Старий Новий рік — нові старі проблеми
Тепла погода — такої в Грузії в цей час не було з 1940 року (+14 ... +150С). Пішла рання каспійська нафта грузинським маршрутом. Це дуже важливо. Але погода якось важливіше. В іншому випадку велика частина тбілісців у перші дні нового року просто вимерзла б.
Держава в черговий раз обвела навколо пальця своїх громадян. Ситуація з подачею електроенергії просто катастрофічна. Обіцяли, що буде краща. Але, напевно, влада мала на увазі лише новорічну ніч. Відтоді тбілісці так світла, можна вважати, і не бачили. Найбільш зневірені з них проводили новорічні дні в пікетах, перекриваючи на знак протесту центральні проспекти міста. Втім, безрезультатно.
В перший день нового року знову покотився по похилій грузинський ларі, що припинив було своє падіння. Ненадовго затримавшися на позначці $1 — 1 ларі 70 тетрі, він дійшов до 2. Експерти прогнозують: буде гірше. Місія МВФ прибуде до Грузії 19 січня. Зараз Тбілісі гадає: дадуть грошей — не дадуть. Поки ж виросли ціни на бензин, гас, продукти. Тож з новорічними подарунками було сутужно. Традиційне сациві вже точно було не на кожному новорічному столі. Якщо на курку можна було якось нашкрябати, то кілограм горіхів коштував, як пенсія — 8–10 ларі.
Тоді держава вирішила підійти до турботи про своїх громадян з іншого боку. Видано спеціальний указ президента про заходи щодо контролю за палінням. Нерви, мабуть, дають себе знати в населення. Тому масштаби паління набули загрозливого характеру. До березня нинішнього року має бути розроблено державну п’ятирічну програму боротьби з палінням. Поки ж заборонено палити в навчальних закладах, урядових установах і громадському транспорті. На турботу уряду курці вже відгукнулися. Перестали купувати сигарети. Дорогі. Бо вони стали дуже дорогі. Й перейшли на куриво дешеве. Взагалі, судячи з перших днів, рік Кота бачиться для Грузії непростим. На жаль, уже в його перші дні сталися трагічні події. В горах зірвався в прірву на крутому віражі рейсовий «пазик». 38 осіб загинуло. Обстріляли автомобіль міністра оборони. Тут на щастя обійшлося без жертв. Проте нашій людині не звикати виживати.
