Таємниця антитерористичної коаліції

Інша справа, що собою являтиме так розрекламована коаліція, досi незрозуміло. Про організаційну структуру її поки що ніхто не повідомляв і, схоже, не повідомить. Судячи з усього, не вимагає вона і співучасті з американцями у можливій воєнній відплаті. Принаймні на цьому наголосили «Дню» в прес-службі Міністерства закордонних справ України. Схоже, що головне завдання світової коаліційності поки що полягає лише в засудженні тероризму. Принаймні на більше жодна країна із тих, що заявили про свою участь у коаліції, не пішла (за винятком країн-членів НАТО). Тільки, чи є потреба в тому, аби гурт нехай навіть із ста країн величати коаліцією тільки тому, що вони з величезною антипатією ставляться до тероризму? Вашингтон досі так і не повідомив, в чому переваги цієї коаліції. Якщо йдеться про обмін розвідувальною інформацією, то більш прийнятним у цьому випадку була б співпраця спецслужб на двосторонньому рівні. У принципі інакше i не може бути. Важко собі уявити, як збираються представники понад ста країн і починають видавати на-гора секретні відомості. Видається абсолютно неможливим, коли пакистанський агент, сидячи за одним столом з індійським, буде розповідати, як готуються ісламістські бійці для боротьби в Кашмірі. Ще складніше припустити, що Лівія чи Судан, які хоч і заявили про підтримку США та співпрацю у боротьбі з тероризмом, iз легкістю поділяться з американцями своїми розвідданими. Якщо ж обмін розвідувальною інформацією відбуватиметься на двосторонньому рівні, то який сенс у створенні міжнародної коаліції?

Ультимативний тон недавньої заяви Джорджа Буша, вочевидь, може на дещо пролити світло. «Із нами або проти нас!» — третього не дано. Зрозуміло, що Вашингтон у такий спосіб не хотів когось залякати, певна річ, ніхто й не злякався. Але навряд чи комусь хочеться пасти задніх і опинитися серед тих, хто «проти них».

Прихильність Вашингтона до участі різних країн в коаліції між тим видається більше удаваною, вимушеною. Найважливішим для Штатів у ситуації, що склалася, буде схвалення світовою спільнотою можливої воєнної операції проти Талібану, правлячого режиму Афганістану, який нібито надав притулок саудівському мільярдеру-терористу Осамі бен Ладену. У разі, якщо коаліція схвалить воєнні дії, можна вважати майже доконаним факт схвалення їх Радою Безпеки Організації Об’єднаних Націй (на останньому наполягає низка держав). Звідси й така увага Вашингтона до антитерористичної коаліції, до ООН. Не залишились непомiченими аналітиками ті метаморфози, які сталися в США у ставленні до Організації Об’єднаних Націй за останній час. П’ятдесят років тому, коли ООН тільки створювалася, в Штатах було популярним гасло: «США — поза ООН, а ООН — поза США». Останні роки були позначені перманентними заявами Вашингтона про небажання сплачувати свої внески у ООН. Мало хто сьогодні згадує про вихід США з Кіотського протоколу, не пам’ятають, схоже, заяв Вашингтона про здійснення секретних досліджень у галузі бактеріологічної зброї, кудись поділися розбіжності, викликані намірами Вашингтона розгорнути власну систему протиракетної оборони...

Атаки 11 вересня сколихнули світ, змiстили деякі акценти на мiжнароднiй аренi. «Час Ч», коли Вашингтон розпочне воєнні операції у відповідь, можуть змінити світ остаточно.

Тим часом міністр оборони США Дональд Рамсфельд розпочав поїздку до Саудівської Аравії, Оману, Єгипту та Узбекистану. Мета — переговори з лідерами країн про мiру спiвучастi у можливiй атацi Штатів по Афганістану. Турне відбувається в рамках залучення країн світу до антитерористичної коаліції. Коаліції-загадки...