Шанс для Грузії

Грузія тільки на перший погляд здається далекою країною. Європа із зайвою легкістю відносить більшість країн до категорії «далеких». Ця сліпота привела континент не до однієї війни, і вона може знову спричинити негаразди, цього разу — в Закавказзі. У сучасному світі ніхто не може вижити в ізоляції, і майбутнє Європи сьогодні залежить від таких країн, як Грузія.

Десять років тому моя власна країна — Естонія — також здавалася далекою. Цієї весни вона вступає до лав Євросоюзу й НАТО. Грузія також має тісні історичні зв’язки з Європою: вона була частиною елліністичного світу та Римської імперії, потім її завоювала Росія, і після нетривалого періоду незалежності вона увійшла до складу Радянського Союзу. За минулі десять нестабільних років незалежності Грузія пережила громадянську війну, політичний конфлікт, і у країні запанували бідність і корупція.

Після того, як «оксамитова революція» змусила президента Едуарда Шеварднадзе піти у відставку, грузини з ентузіазмом обрали на пост глави держави молодого Михаїла Саакашвілі, адвоката, який здобув освіту на Заході. Можливо, новий президент надасть Грузії шанс повернути країну на Захід. Ставка у грі дуже висока. Грузинський народ вірить, що Саакашвілі відновить у країні стабільність. У свою чергу, США розраховують на реалізацію проектів із транспортування енергоресурсів, які експортуватимуться територією Грузії.

Деякі коментатори порівняли нових молодих лідерів Грузії з реформаторами з естонської партії «Pro Patria», які 1992 року почали здійснення радикальної програми зі створення ринкової економіки. Ця програма у короткий термін перетворила найменшу країну Прибалтики на країну, що розвивається найшвидше з республік колишньої радянської імперії. Справді, існує схожість між сьогоднішньою Грузією та тогочасною Естонією. 1992 року економіка Естонії була зруйнована, і населення країни перебувало в глибокій депресії. Магазини були порожні, і люди були змушені стояти в багатогодинних чергах, аби купити хліба й молока. Валюта (колишній радянський рубль) стрімко знецінювалася. Через два роки після проголошення 1991 року незалежності промислове виробництво в Естонії скоротилося більш ніж на 30%. Інфляція перевищувала тисячу відсотків за рік, а безробіття досягло 30%. Естонія залежала від російських енергоресурсів, і велика частина товарообігу Естонії припадала на Росію. Росія відмовлялася виводити свої війська з країни. Озброєні екстремістські групи, так само як і сепаратистський рух, підтримуваний Росією, були серйозною загрозою для демократії в Естонії.

1992 року багато хто оцінював наші перспективи так само песимістично, як вони сьогодні оцінюють шанси на виживання Грузії. Але ми тоді вижили. Пройшовши через болючі, але необхідні реформи, Естонія повернулася обличчям на Захід. Сьогодні в «Індексі економічної свободи», що його публікує фонд The Heritage Foundation і The Wall Street Journal, Естонія є «шостою економічно найвільнішою» країною світу. Звісно, Естонія — це не Грузія. Успішний досвід однієї країни не можна копіювати в іншій країні без урахування її реалій та історичних традицій. Кожна країна повинна знайти свій власний шлях. Але існують уроки перехідного періоду, які є повчальними для Грузії.

На основі нашого досвіду Грузія може використати перший урок — передусім створити політичні інститути і тільки після цього продовжувати економічну реформу. Не можна недооцінювати важливість нової сучасної конституції та демократичного парламенту, обраного на основі вільних і чесних виборів. У деяких країнах, які перебувають у перехідному періоді, недооцінили потребу у «верховенстві права». Це було величезною помилкою. Не буде жодної ринкової економіки без законів, гарантій прав власності та ефективної судової системи. І необхідно боротися з корупцією, як це обіцяє зробити новий президент Грузії.

Другий урок включає відомий рекламний лозунг: «Just do it». Іншими словами, будьте рішучішими з прийняттям реформ та здійснюйте їх, незважаючи на короткострокові болючі проблеми, що з цим процесом пов’язані. Необхідна радикальна програма реформ. Третій урок полягає ось у чому: найреальніші рішення — це прості рішення. Звісно, досягнення реальних змін буде пов’язане зі складностями.

Новий грузинський уряд має стабілізувати економіку й відновити довіру фінансових ринків. Щоб зробити це, Грузія повинна скоротити свій бюджетний дефіцит та почати збирати податки. Найпростіший шлях полягає в тому, щоб запровадити низький пропорційний відприбутковий податок, який легко збирати. Належні державі компанії слід приватизувати, але тільки після прийняття необхідних законів. Усе це створює передумови для іноземних інвестицій, яких Грузія дуже потребує.

Якщо Грузія виконає ці умови, вона отримає шанс повернутися обличчям до США та Європи. Співробітництво із Заходом через НАТО — єдиний спосіб примусити Росію вивести свої війська та поновити територіальну цілісність Грузії, що перебуває у стратегічно важливому регіоні. Успішні реформи — це кращий спосіб боротися з сепаратизмом, який загрожує майбутньому Грузії.

У той час як США надали народній революції матеріальну допомогу та підтримують незалежність Грузії, настав час, щоб і Європа підтримала Тбілісі. Успіх реформ у Грузії може перетворити її на взірець для інших нестабільних країн Закавказзя й Середньої Азії. Краща допомога, яку Грузія може отримати сьогодні, — це чітка підтримка її прагнення змін. Лідери Грузії мають не так уже багато часу. Зручний момент для здійснення надзвичайних заходів, які я описав вище, триватиме лише кілька місяців, можливо — рік. Якщо Грузія не використає цей шанс у своїх інтересах, у програші опинимося всі ми.