Свято врожаю закінчилося...
«Весь народ брав участь у збиранні врожаю. Я пишаюся тим, що більшість білорусів не звикли й не житимуть подачками з чужого столу... За свою героїчну працю вони справді заслуговують на всенародне вшанування», — сказав президент Білорусі Олександр Лукашенко, який прибув на свято, в той час як городяни віддалік за залізною огорожею витягували шиї, намагаючись його роздивитися.
Лукашенко, котрий вважається народним президентом через своє селянське дитинство, а пізніше — за керівництво радгоспом, особисто вручав нагороди механізаторам-переможцям всебілоруського змагання, які за кілька годин до його прибуття вже стояли на головній площі з яскраво-червоними стрічками через плече. Одним — ключі від будинку, іншим — від автомобіля, декому — просто грамоти. Білоруське телебачення майже три доби вело звідси трансляцію, а виступ президента йшов у прямому ефірі.
Старовинне 20-тисячне містечко Несвіж (за 130 кілометрів від Мінська на південний захід) невпізнанно змінилося, немов одягнувши карнавальне вбрання. Численна столична керівна еліта, що з’їхалася сюди, із задоволенням під бубни й балалайки уминала шашлики й курчат — за цінами набагато дешевшими, ніж у Мінську, — й куштувала горілку «Дажинки», спеціально випущену до свята. Місто символізувало достаток на тлі впровадженого президентом карного покарання за перевищення норм відпускання товарів в одні руки — країна побоюється дефіциту.
Місцеві жителі, на відміну від столичних вдягнені набагато скромніше, напружено переходили від намету до намету в пошуках дешевого зимового одягу, охоче купуючи грубі теплі рукавички, куртки, черевики знову-таки місцевого виробництва, часом шикуючись у черги там, де товар коштував трохи дешевше. Більшість не перервала свого шопінгу, навіть коли містом урочисто пройшов президент Лукашенко — магазини у провінції давно порожні, всі чекають зростання цін через падіння білоруського рубля.
У розкішному за білоруськими мірками пивному ресторані-шатрі, що, як у казці, постав за три дні, серед дозвільних городян вдалося розшукати двох хлопців-механізаторів — вони втекли з колгоспу, в якому, як і в інших господарствах країни, без вихідних триває збирання ярових і сівба озимих.
«Колгоспників на цьому святі не знайдете, всі працюють. І нам невесело — у понеділок розберуть ці стіни, відвезуть музикантів, і ніхто не думає про завтрашній день — як жити далі, якщо урожаю цього року немає?» — розмірковував 26-річний Михайло, запиваючи пивом горілку «Дажинки».
Разом із другом Геннадієм, котрий сидить поруч за столиком, вони по 16 годин на добу працювали в жнива, але заробили по 5 мільйонів білоруських рублів (близько 50 доларів), які, як і зарплату за липень, ще не отримали. У їхньому колгоспі урожай зернових становив 15 центнерів з гектара при середніх по країні 23 центнерах і планованих навесні 30 центнерах.
«Коли дадуть гроші за жнива, куплю черевики на зиму, все інше буде не по кишені — долар зростає. Держава забирає наш урожай безкоштовно, а ціни на товари підіймає. Селян не поважають, ми кріпосні», — додав Геннадій.
У сусідньому з карнавальним Несвіжем колгоспі «Пам’ять Леніна» у цей час кипіла робота — більшість людей вибирали із сирої землі дрібну картоплю, що через дощі загниває. Старики не пам’ятають такого поганого врожаю, що підтверджує й Мінстат. І тут люди казали про безпросвітне життя, про злиденні заробітки, про свавілля начальників.
Чудовий урожай вдалося знайти тільки на особистій ділянці 75-річного Геннадія Федоровича. Поки райцентр гуляв, він із сім’єю, спираючись на палицю, викопував і завантажував у мішки «другий хліб» зі своєї присадибної ділянки.
«Я сорок шість років пропрацював механізатором, із них половину безкоштовно, за «трудодень». Представляли до ордена — дали медаль: безпартійний і комуністів-дармоїдів не любив ніколи. Ніде не знайдете правди і справедливості. В одному вона — у своїй землі, якщо ти їй господар», — каже старий, поправляючи обірваний піджак.
«Чому ми не можемо зруйнувати колгоспи й радгоспи? Це центральні державні політичні структури на селі. Без них держава навряд чи зможе проводити свою політику, вони є опорою держави», — раніше сказав Лукашенко у Гомелі, роз’яснюючи нетямущому народу свою політику.
№181 23.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
