Сигнал від Нуланд

8 жовтня завершився триденний візит до України заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд. Як політик вона відома своєю прямотою. І її часто критикують за різкість. Але варто визнати: стан справ сьогодні в Європі такий, що порція гострої та здорової критики не завадить. Так, наприклад, перед візитом в Україну Нуланд перебувала в Угорщині, де так розійшлася у критиці дій тамтешнього уряду за брак солідарності, що хтось із присутніх не витримав і порадив пані заступнику держсекретаря «призначити посла в Угорщині, щоб краще розбиратися в ситуації».

Нуланд відкрито підтримала Євромайдан тоді, коли багато західних лідерів були обережними в оцінках української ситуації. Увесь світ обійшли фото, на яких Нуланд роздає печиво протестувальникам на Майдані. Але набагато більшого шуму наробив уривок з телефонної розмови, на якому, буцімто, Нуланд за допомоги «міцних» слів пояснює послу США в Україні Джеффрі Пайєту своє ставлення до позиції ЄС по українському питанню, звинувачуючи євроспільноту у нерішучості. Спецслужби (скоріше за все російські) «злили» ще одну її цікаву розмову з тим-таки Джеффрі Пайєтом, про те, з ким, на її думку, в Україні можна мати справу, а з ким ні. Зокрема тоді вона вказала на Кличка і Яценюка як можливих лідерів нової української влади. Тому не дивно, що під час цього візиту Нуланд зустрілась і з Президентом і з цими двома політиками. Але протокольні фото є лише з Порошенком.

8 жовтня Нуланд передала українським прикордонникам обладнання для укріплення кордону на 10 мільйонів доларів. На фото у ключових героїв цього заходу дуже промовиста фізіономіка. Але, щоб її «прочитати» і зрозуміти варто було почути те, що Нуланд говорила на лекції для студентів в університеті ім.. Тараса Шевченка, яка відбулась позавчора.

Володимира ГОРБАЧ, політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України, головний редактор сайту Євроатлантика.info:

— Візит Нуланд є дуже важливим і символічним. Вона досить багато часу провела в Києві, а в революційні дні вона залишалась тут і на тривалий час. Це, з одного боку, така символічна підтримка США України в протистояння з Росією. А у внутрішньому вимірі це — певне заохочення демократичних процедур, проведення парламентських виборів в Україні.

Візит Нуланд демонтрує, що Сполучені Штати не покинули і не покидають Україну, і адекватно оцінюють ризики, які перед нею стоять. Перший виклик — це ситуація на Донбасі, проблема державної безпеки. Другий — зима, енергетична залежність України. Третій -внутрішня демократія: як якісно покращити парламент, його кадровий потенціал і роботу, щоб уникнути в подальшому політичних криз.

Звісно, що особисті зустрічі Нуланд з окремими політичними лідерами та діячами теж можуть розцінюватися в контексті виборчої кампанії, як символічна підтримка саме тих політичних сил та лідерів.

— До речі, на Twitter було багато фото зустрічі Нуланд з Порошенко, але не було фото з Яценюком. Про що це говорить?

— Це цікаво. У принципі в експертному середовищі вважається, що ближчим до американської позиції є саме Яценюк, а Порошенко так би мовити ближчий до німецької позиції.

— Нуланд привезла українським прикордонникам техніку для облаштування кордону на суму 10 млн. доларів, але під час спілкування не дала конкретної відповіді, що будуть робити США, аби Росія вивели свої війська, озброєння і бойовиків з України. Без цього відновити український контроль за кордоном, навіть з українською технікою, не можливо ...

— Вікторія Нуланд не є держслужбовцем топового рівня і можливо вона не уповноважена озвучувати думки щодо цього рішення, як можуть США впливати далі. Можливо, ця тема ще не вироблена в Держдепартаменті, не ухвалена на політичному рівні. І цим продиктована стриманість Нуланд. Можливо, в Держдепі починають розуміти, що поведінка російської влади не продиктована якимось раціональними розрахунками, тому на Росію не вдається впливати через суто економічні санкції. Поки що Кремль демонструє готовність платити цю вищу ціну. Реально вплинути в фінансовому і економічному вимірі на політичну і військову позицію РФ до цього моменту США не вдавалось. Тому очевидно, щоб вплинути на Росію, необхідно переходити на іншу площину тиску. А очевидно, що такого рішення Адміністрація Обами ще не готова.

— Ви сказали, що США немає впливу на Росію, а чи не складається у вас враження, що Вашингтон має більший вплив на Україну і може визначати політику, зокрема впливати на ухвалення рішень щодо врегулювання кризи на Донбасі. Деякі експерти все ж вважають, що мінський протокол був ухвалений під тиском США...

— Тут є дві сторони. З одного боку Захід і США зацікавлені у деескалації конфлікту на Донбасі. Але з іншого боку, я пам’ятаю, що під час саміту у Вельсі Обама коментував анонси «Мінського протоколу» доволі насторожено. І так виглядало, що це відбувалось не за планом Сполучених Штатів. Виходить, що їх ставили до відома, і вони відразу дистанціювались публічно, показували, що це є їхньою ідеєю.

Хоча, зрозміло, вплив США на президента Порошенка та український уряд — дуже сильний. США     — це сьогодні основний донор для нашої влади. Вони прекрасно розуміють, що без ресурсів західного світу Україна вистояти не зможе у протистоянні з Росією. Тому з одного боку, звичайно, дії української влади узгоджуються з її європейськими та американськими партнерами. Але з іншого боку не варто це переоцінювати. Це не дії маріонеток, а — партнерів.

— Тобто Ви не бачите в діях американських урядовців певної зверхності і спроб диктувати своє бачення того, що має робити наша Україна?

— США ведуть себе з урядами так, як їм дозволяють себе вести. З іншого боку, на прикладі мінського протоколу можна стверджувати, що в української влади є й свої ініціативи, не лише те, що диктує США.

Я зараз спостерігаю більш горизонтальну форму співробітництва, ніж вертикальну. Тобто я не можу сказати, що на Банкову з Білого дому приходять якісь вказівки, які тупо виконуються. Хоча справді, сторони перебувають у постійному контакті, інформують, принаймні українська сторона, про свої дії та плани, стан справ.