Тюльпани не винні...

Минулого тижня приводом для погіршення відносин між двома сторонами був арешт активістів Greenpeace з криголама Arctic Sunrise, а цього тижня — скандал із затриманням російського дипломата Дмитра Бородіна голландськими правоохоронцями.

За словами газети «НРК Ханделсблад», сусіди російського дипломата повідомили, що якийсь чоловік тягнув по вулиці маленьких дітей, після чого з однієї з квартир став доноситися шум. На цей виклик приїхала поліція, заарештувала і доставила в поліцейську дільницю Бородіна, який мав дипломатичний імунітет. Але можна собі уявити, що він робив чи в якому стані перебував, коли поліції нічого не лишалося, як взяти дипломата під варту.

З цього приводу з Росії одразу стали лунати грізні заяви на адресу Голландії. Зокрема Президент РФ Володимир Путін категорично заявив, що інцидент є порушенням Віденської конвенції, й вимагав покарання. Голландія, зрештою, принесла вибачення Росії за затримання в Гаазі російського дипломата Дмитра Бородіна. Але разом із тим міністр закордонних справ Франс Тіммерманс зазначив, що офіцери поліції «діяли у відповідності зі своїми професійними обов’язками, реагуючи на ситуацію, про яку повідомлялося».

Більше того, Росія негайно вдалася до своєї улюбленої зброї: наступного дня після затримання дипломата у російської влади виникли претензії до голландських тюльпанів і молока.

Чи вибачення голландського уряду поклало край конфлікту між Нідерландами та Росією? Які уроки має винести Європа із цього голландсько-російського протистояння, коли країна-член ЄС також зіткнулася з тиском, від якого вже потерпає чимало сусідів Росії?

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

Стефан Де ШПІГЕЛЕР, старший науковий співробітник Гаазького центру стратегічних досліджень:

— Іронія полягає в тому, що все це відбувається в рік російсько-голландської співпраці, який проходить не так, як наші дипломати планували (хоча насправді вони доклали багато зусиль для цього).

Ось довга низка двосторонніх «скандалів» цього року:

— заява Путіна на спільній прес-конференції на початку року («Голландія — це країна, в якій навіть є партія педофілів»);

— справа із самогубством Доматова (у якій Голландія скоїла помилки, потім визнала їх і вибачилася перед сім’єю);

— арешт голландських гей-активістів у Мурманську;

— справа з Greenpeace/Arctic Sunrise, коли двох голландських зелених активістів запроторили у в’язницю (вони досі перебувають там). Їх звинуватили в піратстві, проти чого Голландія подала позов;

— і тепер ця справа з дипломатом, реакція Путіна і голландське вибачення.

Все це відбувається на тлі набагато більш «напористої» Росії й є свідченням явного погіршення російсько-«західних» відносин.

Досі динаміка політики Європи/Заходу щодо Росії визначається балансом сил між чотирма «групами»:

1. Воїни холодної війни та інші антиросійські групи (вони зазвичай були досить потужним, і хоча за останні 20 років їхня роль значно зменшилася, вони дедалі стають більш впливовими);

2. Проросійське лобі (це маленькі, але досить потужні групи в деяких — особливо економічних — сферах), яке хоче торгувати з Росією і «грати добре» по більшості інших питань;

3. Ті, хто коливається між двома першими групами залежно від того, що відбувається;

4. Мовчазна більшість, якій байдуже все це, й вона є найбільшою групою, але не впливовою.

До недавнього часу перші дві групи значною мірою збалансовували одна одну, тоді як при владі була третя. Вони відчували, що Росія в гіршому разі була неприємним чинником, який не має великого значення для розв’язання більшості питань, що нас цікавлять, і тому вони слідували мінімалістським позитивним курсом щодо Росії. І недавні події (слова та дії) починають змінювати баланс сил. Друга група в даний час перебуває в обороні, перша група виходить зі сплячки, а третя і четверта групи вважають, що Росія стає дедалі більше надокучливою. Відтак ми маємо знову починати грати жорстко.

На мою думку, наша стратегія по відношенню до Росії навряд чи істотно зміниться в короткостроковій перспективі. Головний козирі Росії (енергія) втрачає свою вагу через багато принципово позитивних тенденцій в глобальному ландшафті енергетики (першим симптомом яких є момент сланцевого газу, за яким наступлять більш істинні революції). У військовому плані нам поки що дуже рано хвилювався. І щодо решти інших питань, у нас значно більше козирів (м’якої та жорсткої сили).

Сейбрен де ЙОНГ, стратегічний аналітик, Гаазький центр стратегічних досліджень:

— Не думаю, що вибачення Голландії у справі російського дипломата вичерпало протистояння між двома країнами. Якщо звинувачення російського дипломата в тому, що він погано поводився з дітьми, відповідають дійсності, то поліцейські діяли правильно, хоча й порушили дипломатичний імунітет. Але ми бачимо, що у відповідь на цю подію росіяни заявляють, що вони будуть більш прискіпливо ставитися до експорту голландських тюльпанів та молочних продуктів.

Також не думаю, що певне охолодження відносин на цьому припиниться, враховуючи арешт активістів Greenpeace кілька тижнів тому. У цьому сенсі, я не думаю, що всі проблеми будуть вирішені, можливо — лише дипломатична.

— Наші люди вважають, що влада має право втручатись, якщо виникає ситуація, подібна до тієї, що сталася з російським дипломатом. З іншого боку, ми бачимо, що політика Росії стає агресивнішою, чого раніше не було. Це і нова суперечка між Росією та Польщею щодо м’яса, і заборона на експорт в Росію литовської молочної продукції, а також грузинського вина. Всі ці питання досить схожі. У цьому сенсі люди не вдоволені такою політикою Росії.

— А що може зробити Європа, щоб протистояти такій політиці?

— Це дуже складне питання і стосується багатосторонньої політики. Ключовою тут, на мій погляд, є енергетична політика. ЄС — це не держава, і він не має компетенції диктувати членам спільноти, що вони мусять робити. І особливо це відчувається в енергетичній політиці. Держави вирішують самі, з ким мати справу. Проблема в тому, що Росія є досить успішною, протиставляючи країни одну одній. І це вона часто використовує також в інших політичних питаннях. Якщо подивитися, що останнім часом говорять в ЄС про російський антигейський закон, Олімпійські Ігри в Сочі, то не дивно, що Росія дуже обурюється, коли в одній країні ЄС щось чинять проти її громадянина, вона цього не схвалює. Тому це викликає протидію у відповідь. Але я не думаю, що ЄС як єдине ціле щось може зробити у цьому випадку.

— Чи означає це, що російська напориста політика позитивно вплине на позицію голландського уряду щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у листопаді в Вільнюсі?

— Я ствердно можу сказати, що ми підтримуємо підписання цієї угоди. Я б дуже здивувався, якби голландський уряд відкликав підтримку асоціаційної угоди через російський тиск. Тому те, що зараз відбувається, це чітко двосторонні проблеми між урядом Голландії та Росії. І це не має відношення до того, що говорить ЄС. У цьому сенсі Голландія декілька разів демонстрували свою підтримку інтеграції України в ЄС.