Ціна розширення: велика ідея за немалі проблеми
Найважчою проблемою напередодні саміту в Копенгагені вважалася вимога Польщі збільшити плановані Європейською Комісією компенсаційні витрати для сільського господарства країни. Загалом «польський список» складав близько 20 неврегульованих питань (попри те, що переговори офіційно завершилися), і у Варшаві до останнього не могли визначитися — чи представити у Копенгагені увесь цей список, чи вибрати 4—5 найвразливіших питань. Спроби Варшави щось «виторгувати» поки що призвели до того, що міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, як написала «Газета Виборча», заявив, що бюджет розширення ЄС (близько 40 млрд. євро) переглядатися не буде. Польскі дипломати при цьому зазначають, що на Варшаву тиснуть не тільки з Заходу, протилежний за змістом тиск відбувається і з боку країн Вишеградської четвірки (крім Польщі, це Чехія, Словаччина та Угорщина), незадоволених тим, що Польща пом’якшує свою попередню жорстку лінію на переговорах. До речі, Прага давно, з самого початку погодилася на всі пропоновані ЄС умови. Не надто задоволеним виглядав Будапешт. Варшава чи не єдина, у свою чергу, наполягала на тому, що переговори мають бути переговорами, а не диктатом.
Свої проблеми має Литва. Вільнюс уже заявив про те, що переговори про вступ країни до ЄС успішно завершено, проте очікує рішення, що саме зі спільного бюджету ЄС буде профінансовано програму полегшеного візового режиму для жителів Калінінградської області Росії — ця програма нещодавно подавалася, як велика дипломатична перемога і Росії, і ЄС.
Свої очікування має Туреччина. Анкара сподівається, що саме в Копенгагені буде нарешті названо дату початку переговорів про вступ країни до Європейського Союзу. Туреччина має угоду про асоціацію з ЄС з 1963 року, країну було визнано кандидатом на вступ на саміті ЄС у Гельсінкі наприкінці 1999 року, і з того часу серйозного просування не помічалося. Лідер Партії справедливості й розвитку (або ж «мусульманських демократів»), що перемогла на нещодавніх виборах у Туреччині, Реджеп Ердоган звинуватив керівництво країн ЄС у «подвійних стандартах». Повідомляється, що ЄС схильний підтримати французько- британську домовленість про початок цих довгостраждальних переговорів з липня 2005 року, але тільки в тому разі, коли Туреччина повністю відповідатиме Копенгагенським критеріям. Не повідомляється, наскільки на це рішення вплинула позиція Вашингтона, який заявляє про підтримку європейських сподівань Анкари — очевидно, у обмін на можливу підтримку Туреччиною кампанії проти Іраку.
Ще однією складовою низки проблем ЄС стало оприлюднення цими днями пропозицій президента Європейської Комісії Романо Проді щодо майбутнього ЄС (де Комісія повинна мати більше впливу і влади), розкритикованих Німеччиною, Францією і Британією. Це все — деталі, в яких, як кажуть на Заході, «міститься диявол».
України ж Копенгагенський саміт стосуватиметься лише опосередковано. Як уже повідомлялося, планується, що без обговорення буде ухвалено доповідь Ради міністрів ЄС, в якій говориться про стурбованість ЄС ситуацією з мас-медіа і ядерною безпекою в Україні (особливо — ситуацією навколо розслідування справ Гонгадзе та Александрова), позитивно відзначається те, що на парламентських виборах були присутні міжнародні спостерігачі, і вказуватиметься, що обидві сторони повинні працювати над усуненням торговельних бар’єрів за рахунок наближення українського законодавства до європейських норм. Сьогодні ЄС не до України — констатують і українські, і західні дипломати. І навіть концепція «special neighbour initiative» в якості перехідної моделі відносин навряд чи з’явиться до кінця року. У той же час, представники «брюссельської бюрократії» досить часто, відмежовуючися від відомих заяв Романо Проді про неможливість вступу України до ЄС, говорять, що для розмови спочатку потрібно мати предмет — тобто, готовність самої України її розпочати, виходячи з Копенгагенських критеріїв (демократична політична система, ринкова економіка, вільна преса).
