«Системна пастка»,

Емоційно-особових рис стало набувати протистояння між Москвою й Лондоном щодо видачі колишнього офіцера ФСБ Андрія Лугового. Нагадаємо, що Лугового Велика Британія підозрює у вбивстві колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, який помер у листопаді минулого року в Лондоні від отруєння радіоактивним полонієм-210. Сторони поки що вичерпали дипломатичний арсенал — за висланням чотирьох російських дипломатів із Великої Британії автоматично надійшла симетрична відповідь із висланням із Росії такої самої кількості працівників британського дипломатичного відомства. Нагадаємо, що висиланням російських дипломатів Лондон намагався підштовхнути Москву до співробітництва у справі Литвиненка — Лугового.

Однак тепер тон у цьому протистоянні вирішив задати президент Росії Володимир Путін. На зустрічі з представниками російських молодіжних рухів він без всілякої дипломатичності назвав рудиментом колоніального мислення пропозицію Лондона змінити конституцію РФ, щоб видати Лугового. «Мізки їм потрібно змінити, а не конституцію нашу, мізки. І я скажу чому: бо те, що вони пропонують, — це очевидний рудимент колоніального мислення», — підкреслив президент. За словами Путіна, у Лондоні від російських правоохоронних органів ховаються 30 осіб, які розшукуються за здійснення тяжких і особливо тяжких злочинів. «Вони навіть не чхнули й не подумали їх видавати, у них такі самі проблеми — у меншому масштабі, але були — із США, хоч як дивно, були з Францією, з іншими країнами, — зазначив Путін. — Вони нікуди не видають людей, які ховаються на їхній території, у тому числі й людей, які підозрюються й обвинувачуються в терористичній діяльності».

У Великій Британії дивляться на це зовсім по-іншому. Посол Великої Британії в Москві Тоні Брентон в інтерв'ю російським ЗМІ заявив, що відмову Лондона видати Березовського й Закаєва некоректно порівнювати з відмовою екстрадувати Лугового. «Ці випадки — абсолютно різні, — зауважив посол. — Британський уряд не може ухвалити рішення про екстрадицію будь-кого — таке рішення можуть прийняти тільки незалежні суди». За словами Брентона, поки суд не ухвалить відповідне рішення, британський уряд ніяк не може вплинути на видачу осіб, чиєї екстрадиції вимагають російські правоохоронні органи.

У той же час справа Лугового, на думку посла, носить абсолютно інший характер. «Саме уряд Росії, а не суд, ухвалив рішення не екстрадувати пана Лугового, — підкреслив Брентон. — Це рішення було прийняте не на підставі дослідження доказів, а на підставі так званої конституційної заборони й без яких-небудь додаткових обгрунтувань і бажання співпрацювати щодо цього питання». Чого ж намагається досягнути російський президент своїми заявами? Про це читайте в коментарі російського й британського експертів.

КОМЕНТАРI

Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі:

— Досить емоційне висловлювання російського президента є наслідком двох обставин. По-перше, російська політична еліта, включаючи й президента, очевидно, не чекала, що британці настільки серйозно проштовхуватимуть справу Литвиненка й вимагатимуть від Росії відповіді. І, очевидно, у Кремля немає переконливих коштів і відповідей британській стороні, які, до речі, підтримані Брюсселем. По-друге, емоційність президента, сама форма висловлювання і її, скажімо так, вуличний контекст і підтекст, очевидно, пов'язані з тим, що він спілкувався з молодіжною аудиторією і шукав якихось форм вираження, які б відповідали духу цієї аудиторії. Сам формат зустрічі дозволив йому розслабитися і, очевидно, виразити те, що він дійсно думає. Причому в тій формі, в якій він звик думати. Не вважаю, що ця форма вираження гідна лідера великої держави, якою він хоче керувати.

Як далі можуть розвиватися відносини між Лондоном і Москвою після цього висловлювання Путіна? Із технічної точки зору, я знаю лише одне, що ні Лондон, ні Москва, незважаючи на емоційність Путіна, не хочуть загострення ситуації. Передусім, бо дуже великі економічні інтереси залучені в гру. Зокрема, тому що Газпром уже прийняв план розширення та експансії на британських ринках, усі російські компанії, які хочуть IPO, проходять це на лондонській біржі. І це серйозно може вплинути на подальші економічні інтереси російських держкомпаній, а також на інтереси понад 300 тисяч заможних росіян, які офіційно живуть у Лондоні.

Досить часто в російській історії, як у старій, так і сучасній, ми наступаємо на одні граблі або стріляємо собі в ногу. Це розвиток за законом непередбачених і ненавмисних обставин. Дійсно, Кремль суперечить власним економічним інтересам і це бувало неодноразово. Проблема в тому, що зараз і Москва, і Лондон перебувають у системній пастці, з якої важко вийти, не втрачаючи обличчя. Якась із двох сторін повинна втратити лице. А Кремль перед виборами не хоче цим ризикувати.

Щодо розвитку подій, існує два варіанти. Перший полягає в тому, якщо дві сторони втомляться в протистоянні й справа піде в пісок — у процес різних узгоджень, подальшого розгляду. Росія може почати свій процес у справі Литвиненка-Лугового. Другий варіант — повторення випадку з Локкербі, коли після багаторічного зволікання лівійський режим погодився на суд у третій країні. Цей варіант не виключається, якщо обидві сторони погодяться на нейтральний суд у третій країні. Хоч такий варіант аж ніяк не найсприятливіший для Росії. Бо Лугового все одно доведеться видавати і йому доведеться розповісти, звідки він узяв полоній.

Джеймс ШЕРР, старший науковий співробітник центру досліджень конфліктів Оборонної академії Великої Британії:

— Останні заяви Путіна посилюють враження, що внутрішній фактор отримує домінуючу роль у зовнішній політиці Росії. Будь-яка британська аудиторія не буде вражена, не кажучи про те, що стривожена такими репліками. Найбільш ймовірніше йдеться про те, що ці репліки були призначені для російської вулиці. Чи не дивно, що за вісім місяців до конституційної передачі влади в Росії нічого не нагадує процес передачі влади наступнику? Залишається лише припускати, що прояви такої інерції приховують найжорстокішу боротьбу в коридорах влади. Хто зараз бере гору в цій боротьбі: різні фракції, пов'язані з різними кандидатами чи блок брокерів влади, який хоче продовжити президентство Путіна? Зміна політики щодо протиракетної оборони Естонії, Договору про звичайні збройні сили в Європі, справи Литвиненко, — і понад усе, тон підказують мені, що цей блок є дуже сильним. Якщо Путін збирається залишитися при владі, якщо конституція буде порушена, змінена чи «призупинена», для цього потрібні «надзвичайні обставини»: саме такий термін використано для виправдання «призупинення» дії Договору про звичайні збройні сили в Європі. А які «надзвичайні обставини» будуть мати більший резонанс на російських вулицях, як не нова міжнародна загроза, новий антиросійський фронт, новий «образ ворога»? Але якщо така загроза вирішить проблему внутрішньої легітимності, то що робити з міжнародною легітимністю продовженого президентства? Прихильники конституційних змін поки що не мають відповіді на це запитання і я був би здивованим, якби їм вдалося це зробити.

Це є одна з причин, чому сам Путін, можливо, ще не вирішив, як йому діяти далі. Але сценарій — «надзвичайні обставини» — ще потребує доробки.

Що стосується справи Литвиненко, давайте поставимо одне запитання. Якщо Кремль (чи хтось всередині Кремля) не віддавав наказу вбивати Литвиненко, хто мав би бути найбільше зацікавленим у тому, щоб з'ясувати господарів Лугового, як не сам Кремль? Чому ж тоді він дає прес-конференції на державному телебаченні, а не перебуває в російській в'язниці? Нещодавні дії Великої Британії були мотивовані не відмовою Росії видати Лугового, а її неспроможністю з серйозністю і повагою ставитися до цієї справи і наших легітимних інтересів.

(Висловлена точка зору не обов'язково співпадає з поглядами уряду Великої Британії)