Світ без Мілошевичів

Рішення югославського керівництва про арешт колишнього президента країни Слободана Мілошевича стало найбільшою політичною сенсацією останніх тижнів. Телевізійні канали вели прямі репортажі від резиденції колишнього диктатора. Белградські газети вийшли спеціальними виданнями, присвяченими арешту Мілошевича... Прихильники колишнього югославського лідера на пострадянському просторі неймовірно спантеличені і всі як один називають арешт Мілошевича зрадою: мовляв, нових югославських керівників просто купили. Безглуздя яке! Ніби югославська демократична опозиція не за те боролася, щоб перемогти режим і притягти до відповідальності й самого Мілошевича, і членів його команди... Адже мова йде тут не тільки про політичні злочини. У нереформованій постсоціалістичній країні, як правило, створюється цілий світ тіньової економіки, жорстокої і цинічної, світ, підтримуваний і очолюваний владою... Коли ви бачите у таких країнах бідних людей на вулицях, по яких роз’їжджають новенькі джипи і мерседеси, ви маєте точно вгадати, хто тут є батьком мафії...

Однак безглуздя такої економіки полягає насамперед в тому, що вона здатна збагатити її архітекторів, однак не може прогодувати країну. Якийсь час режим годує людей політичними міфами — як-от про всіх сербів в одній державі в Югославії Мілошевича. Або про нову союзну державу в Бiлорусі Лукашенка. Однак потім життя країни остаточно розвалюється, люди стають жебраками, яким просто нема чого втрачати і виходять на вулиці. Режим не здатний пручатися, бо це не режим революціонерів-фанатиків, а насамперед режим бізнесменів-популістів. Так закінчуються кар’єри, які вважались бездоганними...

Я запитав у Лукашенка, як він ставиться до арешту свого товариша Мілошевича. Лукашенко, звичайно, сказав, що це ганьба, що людей не зраджують навіть за великі гроші і водночас у звичній манері назвав югославського президента Воіслава Коштуницю великим патріотом й висловив сподівання, що він приведе таки Югославію до російсько-білоруського союзу. Однак мені було цікаво не так вислухати прогнозовану оцінку Лукашенка, скільки переконатись, наскільки «бацька» сьогодні немодний у білокам’яній. На його прес-конференцію зібралося так мало російських журналістів, що більшу частину зали зайняла білоруська делегація, охорона і співробітники агентства Інтерфакс, яке і організувало зустріч. Лукашенко виглядав, як кулька, з якої випустили повітря. Він намагався бути люб’язним, буквально просив журналістів, щоб ті задавали йому запитання... Очевидно, як людина з непоганою політичною інтуїцією, Лукашенко усвідомлює, що час його спливає, навіть якщо він виграє нові президентські вибори.

І арешт у Белграді не додає йому доброго гумору...