Суд через 60 років
Родичі жертв Катині шукатимуть справедливості в СтрасбурзіРодичі жертв Катині в Польщі мають намір судитися з Росією в Страсбурзькому суді з прав людини. Близько 70 родин польських військових, розстріляних у катинському лісі, шукають правди, стверджуючи, що підставою позову до суду є порушення Росією Європейської конвенції прав людини, оскільки не здійснено ретельного розслідування катинської справи.
Катинь — місцевість поблизу Смоленська. Ця назва сьогодні асоціюється також із масовими розстрілами військами НКВС польських військовополонених. У квітні 1940 року в Катині, Харкові та Калініні (сучасна Твер) знищено близько 22 тис. польських офіцерів та представників інтелігенції. Цих людей було взято в полон військами Червоної армії вересня 1939 р. у результаті так званого визволення Західної України й Білорусі. Мотиви знищення польських офіцерів та інтелігенції в катинському лісі до кінця невизначені. У доступних офіційних документах за ідеологічною риторикою важко знайти раціональне пояснення. Історики, які займаються вивченням цієї події, висувають різні версії. Одні твердять, що можливою причиною було особисте прагнення Й. Сталіна помститися полякам за поразку в радянсько-польській війні 1920 року. Інші зазначають про прагнення радянської влади знищити військових, інтелектуальних та духовних провідників польської нації. Імовірною видається також версія, яка говорить про прагнення тогочасного радянського керівництва очистити власний тил перед нібито планованим наступом на фашистську Німеччину, яка, як відомо, на той час упритул наблизилася до кордонів СРСР.
Про розстріл в Катині стало відомо 13 квітня 1943 року, коли німецьке радіо повідомило про те, що в катинському лісі знайдено трупи польських військових. Гітлерівська Німеччина, без сумніву, прагнула використати цей факт у цілях пропаганди проти СРСР. Тогочасні радянські ЗМІ, зі свого боку, відразу ж спростували цю заяву й звинуватили в масових розстрілах німців. Після закінчення Другої світової війни Радянський Союз намагався під час Нюрнберзького процесу перекласти провину за Катинь на фашистську Німеччину. Однак радянські прокурори не змогли навести достатньо доказів щодо причетності фашистів до знищення польських офіцерів.
Завдяки радянській пропаганді, версія про «фашистський злочин» у Катині протрималася фактично до занепаду СРСР. 1978 року навіть було встановлено пам’ятний знак на місці масових розстрілів у пам’ять «жертв фашизму». Лише 1990 року Радянський Союз визнав свою причетність до катинського злочину.
Причиною останніх подій навколо Катині є передусім те, що, як вважають рідні жертв, розслідування цієї справи незавершене повною мірою. Потрібно згадати, що березня 2005 року російська військова прокуратура оголосила про завершення розслідування катинської справи. Тоді офіційно було оголошено про відсутність підстав для визнання знищення польських офіцерів геноцидом. Родини жертв, які, зокрема, об’єдналися в Катинський комітет, з таким рішенням не погоджуються. Вони переконані, що Російська Федерація недостатньо зробила, аби поставити крапку в цій справі й покарати винних. Не можуть змиритися також із тим, що частина документів, які стосуються розслідування катинського злочину, й надалі залишається засекреченою.
Своє власне розслідування розстрілів у Катині проводить з 2004 року польський Інститут національної пам’яті. Заступник керівника цього інституту професор Вітольд Кулєша в інтерв’ю газеті «Rzeczpospolita» зауважив, що з повагою ставиться до рішення родин розстріляних у Катині подати позов до Страсбурзького суду з прав людини. Він також пообіцяв, що на вимогу суду Інститут національної пам’яті надасть усі матеріали в цій справі, які були зібрані його працівниками.
Загалом, як стверджують заявники до Страсбурзького суду, вони виступають, передусім, за встановлення істини, відновлення пам’ять жертв, а також проти порушення невід’ємного права людини на життя.