Що може опозиція?

Ініціатива Президента Віктора Януковича вивезти з країни 90 кг збагаченого урану і взагалі відмовитися від використання високозбагаченого урану викликала негативну реакцію в опозиції. Юлія Тимошенко, зокрема, заявила, що жодні міжнародні документи не зобов’язують Україну віддавати цей обсяг високозбагаченого урану й висловила переконання, що відмова від збагаченого урану призведе до припинення наукових досліджень, зупинки розвитку вітчизняної науки в атомній галузі та закриття українських наукових ядерних центрів. «День» попросив екс-віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції та міжнародного співробітництва Григорія НЕМИРЮ, який зараз є радником з міжнародних питань опозиційного лідера Юлії Тимошенко, дати оцінку останнім зовнішньополітичним ініціативам українського Президента і пояснити, чи зможе опозиція скористатися своїми важелями, аби не допустити зміни зовнішньополітичного курсу країни.

— Справді, адміністрація Сполучених Штатів отримала те, що хотіла.

— Офіційний представник Білого дому Роберт Гіббс, до речі, сказав, що цього вони домагалися 10 років...

— Тобто у США була мета, і вона була досягнута. А стосовно української сторони невідомо, яка була мета і чого вона хотіла отримати. Якщо українська делегація поїхала туди, щоб віддати 90 кг збагаченого урану, то можна сказати, що ця мета української делегації досягнута.

Як відомо, високозбагачений уран у цьому регіоні зберігається ще в Білорусі, а також і в Західній Європі, в країнах, що не належать до ядерного клубу, які використовують високозбагачений уран для досліджень. При цьому вважається, що ці країни можуть забезпечити належне зберігання відповідно до стандартів МАГАТЕ. Тобто, віддавши уран, українська сторона, як мінімум, визнала, що вона не може забезпечити надійне зберігання урану. Тим самим вона поставила під сумнів багато інших речей, які також надійно треба зберігати і не менш надійно ніж уран.

Але головне не це, а те, що отримала Україна.

Відомо, що до останнього моменту зустрічі з президентом України не стояла в розкладі Обами і вона, до речі, була найбільш короткою. Наприклад, перед ним була годинна зустріч з прем’єр-міністром Малайзії, а після Януковича була годинна зустріч з президентом Вірменії. У Януковича, згідно з інформацією Білого дому, зустріч тривала 30 хвилин.

— Замість запланованих десяти хвилин...

— Якщо плюс 20 хвилин — ціна за такий подарунок, то я не думаю, що це варто вважати великим досягненням. Повторюсь, основне питання, відповідь на яке ми не отримали — а що отримала Україна? Тому що, судячи з офіційної інформації самого Білого дому, на запитання про обсяг можливого фінансового сприяння, зокрема у тому, що стосується і безпечного вивезення збагаченого урану та із заміною та модернізацією наукового обладнання, прес-секретар Білого дому сказав, що він навіть приблизно не може назвати цю суму. Очевидно, що про неї не йшлося.

— Пане Григорію, чи не виключаєте ви можливості повторення ситуації з Бушером, коли під тиском США Україна відмовилася постачати турбіни для іранської атомної станції і не отримала практично взамін нічого, натомість втратила вигідний контракт...

— Важко сказати. Але, думаю, для українського суспільства важливо знати, що отримала Україна за здачу збагаченого урану. І зовні виглядало, що українська сторона зробила подарунок президенту Обамі, який з вдячністю його прийняв, відвівши на зустріч з Януковичем 30 хвилин свого часу.

Україна, безумовно, поділяє цілі багатьох країн, які стурбовані зростаючим ризиком і загрозою міжнародного тероризму, зокрема ядерного. Але з іншого боку, це не означає, що саме добровільне позбавлення самої себе високозбагаченого урану, це те, що Україна мала зробити.

На мою думку, найбільш вразливим місцем України у плані міжнародного тероризму є існування дуже ненадійної системи боротьби з відмиванням брудних грошей, які широко використовуються міжнародним тероризмом для фінансування операцій. А напередодні візиту президента Януковича до Вашингтона його фракція в парламенті провалила закон, який якраз і був спрямований на посилення механізму боротьби з відмиванням брудних грошей. І це один із законів, який є у переліку пріоритетних у рамках FATF. У даному випадку однією рукою пан Янукович та вся його фракція у повному складі реально послаблює фронт боротьби з міжнародним тероризмом, а іншою — таким «жестом з барського плеча» нібито робить вигляд, що його посилює.

— Якщо ми почали говорити про подарунки, то, на вашу думку, який подарунок нинішня влада зробила Росії обмін, скажімо, на часті, ледь не тижневі зустрічі Януковича з Медведєвим?

— Якщо говорити про зовнішню політику нової влади, то це політика позитивного реагування на бажання інших сторін. Наприклад, США потрібно було отримати збагачений уран, вони його отримали. Потрібно було Росії, щоб Україна відмовилась від курсу на євроатлантичну інтеграцію, вона отримала це. І це попри те, що у нас діє закон про Основи національної безпеки, який визначає кінцеву мету приєднання України до ЄС і НАТО. Однак на самому високому рівні говориться, що це вже не є курсом України. Якщо діяти в правовий спосіб, відповідно до стандартів, про які так полюбляють говорити, то треба було б внести зміни до закону або його скасувати і натомість запропонувати інший. Але іншого поки що немає, а той, який є, не виконується. І це дуже посилює чинник реагування на побажання, національні інтереси інших країн. При цьому чітко не визначено, а які ж власні національні пріоритети, загрози, яка їх ієрархія... Не визначено також, які ж найбільш ефективні інструменти для того, щоб захистити національні інтереси і протидіяти загрозами, які є плинними, які змінюються і, зокрема, у зв’язку з наслідками світової глобальної, фінансової та економічної кризи. Така реагуюча позиція нагадує образ жабки, яку просто подразнюють ззовні голкою і вона просто інстинктивно реагує. Я дуже сподіваюсь, що так не може довго тривати, тому що, коли від України отримають усе і усі, то вона перестане взагалі бути цікавою. «Нецікава країна» буде «нецікавою» і для власних громадян з усіма можливими наслідками.

— А чи вплинула відмова від євроатлантичної інтеграції на співробітництво з ЄС?

— Європа також нічого не надала Україні. Більше того, Брюссель чітко сказав про червоні риски, які не можна перетинати, зокрема не можна одночасно інтегруватися в два простори: митний союз і поглиблену зону вільної торгівлі. Слабкими є аргументи з боку Києва, який говорить, що ми не інтегруємося, а поки що розглядаємо формулу «три плюс один», яка не буде суперечити інтеграції в ЄС.

Те ж саме стосується кволої аргументації стосовно виправдання, чому Україна не продовжує курс на євроатлантичну інтеграцію. Що нібито існує різниця між позаблоковістю і неприєднанням. Ця казуїстика реально не містить за собою змісту. Наприклад, позиції і позаблоковості, і неприєднання суперечить намір України, яка, будучи спостерігачем в Раді міністрів оборони СНД, запрошує провести наступне засідання Ради в жовтні у Києві.

— Григорію Михайловичу, виглядає, що новій владі легко вдається змінити курс країни з конкретного орієнтованого на вступ до НАТО на позаблоковий. Чи не здається вам, що це є наслідком поганої роботи попереднього уряду, який нічого не зробив у тому, щоб переконати українців у доцільності інтеграції країни саме в НАТО, задля підвищення стандартів життя та безпеки.

— Ніхто не збирається знімати відповідальність з попередніх урядів. Але йдеться про дуже важливий стрижень для будь-якої влади. Це — відчуття напрямку, куди рухається країна, — автостради стратегічного значення. І це відчуття напрямку є дуже важливим. Інакше країні доведеться ще багато років кружляти «дорогами районного значення» або іншими хуторянськими путівцями Інша справа, що треба мати належні інструменти для того, щоб швидко використовувати всі можливості цієї автостради. Саме тому ми і створювали, і розгортали координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції. Зараз воно мінімізується і вже не буде займатися євроатлантичною інтеграцією. Більше того, ми знову ризикуємо повернутися до стану, коли європейська інтеграція, переважно, розглядалась як питання зовнішньої політики.

Безумовно, відсутність суттєвого покращення рівня життя, відчутність змін у якості державного управління, хаотичне президентство — все це завдавало шкоди авторитету політиків, які відстоювали європейський, євроатлантичний напрямок. Але це не має бути підставою для такої невизначеності, в якій зараз ризикує опинитися Україна. Тому що це є вакуум, замороження ситуації, коли Україна залишається між Європейським Союзом та Росією, роблячи лише декларативні заяви щодо розвитку відносин з іншими країнами, зокрема Китаєм, Індією чи Бразилією. Не можна досягнути суттєвих успіхів на будь-якому напрямку, коли взагалі відсутнє відчуття стратегічного напрямку, системи пріоритетів. Рано чи пізно ми повернемося до рівня політики «доїння двох чи, можливо, трьох корів» і все буде залежати від того «дадуть молока чи не дадуть».

— Але у новому уряді кажуть про вигоди багатовекторності...

— Багатовекторність ми проходили. Через багатовекторність треба було пройти, щоб побачити відмінність у досягненнях тих країн, які з самого початку мали чітке відчуття напрямку: Європейський Союз, поглиблена інтеграція і тими, хто грався у багатовекторність, посилаючись як на зовнішні, так і на внутрішні фактори.

Але ж для цього існує і розвивається країна, щоб робити висновки. Зараз є очевидною відчутність розриву в якості економіки і державного управління на початку незалежності між Україною та Польщею, а також іншими країнами Центральної та Східної Європи. Причому дистанція не зменшується, а збільшується. Багатовекторність позбавляє Україну шансів на успішну модернізацію.

— До речі, до чого закликають і в США, і в Європі — реформи, ще раз реформи... А чи прислухається до цього нинішня влада?

— Помилково звужувати модернізацію до модернізації економіки в сенсі нових технологій або функціонування державного апарату. Модернізація, також, стосується функціонування суспільства, політичної поведінки та практики. До речі, практика, яка застосовується зараз, не модернізує Україну, а навпаки консервує її. Ми навіть бачимо прояви атавізмів допомаранчевої революції, намагання всілякими прямими і непрямими шляхами обмежити доступ опозиції до електронних ЗМІ. На наших очах Конституційний Суд перетворюється на засіб легітимізації такої нової практики,фактично підриваючи фундаментальну основу модернізації — повагу до верховенства права. І коли в програмі коаліції ми тричі зустрічаємо термін європейські стандарти, але жодного разу не йдеться про європейські цінності, не говорячи про те, що Європейський Союз взагалі не згадується, то не треба применшувати значення таких речей. Ми бачимо: говориться про європейські стандарти, але на практиці робляться кроки, які віддаляють Україну від європейських стандартів.

— Григорію Михайловичу, як ви оцінюєте те, що в США і Європі позитивно сприймають Януковича і нову коаліцію, бачать їх як втілення давно очікуваної стабільності, і причому деякі євродепутати навіть кажуть, що нова коаліція мало говорить, зате робить?

— Я думаю, що йдеться звичайно про позицію — треба дати деякий час. Але вже зараз, більшість заяв та кроків нового уряду свідчать про збільшення розриву між риторикою і практикою. Це стосується і боротьби з бідністю, і боротьби з корупцією.

Наприклад, заявлена мета до кінця року завершити переговори щодо угоди про асоціацію і зони вільної торгівлі. Ми побачимо, що буде реально відбуватися. Заявлена мета, що Україна хоче сприяти енергетичній європейській безпеці. Один з елементів сприяння — більша сумісність енергетичного законодавства України та ЄС, зокрема потребує ухвалення закону про газ, що дозволить нашій державі стати членом Договору про енергетичне співтовариство. 18 грудня минулого року в Загребі було ухвалено відповідне рішення, яке набере чинності лише після ухвалення названого вище закону. На це буде варто подивитися.

Або візьмемо ухвалений депутатами, при вирішальній підтримці фракції Партії регіонів, Закон про державні закупівлі, який унеможливлює подальше поглиблення співпраці з ЄС та Світовим банком, зокрема фінансування бюджетних програм. Як відомо, після стурбованого листа з боку ЄС і СБ президент не підписав цей закон. Ми подивимося як скоро, і яким буде новий закон про державні закупівлі.

Тривожним сигналом є рішення Кабінету Міністрів про те, що всі закупівлі стосовно Євро-2012 будуть проводитися без тендерів. Це розширюєможливості для зловживання і корупції. Це також відповідно має вплинути на рейтинги України зокрема в списку Трансперенсі Інтернешенал, Свободи бізнесової діяльності і створення бізнесу. А поки що по відношенню до Януковича діє правило benefit of the doubt. Але на те й існує опозиція, яка знаходиться тут, а не в Брюсселі, щоб інформувати суспільство і пропонувати альтернативу.

— Чи може опозиція впливати на зовнішню політику країни, чи зможе вона не допустити зміни зовнішньополітичного курсу?

— Ми відслідковуємо дії влади, повідомляємо суспільству навіть за умов обмеженого доступу до основних телевізійних каналів. Ми активізуємо контакти з нашими іноземними партнерами, зокрема в тих організаціях, членами яких є Україна — це Рада Європи, Парламентська асамблея Ради Європи, а також з Європейським парламентом, Європейською комісією і, безумовно, з Венеціанською комісією. Ми надамо інформацію і до сесії ПАРЄ, яка розпочнеться 26 квітня, і на якій має намір виступити Янукович. Якщо у внутрішній політиці будуть розвиватися події в бік обмеження і згортання демократії, а також відродження авторитарних практик, ми не виключаємо, що на наступній сесії ПАРЄ доб’ємося термінових дебатів щодо ситуації в Україні так само, як це відбувалось у квітні 2007 року.

Опозиція, реорганізувавшись, маючи відчуття стратегічного європейського напрямку і відповідно підтримки наших партнерів, у тому числі європейських, буде робити все, щоб, по-перше, не допустити розвороту і сповзання, а також того, щоб авторитарна практика у внутрішній політиці мала наслідком зміцнення другорядності чи другосортності України як країни не лише в цьому регіоні, а й глобально, коли Україна перестане бути цікавою для будь-кого. Безумовно, ми будемо докладати всіх зусиль, щоб брати участь у дискусіях щодо майбутнього Європи не лише в Україні, а й за її межами. Ми будемо набагато активніше використовувати майданчик міжпартійних зв’язків у рамках Європейської народної партії, а також зв’язків на рівні неурядових аналітичних центрів.

— І як ви збираєтеся це робити?

— Я і мої колеги зараз активно працюємо над створенням Стратегічної Ради, яка буде виконувати кілька функції. Йдеться, перш за все, про вироблення якісних політичних альтернатив. Це буде стосуватися і сфери зовнішньої та безпекової політики. Окрім цього метою є допомога в кар’єрному рості молодих свіжих облич, які мають відповідний інтелектуальний потенціал для того, щоб відповідати викликам більш якісного публічного діалогу і встановлення нових рамок такого діалогу. Існуватиме декілька робочих експертних груп, до яких, до речі, будуть входити не лише українські експерти, а й іноземні. В деяких випадках такі експертні групи будуть створюватися в рамках зв’язків між існуючими дослідницькими центрами. Але ми не виключаємо створення спеціальних центрів, які будуть займатися тим чи іншим напрямком. Таким чином, ми даємо відповідь на запитання, де, в яких форматах і механізмах відбувається процес стратегічного аналізу і планування. В рамках лише опозиційного уряду, лише партійних структур цього не можна зробити, зокрема з огляду на інерцію, яка вже склалася. Саме тому новий процес Стратегічної Ради слугуватиме змістовному, інституційному та організаційному забезпеченню вироблення політичних альтернатив і, відповідно, модернізації кадрового потенціалу.

Ми, як опозиція, будемо більше звертати увагу на те, що дійсно стосується повсякденного життя українців. По-новому спробуємо вибудувати комунікацію з молоддю. В першу чергу в тому, що стосується питань доступу до інтернету, якісної освіти, мобільності, у тому числі трудової, прав жінок та реальної можливості реалізації цих прав, захисту довкілля.

Опозиція буде закликати до публічних дискусій, особливо, зважаючи на невикористаний потенціал громадянського суспільства.

— А чи буде опозиція впливати на те, щоб більшість громадян розуміли правильність ухваленого законом євроатлантичного курсу, який є курсом у майбутнє України?

— Безумовно, опозиція це буде робити. Але можуть бути відмінності з точки зору термінів досягнення, або послідовності чи кроків, які робляться у цьому напрямку. Ми не робили великого секрету з того, що між прем’єр-міністром Тимошенко і президентом Ющенко існували відмінності у баченні, яким чином краще досягати цих цілей. І практика показала, хто був правий, зокрема в тому, що стосується Бухарестського саміту.

А щоб впливати на громадську думку потрібен простір, на якому це можна робити. Саме тому ми занепокоєнні, що останніми діями влади цей простір звужується.

— Пане Григорію, ви, мабуть, знаєте, що один з прихильників нейтралітету —Олександр Чалий— вважає, що закріплення за Україною цього статусу забезпечить виведення Чорноморського флоту з української території. Як ви бачите це питання?

— Є речі, які є визначальними. Адже існує позиція, яка не просто базується на Конституції, а й на відчутті поваги до власної країни, яке може існувати лише тоді, коли є серйозне розуміння і відчуття напрямку. Тому я не уявляю як Україна може інтегруватися надалі в Європейський Союз, у ще не розвинуті аспекти Європейської безпекової і оборонної політики, фактично продовжуючи базування ЧФ РФ на українській території.

— До речі, що ви скажете про нову якусь європейську систему колективної безпеки, на яку покладає надії Янукович?

— Так. Янукович говорив про якусь українську ініціативу. Мені не зрозуміло, яку ініціативу може висловити Україна, яка не має відчуття напрямку. За визначенням не може бути такої ініціативи. «Давайте дружити» або «Україна — це міст. Запрошуємо вас походити по нас» — це не ініціатива. До того ж ця теза не підкріплена будь-якими аргументами. А що може означати позиція — ми підтримуємо ініціативу президента Медведєва? Адже вже два роки як виникла ця ініціатива. Відтоді виник процес «Корфу», але залишається питання, у якому форматі цю ініціативу обговорювати: ОБСЄ чи якомусь іншому, що робити з Хельсинським актом після Косово і Грузії та інші питання. Тому, в даному випадку це якийсь віртуальний діалог, який не має під собою змісту.