«Система була інфікована імперським націоналізмом»

Російський політик, лідер партії «Западный выбор» Костянтин Боровой відомий як президент першої і найбільшої Російської біржі. З 1989 до 1993 року як експерт і менеджер він брав участь у створенні нових підприємств для сучасної економіки: бірж, банків, інвестиційних компаній, телекомпанії, інформаційного агентства та інших підприємств. До грудня 1999 року був депутатом Державної думи Російської Федерації другого скликання і членом Комітету Державної думи з бюджету, податків, банків та фінансів. З 1992 до 2003 року він був головою «Партии экономической свободы». Навесні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путин должен уйти». Днями політик приїхав до України з метою на власні очі побачити, що у нас відбувається. «День» скористався нагодою поспілкуватися з Боровим, щоб дізнатися від нього, політика з величезним стажем, як так сталося, що всупереч очікуванням багатьох в Україні й на Заході, та амбітній програмі Німеччини під назвою «Партнерство заради модернізації», Росія не стала демократичною, а навпаки імперською.

— Це сталося 1994 року. Тоді була проста ідея — вона так звучала у Єльцина — спробувати зібрати республіки ближче, компактніше. Бо Татарстан говорив про те, що запроваджує міністерство закордонних справ. Тому такий імперський «душок» завжди був присутній. Події у Придністров’ї розглядалися як становлення, присутність Росії. Однак там до влади прийшли справжні бандити. В Абхазії — все те саме. Але з бандитами легше домовитися, тому їх підтримували. По суті ось так почалася реконструкція імперії. Хоча по-справжньому вона почалася з першої війни у Чечні. І це було дуже помітно, й ми тоді зверталися до Єльцина, гідні люди пішли з його команди. Однак він почав проводити імперську політику. Звідси пішла російська нова імперія.

«Під час анексії Криму та початку військових дій на Донбасі стає зрозуміло, що російські спецслужби дуже глибоко проникли до структури армії, спецслужб України, промисловості, середовище олігархів»

— Ще за часів Єльцина було підписано і навіть ратифіковано великий договір з Україною.

— В аспекті України імперська складова завжди була присутня. Тоді поряд з підписанням договору було забезпечено збереження впливу на Україну через різні органи, включаючи спецслужби. Адже в Росії влада, звичайно, ніколи не вважала Україну незалежною державою. І зараз під час анексії Криму та початку військових дій на Донбасі стає зрозуміло, що російські спецслужби дуже глибоко проникли до структури армії, спецслужб України, промисловості, середовища олігархів.

— На Заході багато хто говорить, що Путін скористався моментом і повернув Крим до складу Росії. Як ви вважаєте, чи довго він готувався?

— Дані говорять про те, що операцію було розроблено мало не за 10 років до цього. Зараз у генштабі РФ є плани з проведення військової операції в Північній Африці, але це нічого не означає. Але більш-менш реальними плани стали за часів Путіна. Навіть перша війна в Чечні: проект указу та військові плани було підготовлено в липні 1994 року, а розпочалася вона в грудні. Те саме з Україною. Плани були у них давно, цей інструмент вони планували, я пам’ятаю, коли я давав перші прогнози про те, що можливий початок військових дій, багато хто дивився на мене як на божевільного, і в Україні теж. Це здавалося абсолютним абсурдом. Хоча якісь клоуни говорили про це, наприклад, Жириновський.

— Як так сталося в Росії, що влада захопила ФСБ, чому політичні партії не відіграли ніякої ролі?

— КДБ завжди мали вплив, і в радянські часи, але тоді це стримувалося різними способами. Насправді, Єльцин спробував реформувати КДБ. Він говорив, що КДБ неможливо реформувати, але він спробував. Він направив туди Бакатіна, який від Єльцина попросив мене прочитати 3 лекції керівництву КДБ. Я виступив перед ними. Сказати, що вони були незадоволені — це не те слово, на мене дивилися з ненавистю. Я розповідав про демократію, структуру нового суспільства і що це жодним чином не послаблює інтереси держави, а навпаки зміцнює, а ринкова економіка й поготів. Вони були дуже незадоволені. Але потім реформування якось загальмувалося. Проте ідея розпуску КДБ постійно була присутня. На неї нам заперечували тим, що якщо ми їх розпустимо, то вони поповнять лави бандитів, тому що вони вже орієнтовані на економіку, на бізнес. Вже до 1990 року вони намагалися впливати на бізнес й контролювати його.

«Метод, яким Путін приходив до влади, був варварським»

— Виходить так: якщо партія не очолила КДБ, то всім став заправляти цей орган, який називався вже ФСБ?

— 1998 року я навіть написав статтю «Демократия в штатском», натякаючи на те, що люди, які говорять про демократію — це люди в штатському з минулого, КДБ. І в статті я розповідав про модель приходу до влади КДБ, за типом Гаїті. Так воно й сталося. Примаков — це та сама модель, його оточувала стара гвардія, він був головою Торгово-промислової палати. А в Росії — це відстійник кадрів КДБ, розвідників. Вважалося, що люди, які провели певний час за кордоном, знають мову й мають уявлення про те, як влаштовано економіку. Це не так. Я кілька разів був присутній на дискусіях із ними, і таке враження, що більшість із них — колишні охоронці в посольствах. Щобільше, я 1993 року був у Бельгії з майже офіційним візитом разом із міністром торгівлі, й ми виступали на семінарі. Я був президентом біржі, 2-х банків, торгових домів. І раптом із міністром почали сперечатися представники Торгово-промислової палати Росії в Бельгії. Я встав і сказав: «Шановні панове, якщо ви думаєте, що Торгово-промислова палата Росії в Бельгії дозволяє вам висловлювати думки щодо економіки, то ви помиляєтеся. Ваше завдання — займатися розвідувальною діяльністю». Всі дуже сміялися, бо було відомо, що російська резидентура залишилася через ці торгові представництва.
Тож КДБ прийшло до влади, й це було усвідомлене рішення залучити Путіна. Він мав забезпечити безпеку оточення Єльцина перед передачею влади. Але метод, яким Путін приходив до влади, був варварським — це вибухи будинків, друга Чеченська війна. Я тоді був депутатом і проводив прес-конференцію про вибухи будинків у Думі, й до мене звернувся Борис Березовський і сказав, що я даремно це роблю, що Володимир — чудова людина, а я його критикую. До мене звернувся Гусинський і сказав, що я зайняв недостатньо патріотичну позицію і мене не будуть тимчасово представляти на «НТВ», «Эхо Москвы», а тоді була виборча компанія, це було дуже потрібно. Я йому сказав, що відійду, але крайнім буде він. Він через кілька місяців опинився у в’язниці й підписував там документ про те, що передає телеканал державі. Сам Путін виступав із приводу моєї прес-конференції і сказав, що цього Борового треба було послати на розмінування якогось підвалу, щоб він менше говорив. А тоді ще був живий Собчак, який просив мене підтримувати Путіна. Тоді я виступив і сказав, що цього чекіста не має сенсу підтримувати, це небезпечно й погано скінчитися, і знову ж мав рацію.

— Тобто сигнали були, але тієї миті вони вже самі маніпулювали суспільством і виборами?

— Виборами тоді було важко маніпулювати, були увімкнені механізми громадянського суспільства та демократичні механізми. Можна було маніпулювати опосередковано. Силовики приходять до влади, розв’язуючи терор, війну, суспільство починає бояться і притискається до сильної особистості: вибухи будинків, Чеченська війна, герой Путін, який здобув перемогу над загоном Басаєва з 30 осіб. І він так почав себе розкручувати як сильний лідер.

«Відсторонення демократичних функцій влади розпочалося за Єльцина»

— Були інші партії, але вони маргіналізувалися. Чому це сталось?

— Відсторонення демократичних функцій влади розпочалося за Єльцина. Він сприймав партії як своїх конкурентів. Саме тому було створено партії влади. За Єльцина це партія Черномирдіна «Наш дом — Россия» отримала більшість. Вона почала реалізовуватися через необмежені ресурси плюс неформальні ресурси, чиновники, які самі за себе голосують. На цьому етапі відбувалося послаблення демократичних інститутів. Однак вони були присутні. Я був депутатом до 2000 року і нас, депутатів демократичної орієнтації, було дуже мало — осіб 12. А коли постало питання про довіру Єльцину, багато депутатів приєдналися до комуністів. Це теж перехідний період — усім здавалося, що влада може перейти до комуністів. І партія влади почала тихо «переливатися» до комуністів, теж партії влади, але до іншої.

— Зараз в Росії є кілька партій влади.

— 5 партій при владі, й із приводу кожної ухвалювалося рішення. І не тільки про допуск, але й про те, скільки відсотків вона має отримати. Наприклад, коли ситуація була контрольована, партія Жириновського отримала 5% 1993 року. У суспільстві була потреба у близькій до імперської партії. Така потреба є і в Україні. Популізм затребуваний пострадянським суспільством.

«Путін створив ситуацію безальтернативності влади, дискредитації політичних опонентів»

— Хіба народу не потрібні демократичні партії, опозиція, що пропонують альтернативу?

— Народу потрібне матеріальне благополуччя. Якщо говорити про пересічного представника, йому байдужа така політична партія. Він вирішує інші питання — роботи, змісту, зарплати, їжі. І це правильно, тільки в дуже соціально розвиненому суспільстві, де конкурують політичні партії, як програми розвитку суспільства — у США, в багатьох країнах Європи. А зазвичай величезний вплив мають популістські партії.

— Проте все одно ми бачимо, що в Росії ситуація погіршується. Але підтримка і Лаврова, і Путіна — понад 80%.

— Підтримка вже не 89%, тому що рівень життя різко падає. І це помітно порівняно з тим, що було. Але Путін створив ситуацію безальтернативності влади, дискредитації політичних опонентів. Також політична система була інфікована імперським націоналізмом. Те, із чим ми зараз боремося в демократичній опозиції.
Каспаров вважає, що ми маємо використовувати проти Путіна всі можливі ресурси, зокрема націоналістів. У цьому ми розходимося. Я кажу, що цього робити не можна з двох причин: по-перше, ми спотворюємо наші цілі, тому що мета — це демократичне суспільство, а не імперія, і по-друге, це руйнує опозицію.

— Чому немає такого руху за те, щоб Росія стала федеративною державою, наприклад, як США?

— Це вже запізно. Ми були радикальними федералістами, навіть, я б сказав, конфедералістами. Але тепер вже запізно, тому що Росія в нинішньому вигляді існувати не зможе. Йтиметься про декілька держав, що утворяться на території Росії.
«Державна пропаганда так деструктивно впливає на уми, що легко протидіяти їй просто не вдається»

— На вашу думку, що має статися, щоб Росія трансформувалася і почала рухатися до Європи й демократичних цінностей?

— Сьогоднішня проблема — це не проблема влади, не проблема Путіна. І якщо уявити собі на секундочку, що Путіна немає, буде інший Путін. Проблема — в стані суспільства. Відбулося інфікування й отруєння мізків. У цих умовах гарного виходу просто не існує. В цих умовах, якщо говорити про Крим, то один буде згоден за гроші його віддати, інший буде згоден проводити референдуми, а третій скаже, що це споконвічно російська земля.

— Можливо тоді опозиції слід активніше використовувати соціальні мережі й мати якесь спільне бачення?

— Опозиція робить все можливе, через соціальні мережі зокрема. Але стану умів доводитися протистояти дуже потужній пропагандистській кампанії. Вона так деструктивно впливає на уми, що легко протидіяти їй просто не вдається.

— Як має вести свою політику в цьому випадку Захід, Америка?

— Захід все робить правильно й протидіє цьому агресивному мілітаризму. Якщо повернутися до України, найпопулярніша фраза з приводу Криму та Донбасу, яку вимовляє навіть Порошенко, що в цієї проблеми немає військового розв’язання. Вона не має дипломатичного розв’язання, а Мінські угоди — це спосіб не вирішувати проблему.

«Вирішення проблеми Донбасу тільки військове, не обов’язково сьогодні або завтра»

— А в нас кажуть, що це спосіб для Європи досягти миру.

— Абсолютно точно. Для європейських бюрократів мета — це заморожування конфлікту. Так само, як угода Медведєва та Саркозі. Бюрократи поставили галочку: «Виконали», а результат нікого насправді не цікавив. Звільнення території Грузії від російських військ. Рішення проблеми Донбасу тільки військове, не обов’язково сьогодні чи завтра, але якщо проблему буде вирішено, то лише військовим шляхом. Йдеться про звичайних бандитів, які частково підкоряються російській владі, армії, але у них свої інтереси.

— Існує думка, що якщо Донбас «заморожений», то Україна не повинна платити за руйнування, це повинен зробити Путін.

— У цьому сенсі я підтримую інститути громадянського суспільства в Україні, які кажуть про те, що необхідно повністю блокувати Крим, Донбас, російський транспорт.
З іншого боку, структура влади і бізнесу, що склалася у вас, працює тільки на бізнес, але проти інтересів України й проти інтересів громадян. Значить, її потрібно переглянути й перебудувати. Однак було б правильніше, якби цим займалося не громадянське суспільство, активісти, а сама влада. Але вона не може, й жодна політична партія не може виступати проти своїх основних спонсорів. Якщо вона виступить, то не зможе отримувати фінансування. Отже вона не буде представлена ​​в Раді. Але треба протидіяти цьому, й суспільство зацікавлене сьогодні в цьому. Інакше прийде наступний Янукович, який відкриє ці зв’язки і почне захоплювати або ділитися з Коломойським та іншими владою. Чи хоче цього суспільство в Україні? Я думаю, що ні. Значить необхідні термінові зміни, через закони, які забороняють фінансувати діяльність політичних партій. Такі фінансові потоки, зв’язки мають стати кримінальними. І партію, що відкрито або опосередковано отримує фінансування від олігархів, має бути відсторонено від участі у виборах. Так будуть ліквідовані й зруйновані ці порочні зв’язки.

«Захід не пішов на цю новою структуру світопорядку, яку Путін називає «багатополярним світом»

— Багато експертів говорять, що не знають, що у Путіна коїться в голові. Він увійшов до Сирії показати, що він — ключовий гравець, відвернути увагу від України, й він хоче, щоб його тепер сприймали як частину рішення. На вашу думку, які далі в нього плани?

— Путін вирішував два завдання. Перше — це підтримка мобілізаційної свідомості всередині Росії — військові дії, концентрація навколо себе сильної влади, довіра до неї. Друге завдання — так би мовити «Ялта-2», це новий поділ сфер впливу, світу. Це було схоже на те, якби зажадав своєї участі в ялтинській нараді Адольф Гітлер. Дякувати богові, Захід не пішов на цю нову структуру світопорядку, яку Путін називає «багатополярним світом».

— На вашу думку, проект «Новоросія» повністю провалився або Путін до нього ще повернеться?

— Цей проект завершено. Його прихильники залишаються. Залишаються сили в Україні. Люстрацію так і не проведено. Розмов багато, а «Оппозиционный блок» досить сильний. Ті, хто мали залишитися на лаві підсудних або в результаті люстрації отримали б заборону на ведення політичної діяльності, всі в політиці й продовжують просувати свої ідеї. І якщо будь-яка нестабільність виникне в Україні, тобто Янукович-2, то вони просто опиняться при владі.

«Ми, прихильники демократичного розвитку, зацікавлені, щоб імперія не приростала до України»

— Україна може якось вплинути на російське суспільство?

— Україна дуже сильно впливає на російське суспільство. Так світ влаштований, що в парі «імперія-колонія» обидва елементи впливають один на одного. Імперія жива тому, що є колонія. Але колонії існують тому, що в них є зв’язки з імперією. Зараз ослабла імперія, і Кадиров, мабуть, останні місяці при владі. Руйнується система фінансування проекту «Чеченська республіка», й там розпочинається перехідний процес. Все це стримувалося з одного боку тортурами, насильством, але, з іншого боку, й фінансовими потоками. Щодо України. Якщо вона не впорається зі своїм завданням, і переходитиме у статус колонії, як за Януковича, яку треба фінансувати, то вона починає фактом свого існування зміцнювати імперію. А ми, прихильники демократичного розвитку, зацікавлені, щоб імперія не приростала до України.