Траян Лауренціу ХРIСТЯ: Ми наполегливо виступаємо за надання ПДЧ Україні

2—4 квітня Румунія вперше прийматиме в себе лідерів Організації Північноатлантичного договору. Які очікування покладає на цей самміт НАТО країна-господиня? Чому, на відміну від Берліна й Парижа, в Бухаресті не сумніваються в необхідності надати Україні ПДЧ саме під час квітневого самміту Альянсу? Чому Румунія виступила проти рішення ЄС визнати незалежність Косово? Чому повільно відбувається процес прийняття рішень «певних проблем» Румунії й України? Як Бухарест реалізовує європейську Хартію регіональних і міноритарних мов відносно української меншини в Румунії? Про це «Дню» в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Румунії в Україні Траяна Лауренціу ХРІСТЯ.

— Пане посол, які очікування покладає ваша країна на саміт НАТО, що відбудеться в Бухаресті?

— У квітні в Румунії пройде найбільший саміт в історії Союзу. Наш природний інтерес полягає в тому, щоб успішно провести цей захід. З політичної точки зору, в нас великі очікування. Саміт буде присвячено зміцненню трансатлантичної солідарності, процесу перетворення Альянсу та розробці всебічного підходу до проблеми безпеки.

Наші очікувані результати на Бухарестському саміті- 2008 включають:

— новий етап розширення, робота з трьома країнами-кандидатами з Балкан; ми сподіваємося, що їхні індивідуальні дії та внутрішній політичний розвиток запропонують необхідні аргументи щодо цього;

— поліпшення відносин НАТО з Сербією, Боснією і Герцеговиною, а також Чорногорією;

— підтвердження внеску НАТО в просування стабільності і демократії у Східній Європі, області Чорного моря та Середній Азії, включаючи надання Грузії та Україні «Плану дій стосовно членства»;

— підтвердження єдності цілей і дій держав-членів НАТО відносно Афганістану. Ми повинні дати сильний сигнал про необхідність посиленої консолідації від іншої частини міжнародного співтовариства;

— гнучкий підхід до нових проблем, включаючи роль Союзу в галузі безпеки енергії, захисту від кібернападів, розвиток ракетної системи захисту НАТО. Ми наполегливо підтримуємо розвиток ракетної системи захисту НАТО, додаткової до тієї, яка є у США; Румунія наближається до цієї проблеми з точки зору безпеки і солідарності серед союзників.

— Що ви думаєте про поточні дебати в НАТО відносно можливості для України та Грузії отримати ПДЧ?

— Як ви добре зауважили, відносно надання ПДЧ Україні та Грузії дійсно ведуться серйозні дебати. І оскільки дебати є, то існує ймовірність, що на саміті НАТО буде прийнято остаточне рішення. Це позитивний факт, оскільки дасть нам можливість обмінятися своїми думками і провести конструктивне обговорення. Всі ми (члени НАТО) цікавимося розширенням і подальшим зміцненням ролі НАТО в євроатлантичній області. Дебати лише дозволять нам проаналізувати всі існуючі можливості й ухвалити відповідні рішення.

— Чому, на ваш погляд, великі країни, такі як Німеччина і Франція, виступають проти надання ПДЧ для України, тоді як усі українські сусіди підтримують нашу країну?

— Позиція будь-якої країни щодо конкретної теми є предметом, який з’ясовується винятково з властями цієї країни. Ми не перебуваємо в становищі, щоб давати будь-які пояснення щодо політики, яку проводить ця країна. Усе, що я можу сказати вам, це те, що рішення в НАТО приймаються консенсусом. Таким чином, усі члени Альянсу повинні бути присутні на саміті, аби було позитивне рішення.

— Яка позиція вашої країни відносно надання ПДЧ обом країнам?

— Румунія безпосередньо зацікавлена у присутності Грузії й України в системі євроатлантичної стабільності й безпеки. Тому ми наполегливо підтримуємо позитивне рішення відносно ПДЧ для цих двох країн у Бухаресті.

ПДЧ для Грузії є результатом публічної підтримки грузинським населенням євроатлантичної інтеграції і буде сприяти консолідації незворотності демократичного курсу країни. ПДЧ для України був би чіткою відповіддю на прямий запит українського уряду, і це також створило б умови для проведення і прискорення реформ.

Що стосується питання надання Грузії й Україні ПДЧ, нам не слід нехтувати регіональною перспективою. План дій для цих країн мав би позитивний вплив також на відносини НАТО з іншими країнами в області Чорного моря, це Вірменія й Азербайджан.

— Які ваші прогнози результатів Бухарестського саміту: які рішення взагалі там буде прийнято й зокрема — стосовно заявки України?

— Я вже згадав, якими є нашими загальні очікування від Бухарестського саміту. Зокрема, щодо України ми наполегливо підтримуємо надання їй ПДЧ. Якщо загалом говорити про результати саміту, то ключовим словом буде консенсус. Усі рішення буде прийнято за повною згодою всіх союзників.

Я переконаний, що саміт підтримає амбіційні ініціативи, виявлені союзниками разом. Це також затвердить загальне бачення нашого майбутнього, солідарності й життєздатності НАТО, як головного захисника безпеки у євроатлантичній області.

— Що ви думаєте про новий лист, підписаний Ющенком і Тимошенко, в якому вони звертаються до Генерального секретаря НАТО, французького президента і канцлера Німеччини?

— 16 січня влада України подали офіційну заявку на надання ПДЧ на Бухарестському саміті. Ця заявка підтримувалася і підтримується лобістською діяльністю. Лист від 17 березня — невід’ємна частина цих зусиль.

Румунія підтримує євроатлантичні прагнення України. Тому ми розглядаємо лист від 17 березня як поновлення євроатлантичних прагнень України.

— Чому ваша країна проти рішення ЄС визнати незалежність Косово?

— Євросоюз ухвалив рішення, що кожна держава- член вибере відносини з Косово відповідно до національної практики і міжнародного права. Таким чином, ЄС не брав загального зобов’язання визнання Косово, це прерогатива кожного члена союзу.

Румунія вирішила не визнавати Косово просто тому, що проголошення незалежності не відповідало міжнародному праву, головним чином, відносно прав людей, приналежних до національних меншин. Це фундаментальний міжнародний принцип, який було порушено.

— Що ви думаєте про офіційну позицію України щодо Косово?

— Я вже казав про те, що визнавати або не визнавати незалежність Косово — це національна прерогатива. Це стосується будь-якої країни у світі, не лише ЄС, отож це стосується й України.

— Чому так повільно відбувається процес прийняття рішень «певних проблем» Румунії й України?

— Румунія й Україна створили механізми для діалогу, який включатиме питання в тому числі й ті, які вважаються спірними. Стосовно цього я хотів би вказати на постійне вдосконалення двостороннього діалогу протягом минулих років. Приклад — спільна румунсько-українська Президентська комісія, яка почала діяти 30 жовтня минулого року під час візиту президента України Віктора Ющенка до Румунії.

Швидкість «розв’язання» проблем, про які ви говорили, залежить від природи відповідної проблеми. Румунія виявляє особливу зацікавленість у створенні більш ефективної структури, ніж двосторонній діалог.

— Як влада в Румунії задовольняє національні потреби українських меншин? Чи повністю виконується європейська Хартія регіональних і міноритарних мов?

— Румунія гарантує особам, приналежним до національних меншин, необхідні засоби для того, щоб зберігати їхню ідентичність відповідно до міжнародних документів. Меншини підтримуються румунським урядом щорічним виділенням із державного бюджету певних коштів, аби покрити витрати (видання преси, книг і публікацій, організація культурних і наукових конференцій). Ці кошти не входять і не замінюють кошти, які надає державний бюджет для освіти й культури.

Фінансова підтримка, яка надається румунською державою Союзу українців у Румунії протягом минулих років, була значно збільшена. На 2008 рік для цієї організації буде виділено 1,4 млн. євро.

У Румунії організації національних меншин мають можливість представити своїх кандидатів на загальнонаціональні й місцеві вибори. З 1990 року Союз українців у Румунії було представлено одним депутатом у румунському Парламенті. Представники цього союзу також мають значне представництво на місцевому рівні. Наприклад, 2004 року з кандидатів Союзу українців в Румунії було обрано 2 мери і 17 заступників мерів.

Окрім того, Союз українців у Румунії має 29 місцевих радників. У складі Міністерства культури й культів і Міністерства освіти й дослідження є радники зі спеціальним досвідом роботи з українськими національними меншинами. Крім того, ми нещодавно збільшили кількість інспекторів зі знанням української мови в департаментах шкільних інспекцій у районах із великою чисельністю українського населення. Як ви, напевно, знаєте, Румунія ратифікувала європейську Хартію регіональних і міноритарних мов. Відносно української мови уряд зобов’язався вжити заходів, щоб гарантувати і сприяти її використанню в усіх районах, на які розповсюджується дія Хартії; таким чином, члени української спільноти в Румунії зможуть послуговуватися їхньою рідною мовою, звертаючись до органів влади.

Уряд Румунії також підтримує і стимулює культурні заходи українською мовою. Також румунська влада заохочуватиме міжнародні обміни і використання української мови в усіх галузях економічного й соціального життя.

Ці заходи розроблено для заохочення використання мови меншин в економічних і соціальних заходах, тоді як використання офіційної мови потрібне лише для примусових офіційних документів.

Я певен, що передбачені Хартією механізми допоможуть нам поліпшити і зробити більш ефективними дії, націлені на заохочення використання мов меншин у громадській сфері, і я нетерпляче очікую на мить, аби поділиться своїми думками з цього приводу з українськими колегами.