Тест на дружність

Схоже, польсько-українське партнерство зараз переживає чергове випробування щодо по-справжньому дружнього і довірливого ставлення між обома країнами. Приводом цього разу стало небажання офіційної Варшави запросити українського президента Петра Порошенка на саміт Міжмор’я, який відбудеться у Варшаві 6 липня з участю президента США. І це виглядає дуже дивно, як без України можна обговорювати проект, який поєднує три моря — Балтійське, Чорне і Середземне.

Зокрема, ось що написав Олександр Маслак на своїй сторінці у Facebook: «6 липня Трамп візьме участь у саміті глав держав Тримор’я (країн між Балтикою, Чорним морем та Адріатикою) у Варшаві. Глави України на тому саміті не буде. У нас вірять у святого Макрона, Сороса та німецьке посольство».

У посольстві України в Польщі повідомили «Дню», що запрошення Порошенку на цей саміт так і не надходило. Співрозмовник відзначив, що «поляки мали б запросити Україну, якщо хочуть говорити про Україну і безпеку в регіоні в колі Міжмор’я чи з Трампом на заходах у Варшаві. Це було б логічно і відповідало б їхній же формулі: «Нічого про нас без нас».

Не виключено, що такий вчинок Варшави може стати певним протверезінням для багатьох в Україні, хто досі називає Польщу адвокатом України. І як не дивно, глава української держави Петро Порошенко також вважає сусідню країну адвокатом. Зокрема, на початку грудня минулого року він  подякував Польщі за адвокацію України в Європейському Союзі. Про це в Twitter повідомив прес-секретар президент Святослав ЦЕГОЛКО.

І це більше ніж дивно, бо навіть попередній польський посол Генрік Літвін заявив, що не вважає Польщу «адвокатом України». «Мені не дуже подобалося слово «адвокат» щодо Польщі, бо адвокат — це професіонал, який за свою роботу бере гроші й працює для кожного, хто йому ці гроші платить. Те, що робила і робить Польща, — зовсім інше», — заявив дипломат в інтерв’ю агентству УНІАН від 13 липня 2011 року. 

Тож, мабуть, краще було б використовувати слово «лобіст», або «друг України  в ЄС». Тим більше, що існує група друзів України в ЄС, з якою Київ має активно працювати, щоб просувати свої інтереси в євроспільноті. Окрім того, Києву варто більше у спілкуванні з Варшавою нагадувати полякам слова Єжи Гедройца: «Нема вільної Польщі без вільної України».

І треба також нагадати, що свій внесок у розв’язання складних польсько-українських відносин зробила газети «День»: 2004 року в її Бібліотеці вийшла книжка «Війни і мир, або «українці — поляки: брати/вороги, сусіди...», впорядкована відомими українськими істориками — Віктором Горобцем, Володимиром Панченком, Юрієм Шаповалом за загальною редакцією Лариси Івшиної.

В передмові до польськомовного видання відомий польський дисидент і журналіст Адам Михник наголосив: «Розмова про історію складна, але необхідна. Питання в тому, щоб спрямувати свою думку в майбутнє, щоб усвідомити, як багато в нас спільних цінностей та інтересів, а також як багато ми разом можемо досягти». Тож, напевне, і польським, і українським політикам, які цікавляться такою складною темою і прагнуть розвитку дружніх і тісних відносин, варто скористатися цим інтелектуальним капіталом.

«День» звернувся до українських та польських експертів і попросив прокоментувати ситуацію з проведенням саміту Міжмор’я, а також пояснити, чому участь України в цьому форумі є важливою.

«НЕМАЄ КОНСЕНСУСУ СЕРЕД УЧАСНИКІВ, АЛЕ...»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Iнституту світової політики, Київ:

— Немає консенсусу серед учасників зустрічі щодо України. Деякі наполягли на тому, що зустріч у цьому форматі має відбуватись тільки для країн — членів ЄС. Таким чином вони намагалися зробити цей формат менш геополітичним, який іншими словами можна назвати як «не націлений проти Росії». Є серйозні підстави вважати, що Порошенко був готовий взяти участь у зустрічі, навіть коли вона ще мала відбуватись у Вроцлаві, а не у Варшаві, і без Трампа. Тепер залишається сподіватись, що американці зможуть пояснити партнерам із Центральної Європи, чому участь України є важливою. Відомо, що президент Польщі Анджей Дуда посилається на відсутність консенсусу серед інших країн, але якби дуже хотів, то як господар зустрічі, очевидно, знайшов би слушні аргументи.

Взагалі дуже дивно: рік тому на День Незалежності польський президент активно запрошував Україну до участі в цьому проекті, тепер виявляється, що Україна взагалі-то не дуже бажана. Інше питання, що сама Україна не дуже бачить своєї ролі та свого доданого внеску в цю ініціативу. Їхати до Варшави для чергового фото не потрібно.

«НАШ СПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС — ЩОБ УКРАЇНА БУЛА ВКЛЮЧЕНА В КОЛО УЧАСНИКІВ САМІТУ МІЖМОР’Я РАЗОМ ІЗ ТРАМПОМ»

Ян ПЄКЛО, посол Польщі в Україні:

— Я брав участь у зустрічі спікерів Верховної Ради України Андрія Парубія та Сейму Республіки Польща Марека Кухцінського у Трускавці кілька днів тому. І питання щодо запрошення Президента України на саміт Міжмор’я містилося в порядку денному. З українського боку було передано прохання, що Київ був би зацікавлений у тому, щоб Президента Порошенка запросили на цей форум. Кухціньский обіцяв передати це прохання нашому Президентові. Я не можу сказати про реальний результат на цей момент, бо не знаю.

Хочу відзначити: проблема в тому, що цей саміт охоплює країн — членів ЄС, у тому числі Вишеградську групу, країни Балтії, Румунію. Деякі з цих країн хотіли б говорити в такому тісному колі.

Польська позиція полягає в тому, що ми маємо також включати наших партнерів зі Східної Європи, які не є членами ЄС. Чесно кажучи, я не знаю, яким буде остаточне рішення. А воно, до певної міри, залежить також від самого Трампа.

— Чому так?

— Бо з ним також потрібно радитись через те, що це міжнародна подія. І щоб все відбулося належним чином, потрібен повний список учасників, який буде відправлено Трампу. І це не рішення Польщі чи США, кого можна запросити на цей саміт, а спільне рішення, бо це наш спільний захід.

Хочу відзначити, що між Кухцінським і Парубієм відбулася цікава розмова про необхідність створення парламентської групи щодо співпраці в проекті Міжмор’я з участю таких країн, як Грузія, Україна, Молдова, країни Балтії, Польща, Болгарії, Румунія. Можливо, три країни Вишеградської групи — Угорщина, Словаччина та Чехія — приєднаються до нього пізніше. Ініціативу зі створення міжпарламентської групи у справах проекту Міжмор’я запропонував Парубій. Особливо важливою вона є з оглядну на потенціал розвитку інфраструктури.

Якщо ви подивитесь на відповідну мапу, то зараз існує один напрямок інфраструктури: Москва — Берлін — Париж, який проходить через територію України, Польщі, країн Балтії. Ми зацікавлені в побудові іншої відмінної інфраструктури від Балтійського моря до Чорного моря і потім до Середземного моря. Це не оригінальна ідея, бо свого часу її запропонував багато років тому польський політик, князь Чарторийський і потім вона стала ідеєю Пілсудського. Але тоді не був час для її імплементації, ми його згаяли.

І наш спільний інтерес — щоб Україна була включена в коло учасників саміту Міжмор’я разом з Трампом. Це інтерес Польщі, інтерес України. І це єдиний шлях імплементувати цей проект, який поєднує Балтійське, Чорне та Середземне море, можливо, з якоюсь допомогою ЄС. І важливо відзначити, що ідея Міжмор’я не є альтернативою ЄС чи спрямованою проти ЄС, як заявляють деякі політики. Це ініціатива країн східного флангу, яким загрожує Росія.

Її реалізація потребує дипломатії і багатьох зустрічей за закритими дверима, а також політичної волі та більшого простору мирного політичного довкілля. А Росія постійно відволікає нас війною в Україні, бо вона боїться цього проекту і, більше того, його успіху. І саме через це Росія лобіює Північний потік-2, який будується вздовж попереднього Північного потоку-1 і спрямований проти наших інтересів, бо руйнує проект інфраструктури із Балтики до Чорного моря.

P.S.

Посол Польщі в Україні Ян Пєкло

У зв'язку з тим, що опубліковане на сайті вашого видання "Тест на дружність" висловлювання не пройшло моєї авторизації, я звертаюся з проханням про опублікування роз'яснення:

Мої посилання на зустріч МаршалкаКухчиньського з головою ВР Парубієм стосувалися конструктивної розмови про взаємовідносини між ініціативою Тримор’я (а не довоєнної геополітичної концепції Міжмор’я!) і України. Представлений у пресі контекст про роль президента Петра Порошенка на саміті лідерів держав цієї ініціативи у Варшаві за участю президента Дональда Трампа служить виключно для побудови неправильного висновку, що в регіоні відвертаються від України. Цього не відбувається, про що найкраще свідчить хоча б активна участь, в т.ч. Польщі,у переговорному процесі і ратифікації амбітного AA/DCFTA, скасування візового режиму для громадян України, візит у Київ міністрів В. Ващиковського і Б. Джонсона, робота над самітом Східного партнерства у листопаді в Брюсселі.

Тримор’я є вираженням рішучості держав-членів Центральноєвропейського регіону в надолужуванні заходів з розвитку та модернізації транспортних, енергетичних та інших інфраструктурних мереж до рівня їхнього розвитку в державах Західної Європи, що спрямовано на підвищення конкурентоспроможності та безпеки всього Євросоюзу. Порушення віртуального питання членства України в Тримор’ї служить критикам цієї ініціативи, які хочуть у ній бачити антиросійський проект або альтернативний у ставленні до ЄС ".