Сербія на прицілі НАТО

Мілошевич досить різко заявив, що силову акцію НАТО проти Югославії вважатиме злочином і що врегулювання болючої проблеми можливе лише шляхом пошуку політичного вирішення на основі компромісу, а не за рахунок тиску і погроз. А саме до цього вдається, навіть на думку деяких західних експертів, спеціальний посланець президента США на Балканах Річард Голлбрук.

Мілошевич заявив, що «Югославія захищатиметься всіма можливими способами» і що основні вимоги НАТО — про відведення з Косово армійських частин та сил безпеки до місць постійної дислокації — вже виконуються. Американці визнають, що деякі сербські частини дійсно виводяться з Косово, але вважають такі дії «недостатніми». Президент США Білл Клінтон заявив учора, що Мілошевич «грає у класичну гру на зволікання, даючи фальшиві обіцянки», передає АП. Клінтон, проти якого у власній країні офіційно розпочато процес імпічменту, дуже потребує бодай невеликої, але переможної війни.

Чи не останньою надією Белграда, щоб «повз нього було пронесено чашу цю», є сподівання на посередництво росіян — у югославській столиці наразі перебувають аж два російських міністри — закордонних справ Ігор Іванов та оборони Ігор Сергєєв. І після розмов із ними Мілошевич висловив впевненість, що мирне розв’язання проблеми залишається реальним.

А між тим зі штаб-квартири НАТО дедалі частіше просочуються витоки інформації про близькі повітряні нальоти авіації блоку на конфліктний регіон. Причому, згідно з останніми повідомленнями цих джерел, держави НАТО уже розподілили між собою, які саме літаки вони делегуватимуть до складу «умиротворювальної» місії в Косово та зійшлися на тому, що бомбовим ударам підлягатимуть об’єкти на території не лише зони конфлікту, а й усієї Сербії, насамперед радіолокаційні станції, під’їзні авто- і залізничні шляхи до автономного краю.

Нині в середовищі Північно-Атлантичного блоку до «яструбів», котрі вимагають негайного військового втручання у Косово, зараховують Італію й Німеччину (основна хвиля біженців з автономії хлине взимку в ці держави), Туреччину (традиційно прагне підтримати братів-мусульман) та США (на них лежить відповідальність за доведення до кінця Дейтонських угод). Головний фактор стримування на міжнародній арені, який може не допустити повітряних боїв над Косово, — це Росія. Причому після обрання шефа російського МЗС Євгена Примакова прем’єр-міністром позиція Москви у цьому питанні стала ще жорсткішою. Аж до того, що натовська інтервенція може вщент зруйнувати і так надзвичайно хиткий паритет інтересів у Європі, що встановився між Альянсом і Російською Федерацією.

Саме такі серйозні розбіжності між сторонами, із кожною з яких Київ має підписані документи про стратегічне партнерство, ставлять його у не надто зручне становище. Як член угоди про особливі стосунки з НАТО Україна не ризикне псувати ці стосунки заявами з осудом таких ударів. З іншого боку, як одна з найближчих до Росії держав, та ще й в умовах гострого дефіциту газу напередодні зими, Україна не насмілиться висловити беззастережну підтримку військовим акціям Північно-Атлантичного альянсу. Окрім того, нова міжнародна ізоляція Югославії попри все інше шкодить економічним інтересам України перш за все тому, що знову відкладає на невизначений термін перспективи відродження Дунайського пароплавства.

№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»