Шарон «збиває» коаліцію
Шарон уже тиждень проводить переговори з ізраїльськими лейбористами, намагаючись прихилити на свій бік щонайменше двох своїх політичних опонентів. З-поміж запропонованих посад політичним конкурентам із Партії праці — міністри закордонних справ, оборони та фінансів. Ставки досить високі. Проте і ризик Шарона виправданий. Його жорсткі заяви щодо ведення переговорів із палестинцями вже зробили свою невдячну справу: арабський світ хоч і не поспішає з критичними заявами в бік нового ізраїльського прем’єра, проте готовий в будь- яку хвилину оголосити політичний бойкот. Сполучені Штати, вічний партнер Ізраїлю, теж не квапляться зі своїми коментарями щодо спроб Шарона створити уряд національної єдності. Водночас Вашингтон став стриманішим у своїй підтримці Ізраїлю. Якщо під час передвиборної кампанії нинішній президент США Джордж Буш безапеляційно заявляв про перенесення американського посольства з Тель-Авіва до Єрусалима, то нині американська адміністрація це питання не піднімає. У країнах Західної Європи настрої щодо нової мирної політики Ізраїлю так само залежатимуть від присутності чи відсутності в новому уряді представників Партії праці. Сам Шарон не проти і навіть обома руками «за», аби в новому уряді керував зовнішньою політикою країни Шимон Перес, колишній прем’єр-міністр Ізраїлю, нобелівський лауреат, якому вдалося у 1993 році досягти чималих успіхів у переговорному процесі з палестинцями, підписавши відому угоду в Осло «Мир в обмін на землю». Саме Перес може «забезпечити» і більш привабливий образ шаронівського уряду як для Заходу, так і для арабського світу. Пропозиція, зроблена Шароном Бараку обійняти посаду міністра оборони, схоже, лишилася без підтримки колишнього глави виконавчої гілки влади Ізраїлю. Ехуд Барак заявляв перед виборами, що в разі своєї поразки змушений буде піти з політики взагалі.
Тим часом відставний уряд пана Барака (який, утім, все ще перебуває при владі, допоки Шарон не перейме на себе прем’єрські повноваження) на одному з останніх своїх засідань оголосив, що на сьогодні всі зроблені палестинцям пропозиції втратили силу. Шарон у такий спосіб досяг того, про що неодноразово заявляв. А саме, що, обійнявши посаду прем’єр-міністра, він не визнає жодних домовленостей, досягнутих на переговорах з палестинцями його попередником. Пропозиції, Барака полягали в створенні Палестинської держави майже на всій території Західного берега ріки Йордан та Сектора Газа, поділі Єрусалима, а також демонтажу багатьох єврейських поселень на палестинських землях. «За останні десять років на Близькому Сході у мирному процесi були помітними зусилля та прогрес, тому ми не можемо повертатися до нуля щоразу, як в Ізраїлю змінюються уряди», — підкреслив міністр закордонних справ Єгипту Амр Мусса.
Наскільки майже агресивні декларації Шарона щодо переговорного процесу, зроблені напередодні обрання прем’єром, матимуть тенденцію до виконання, побачимо. Очевидно, це саме той випадок, коли ліпше, аби слова розходилися з ділом. Шимон Перес заявив, що погодиться приєднатися тільки до такого уряду, який буде прагнути миру на Близькому Сході. Часу в Шарона на переговори — до березня. В іншому разі в країні будуть оголошені нові загальні вибори.
