючи себе Атлантикою та Європою. Україна, безперечно, повинна стати членом такого союзу;

2) Нині НАТО не готове прийняти Україну до своїх лав. Справа не в тому, що частина України захоплена — це не є перешкодою. Справа в російському шантажі і в структурній неготовності України до цього вступу.

Сьогодні треба менше «тріщати» про завтрашній вступ до НАТО, як це роблять деякі політики. Проведення референдуму щодо входження України до Альянсу — суцільна демагогія. Це — крах, оскільки можуть бути несподівані наслідки від цього, які десятки років лишатимуться перешкодою до вступу. По-друге, це зараз не на часі, оскільки ні НАТО, ні ми не готові.

Нині нам треба зосередитися на підготовці вступу до НАТО за всіма параметрами: політичними, правовими, юридичними, економічними і воєнними. Дуже важливо визначити «рубежі». Один із них має полягати в наступному: сьогодні ми не вступаємо до НАТО, але в разі драматичної зміни, якщо Росія переступить лінію, треба негайно реалізовувати вступ до Альянсу. Треба, щоб у нас завжди були резервні ходи в цій небезпечній геополітичній грі.