Що, власне, виграли шахтарі?

Уже перед цим середньомісячну платню, яка минулого року складала 1,2 млн. лей або близько $110, було підвищено вдвічі. Але саме таке «нужденне» підвищення й стало причиною шахтарських заворушень. Окрім того уряд скасовує свою ухвалу про закриття двох найзбитковіших шахт у долині Жіу.

«Ніхто не виграв, позаяк уряд не має грошей (для виконання своїх зобов’язань. — О.П.), а шахти далі залишатимуться неефективними», — прокоментував для АП досягнутий компроміс румунський політолог Стеліан Танасе.

«Я точно не знаю, чого ми домоглися», — сказав один із шахтарів кореспондентові американської інформагенції. Адже ще до шахтарського походу уряд передбачав виділити 1999 року 550 млрд. лей (близько $47 млн.) на дотації нерентабельним шахтам лише в долині Жіу. А додаткових коштів румунська скарбниця не має. Більше того, поступка уряду шахтарям може суттєво ускладнити отримання Румунією кредитів від міжнародних фінансових організацій — і МВФ, і Світовий банк наполегливо вимагають від Бухареста припинити дотації для неефективних підприємств, перш за все для тих самих шахт.

Єдиний шлях, який може гарантувати шахтарям прийнятні для них умови життя, зокрема зарплатню, — підвищення ефективності виробництва. Але саме цього не може забезпечити ані керівництво шахт, ані праволіберальний уряд у Бухаресті.