Тетчер виповнилось би сьогодні 90

Сьогодні практично всі світові ЗМІ вийшли з повідомленням про те, що 90 років тому народилася прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер, відома як «залізна леді». Хоча їй більше подобалося називати себе "політиком переконання".

Тетчер – перша в історії Європи жінка-голова кабінету міністрів, єдиний за історію Британії лідер консервативної партії, яка зуміла виграти тричі поспіль парламентські вибори і сформувати три уряди. Високу посаду вона обіймала в 1979 – 1990 роках і була першим прем'єр-міністром Великобританії, кому за життя встановили пам'ятник у парламенті (2007).

Вона виявилася політиком, який втілив у життя низку консервативних заходів, що стали частиною політики так званого тетчеризму. Її прозвали «залізною леді» за різку критику Радянського Союзу.

Маргарет Тетчер померла в понеділок вранці у віці 87 років. Причиною смерті колишнього прем'єра Великобританії став серцевий напад.

Мало хто пам'ятає, що Маргарет Тетчер на піку політичної кар'єри залишила свій слід і в історії України. «Залізна леді» відвідала Київ влітку 1990 року, здійснюючи офіційний візит до СРСР та підтримуючи реформи генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова. «Одна з найелегантніших, найчарівніших жінок нашого часу», – писали про неї ЗМІ. Вона була першим високопоставленим зарубіжним політиком провідної країни, яка виступила у Верховній Раді УРСР. Майбутнє України за рік до розвалу Радянського Союзу вона бачила лише у складі СРСР. Та вже тоді з першими гаслами англійською мовою «Україна прагне в Європейський дім» на площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності) її зустрічали кияни.

У Києві Маргарет Тетчер поклала квіти до могили невідомого солдата в парку Вічної Слави, вшанувала пам'ять загиблих у Бабиному Яру. Це був перший і останній візит «залізної леді» в Україну.

Детальніше про перебування Тетчер у Києві читайте нижче у спогадах Євгена Марчука, який забезпечував супроводження візиту британського прем’єра, яка залишила яскравий слід сильного політика, лідера світового масштабу.

Володимир ХАНДОГІЙ, президент Громадської організації «Українська асоціація зовнішньої політики», екс-посол у Великобританії, сказав «Дню», що Тетчер була надзвичайно популярною людиною у своїй країні. «Я був присутній на її похоронах. Це були другі в історії Британії похорони на державному рівні, після Вінстона Черчилля, не членів королівської родини», – наголосив він.   

«ТЕТЧЕР ЗІ СВОЇМ ХАРАКТЕРОМ ПОТРАПИЛА У ПОТРІБНИЙ ЧАС У ПОТРІБНЕ МІСЦЕ»

Сергій КОМІСАРЕНКО, академік НАНУ, перший посол України у Великобританії:

- Тетчер справді сприяла розпаду Радянського Союзу, хоча, на мою думку, більше цьому сприяв сам СРСР. І цей розпад все одно відбувся би, можливо, раніше, якби Маргарет Тетчер і Рональд Рейган були більш активними, чи пізніше, якби вони були менш активними.

І Тетчер першою подала сигнал, що з Горбачовим можна вести діалог. До цього вони обоє – британський прем’єр і американський президент  – добре розуміли, що діється в Радянському Союзі, його керівництві, й тому були стриманими в діалогах з керівництвом цієї країни і вели його тільки у тому разі, коли це стосувалося, наприклад, роззброєння чи ядерної загрози тощо. Звичайно, дипломатичні розмови ведуться для того, щоб виграти те, що вигідно своїй країні та вигідно світу.

Маргарет Тетчер певною мірою була унікальною і залишається унікальною дотепер. По-перше, вона була унікальним першим прем’єр-міністром Великобританії. По-друге, вона була першим прем’єр-міністром жінкою серед європейських країн. Але найголовніше те, що вона зі своїм характером потрапила у потрібний час у потрібне місце.

– Що ви маєте на увазі?

- Звичайно, раніше було важко уявити в Британії жінку прем’єр-міністра. Але під час війни жінки в Британії настільки продемонстрували свою відданість справі й те, що вони можуть бути серед рушійної сили країни, тому що чоловіки були в армії, що це допомогло їм певною мірою почати досить ефективно свою кар’єру.

Мені приємно відзначити, що Тетчер була хіміком, займалася біологічними об’єктами, тобто десь близька мені за професією. Потім вона вирішила робити політичну кар’єру, ставши спочатку керівником студентської асоціації консерваторів. Тетчер отримала диплом адвоката і почала інтенсивно займатися політичною діяльністю. Про все це відомо і написано в Інтернеті.

«ВОНА РОБИЛА ТЕ, ЩО ВВАЖАЛА ПРАВИЛЬНИМ І СПРАВЕДЛИВИМ»

Єдине, що важливо, – це її характер, це її воля й те, що вона, базуючись на принципах, як вона говорила, демократії, прозорості при керівництві, зрештою втілювала свою мету. Хоча не завжди те, що вона вважала демократією і прозорістю, було тим, як це широко трактується. Тобто Тетчер проводила свою власну лінію. Існує такий вислів: найвища насолода щастя людини – це робити те, що ти вважаєш правильним і справедливим. От і вона робила те, що вважала правильним і справедливим, і, зрештою, зробила багато для Британії, і в першу чергу це стосувалось  економіки.

У Британії були дуже потужні профспілки, особливо в металургійній та вуглевидобувній промисловості. І Тетчер почала повну реструктуризацію цієї економіки. В її уряді цим займався Майкл Хезелтайн, з яким я був знайомий. І тоді уряд вирішив закрити всі збиткові шахти. Те, що, між іншим, треба було зробити Україні від самого початку. Але мова йшла не лише про те, щоб просто закрити всі шахти, а потрібно було заснувати спеціальну програму переорієнтації та перенавчання шахтарів, вводити нові робочі місця. І це їм блискуче вдалося. Коли я працював у Британії в 1992 – 1998 роках, тоді в цій країні не було жодної збиткової шахти.

Велика увага також була приділена екології. До речі, можу згадати такий епізод: Майкл Хезелтайн на зустрічі з Євгеном Марчуком, який на той час виконував обов’язки прем’єр-міністра України, сказав, що Британія може передати Україні досвід, як провести реструктуризацію, реорганізацію вуглевидобувної промисловості України. На жаль, нам зробити це не вдалося. Мені здається, що нинішні події на Донбасі певною мірою пов’язані з цим.

Я декілька раз зустрічався з Маргарет Тетчер, коли вона вже не була прем’єр-міністром. Якщо згадати візит Буша-старшого до Києва 1 серпня 1991 року, коли він переконував, щоб ми підтримували Горбачова і єдність Радянського Союзу, то не думаю, що вона поділяла таку думку. Тому що британці завжди досить спокійно ставилися до можливості розпаду Радянського Союзу. Одна із наших зустрічей відбулася у День незалежності Латвії у посольстві цієї країни у Лондоні. Відвідання нею посольства такої невеличкої країни – це була велика подія, якою вона продемонструвала підтримку країн, що сформувалися після розпаду СРСР.

ПРО ПЕРЕВОРОТ У ПАЛАЦІ ТА СЛЬОЗИ ТЕТЧЕР

– Чи можна вважати нинішнього лідера консерваторів Девіда Кемерона продовжувачем справи Тетчер?

- Усі прем’єр-міністри Британії, навіть якщо вони належать до однієї й тієї ж партії, різні. Маргарет Тетчер змінив Джон Мейджор, який ставився до Тетчер дуже спокійно, хоча він був рядовим міністром в її уряді. Британська політика дуже складна, і фактично її виштовхнули консерватори, бо це не була перемога Маргарет Тетчер чи Джона Мейджора, однієї партії проти іншої. Це був, як кажуть, переворот у самому палаці. Тобто в самій консервативній партії з’явилися сили, які вирішили, що Маргарет Тетчер треба йти. Можливо, вони були праві, бо потім Джон Мейджор виграв вибори, але пізніше, в 1997 році, він програв лейбористам – Тоні Блеру.

Але Маргарет Тетчер пішла тоді, коли її віце-прем’єр-міністр, найближчий соратник сер Джефрі Хау, який був міністром фінансів, а потім міністром іноземних справ і брав участь у переговорах з Шеварднадзе, виступив в парламенті з промовою проти неї. Я його дуже добре знав. Він, між іншим, добре ставився до незалежності України і підтримував нас. Хау бував практично на всіх зустрічах у нашому посольстві на день незалежності. Він багато допомагав Україні і неодноразово виступав у палаті лордів на підтримку України. Хау сам мені сказав, що готував цю промову кілька років, хоча виступ його тривав десять хвилин. І вона після цієї промови вирішила піти у відставку, хоча під час першого туру на виборах усередині партії мала перевагу, яка, щоправда, була мінімальною. Порадившись зі своїми найближчими колегами, зокрема зі своїм секретарем Пітером Морісоном і своїм чоловіком, Тетчер вирішала піти з політики самостійно.

Якщо ви знаєте, коли прем’єр-міністр програє вибори і йде у відставку, то він чи вона за один день повинен виїхати з Даунінг-Стріт, 10. І, як показали по телебаченню, вона виходить з цієї резиденції зі сльозами на очах і сідає в машину.

ПРО НЕОРДИНАРНІСТЬ ТЕТЧЕР ТА МЕЖИГІР’Я

Хочу наголосити, що Тетчер - це неординарна особистість, за рахунок освіти, але все-таки більше за рахунок свого розуму та характеру. У мене багато прикладів її неординарних вчинків.

Мій друг перший посол Великобританії в Україні Саймон Гімонс розповів про деякі особливості візиту Маргарет Тетчер до України 1990 року, коли вона мешкала у Межигір’ї. Тоді Гімонс був другим номером у посольстві, радником-посланником британського посольства в СРСР. Як він розповідає, Тетчер мала їхати на зустріч, але чомусь автомобіль затримався, вона вийшла у вестибюль. Вони були удвох, про щось розмовляли, і Тетчер побачила прибиральницю. Тетчер підійшла до неї, викликала перекладача і почала питати, хто вона така, яка її родина. Саймон мені сказав, що це було настільки природно і не було пов’язано з жодною піар-акцією. Британському прем’єру було просто цікаво, як ця жінка заробляє, як вона харчується, де купує. Потім під’їхала машина, і Тетчер поїхала, а ця прибиральниця раптом почала плакати: «У моєму житті ніхто ніколи не підходив до мене і не цікавився тим, про що запитувала прем’єр-міністр Великобританії». Я думаю, що про це ніхто не знає, окрім мене і Саймона Гімонса і, можливо, ще кількох осіб. Але цей епізод дуже характерний.

Тобто взагалі менталітет на Заході і в Радянському Союзі настільки відрізнявся щодо ставлення до людей, до суспільства, до прозорості. А Британія взагалі була навіть особливою. І загалом у країн, які знаходяться на островах, особливий менталітет. Я думаю, це стосується Японії, Великобританії, можливо, інших.

«БРИТАНСЬКИЙ ДОСВІД МІГ БУТИ ВКРАЙ ВАЖЛИВИМ ДЛЯ УКРАЇНИ»

Взагалі для мене Британія мала велике значення в тому сенсі, що британський досвід міг бути вкрай важливим для України. Чому? Україна стала незалежною, у нас не було ні фінансової, ні банківської системи, оборонну промисловість потрібно було реорганізовувати, вуглевидобувна промисловість і досі залишається збитковою, існують проблеми з металургійною промисловістю, кораблебудуванням. А Британія дуже вдало реорганізувала ці галузі, здійснила правильну політику приватизації і зрештою дуже виграла від цього. А це все заслуга саме Маргарет Тетчер. Хоча й були негативні приклади. Наприклад, приватизацію залізниці у Британії вважали невдалою, тому що ця галузь почала гірше працювати і квитки подорожчали.

Цікавим є й інший момент. А саме те, що Британія донедавна була найбільшою країною у світі. Уявіть собі: британська імперія починалася від Австралії та Нової Зеландії, пересуваючись на Захід - це Індія і Пакистан, потім в Африці: Кенія, Південна Африканська Республіка, далі Канада. Зрозуміло, що залежність цих країн від Британії була різною. І Британія втратила все це і перебудувала менталітет британця як колишнього громадянина найбільшої у світі потуги, імперії на те, що йому потрібно розбудовувати свою власну країну на своєму острові, і вони це зробили досить успішно.

І ще одне. В Радянському Союзі ніколи ніхто не робив акцент   на тому, що Британія два роки воювала один на один з нацистською Німеччиною. Вона була єдиною країною-оплотом демократії чи, інакше кажучи, антинацизму у світі. І Британія була абсолютно виснаженою. Німеччина фактично годувалась усією Європою, мала нафту в Румунії, корисні копалини з інших країн, а Британія залишалася один на один, допоки Радянський Союз не вступив у війну і не приєдналися Сполучені Штати.    

ДЕЯКІ ЦИТАТИ І АФОРИЗМИ ТЕТЧЕР:

• Будинок повинен бути центром, але не кордоном світу жінки.

• Немає жодного сенсу бути жалюгідною м'якою субстанцією в кріслі. Хіба не так?

• Якби ті, хто мене критикує, побачили, як я крокую по хвилях Темзи, вони сказали б: це тільки тому, що вона не вміє плавати.

• Зовсім не обов'язково погоджуватися зі співрозмовником, щоб знайти з ним спільну мову.

• Консенсус - це процес відмови від своїх переконань, принципів, цінностей і стратегій. Це те, у що ніхто не вірить і з чим ніхто не сперечається.

• Якщо я буду виступати одна проти сорока восьми, мені буде шкода тих сорок вісім.

• Якщо ви не хочете їхати у цьому потязі, то неважливо, швидко він іде чи повільно.

• Америка - це не новий Єрусалим. Її не могли створити одні святі, а якби й могли, то навряд чи вона досягла б процвітання.

• Нюрнберзький процес часто звинувачують у тому, що це було «правосуддя переможців». І це щира правда - тому що так і було задумано.

• Потрібно добре вивчити свого ворога, тоді одного разу можна перетворити його на друга.

• Лікувати застарілі британські хвороби соціалізмом - це все одно, що лікувати лейкемію п'явками.

• Кожна жінка, знайома з проблемами ведення домашнього господарства, близька до того, щоб розуміти проблеми управління країною.

• Якщо хочеш, щоб щось було сказано - попроси про це чоловіка; якщо хочеш, щоб щось було зроблено - попроси жінку.

• Півень, можливо, добре кукурікає, але яйця все-таки несе курка.

• Коли характер проявляє жінка, про неї кажуть «сука». Коли характер проявляє чоловік, про нього говорять «чудовий хлопець».

• Колишній радянський дисидент Володимир Буковський одного разу, згадуючи російську приказку про те, що, не розбивши яйця, яєчні не приготуєш, зауважив, що бачив за своє життя багато розбитих яєць, але так і не спробував яєчні.

• У сьогоднішній Британії «Маркс і Спенсер» перемогли Маркса і Енгельса.

• Бути могутньою - це ніби бути справжньою леді. Якщо вам доводиться нагадувати людям, що ви леді, то ви нею не є точно.

• Сьогодні у жінки є безліч можливостей проявити себе: деякі з нас навіть керують країнами. Але, відверто кажучи, нам більше пасує ридикюль, ніж багнет.

• Всім нам колись доводиться ставати бабусями.