У Києві відбувся круглий стіл: «Україна — Азербайджан: стратегічне партнерство в умовах викликів глобальному світовому порядку»

У Києві в інформаційному агентстві «GuildHall» відбувся круглий стіл за участю експертів, аналітиків, журналістів та громадських діячів на тему «Україна — Азербайджан: стратегічне партнерство в умовах викликів глобальному світовому порядку». В рамках круглого столу спікери проаналізували розвиток українсько-азербайджанських відносин з моменту відновлення державної незалежності наших країн у 1991 році, розповіли якими були зміни у цих секторах у 2022 році через повномасштабне вторгнення росії в Україну, та обговорили новий етап міждержавних відносин – як розвивати діалог та співробітництво в нових умовах. В рамках круглого столу обговорювалися політичний діалог, військовий, енергетичний, торговельно-економічний сектори, взаємодія в рамках міжнародних організацій, народна та культурна дипломатія, освіта, культура, співробітництво у сфері інформаційної безпеки.

Ініціатором заходу виступила куратор українсько-азербайджанських проектів, журналіст Марина Гончарук. Відкриваючи круглий стіл, вона зазначила, що незважаючи на військову агресію росії, співпраця між Україною та Азербайджаном у різних секторах триває, і дуже важливо шукати шляхи інтенсифікації діалогу та нові рішення для розвитку взаємодії в умовах викликів глобальному світовому порядку. Модератор також розповіла про всебічну допомогу Україні, яку надавав Азербайджан у 2022 році та продовжує надавати зараз. Марина Гончарук наголосила, що Азербайджан завжди принципово підтримував територіальну цілісність та суверенітет України.

Голова Центру політичних студій «Доктрина», політолог Ярослав Божко зазначив, що у 2022 році відбувся початок оновлення української зовнішньої політики. «Перед Україною стоїть завдання інтенсифікації діалогу з Азербайджаном, оскільки минулий рік показав, наскільки затребуваними є всі канали співпраці. Але навіть на європейському рівні є гарні приклади, які можуть доводити перспективу саме політичного діалогу між Україною та Азербайджаном. Правляча партія Азербайджану представлена в Парламентській асамблеї Ради Європи, де вона входить до групи партій «Європейські консерватори та демократичний альянс», яка завжди відрізнялася найбільш послідовною та активною підтримкою важливого порядку денного для України. Політичний діалог між нашими країнами залишається певною мірою інерцією від інших основних треків комунікації — енергетичного, дипломатичного та військового. Слід дотримуватись тієї точки зору, що виключно активна комунікація може розвивати відносини – жодної інерції у цих питаннях бути не може, особливо з огляду на постійну змінюваність осіб на посадах, постійні кадрові перестановки та інші фактори, які мають місце в Україні останніми роками», — наголосив Ярослав Божко.

Максим Білявський – експерт у сфері енергетики, екс-директор з комунікацій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», голова наглядової ради ПрАТ «Запоріжабразив» подякував колегам з Азербайджану за їхній внесок у підтримку енергетики України, зокрема, зазначивши внесок компанії SOCAR. Спікер зазначив, що найбільш успішним прикладом співпраці у сфері енергетики є відкриття у 2009 році в Україні представництва компанії SOCAR. Сьогодні мережа розвивається, але 60 АЗК недостатня кількість на тлі близько 7000 АЗК у країні.

За словами Максима Білявського, дуже перспективними напрямками співробітництва є створення східноєвропейського газового хабу на території України, спільні проекти у сфері альтернативної енергетики, новий нафтотранспортний коридор із спорудженням трубопроводу «Броди—Адамово-Застава», залучення Азербайджану до спільного управління нафтопереробними заводами в Україні, робота над модернізацією ТЕС та інші.

«Сам базис наших міждержавних відносин побудований на військово-технічній та економічній співпраці між нашими країнами, що склалася після 1991 року, в умовах блокади з боку РФ. Ще у 1990-х Азербайджан купував в України озброєння, танки тощо. Між нашими країнами була низка угод, в рамках яких азербайджанські військові проходили курси та навчання в Україні. За одним з таких у 2008 році я навчався в Україні, в місті Миколаїв, як азербайджанський пілот.

Співпраця між нашими країнами у військовому секторі призупинилася у 2014 році, оскільки перед Україною постали нові завдання, пов'язані з вторгненням Росії. А також деякі заводи призупинили свою роботу у зв'язку з тим, що в основному до 2014 року вони виконували замовлення з Росії. Нашу військово-технічну співпрацю зіпсувала відмова української сторони на продаж артилерійських снарядів у 2020 році (під час Другої Карабахської війни). Думаю, якби не ця історія, то ми зараз могли б говорити і про військову допомогу з боку Азербайджану.

Окремо скажу про українських добровольців, які воювали на боці Азербайджану, яких ми пам'ятаємо та вшановуємо. Зазначу, що на сьогодні Азербайджан є лідером серед пострадянських країн у допомозі Україні гуманітарного характеру», — розповів Агіль Рустамзаде, військовий аналітик, експерт з безпеки та національної оборони, який в онлайн режимі приєднався до круглого столу.

Володимир Копчак — керівник Південнокавказької філії Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння в онлайн-режимі виступив на тему «Війна за Карабах та російсько-українська війна: спільні цілі, досвід, капкан аналогій». «У лобовому порівнянні досвід 44-денної війни за Карабах для українських реалій не є адаптивним від слова зовсім. Починаючи від географії театру бойових дій (ТВД), потенціалу супротивника і закінчуючи союзницькими форматами. Україна дев'ятий рік протистоїть прямій військовій агресії Росії з усіма витікаючими – це я до того, що і в дивному «режимі припинення вогню» до повномасштабного вторгнення, і після нього нам доводиться мати справу з російськими регулярними військами. Азербайджан після перемоги над Вірменією в 44-денній війні перевів війну за Карабах у пряме, нехай і гібридне, протистояння з РФ, яка тримає значну територію Карабаха (колишньої НКАО) під своїм військовим протекторатом (читай окупацією). Окремо стоїть чинник Туреччини як союзника. Анкара, безперечно, один із реальних (а не на папері) стратегічних партнерів Києва. Однак Туреччина з очевидних причин ніколи не забезпечить нам союзницького формату, аналогічного до Азербайджану. Нікому вона такого формату більше не забезпечить. У нас є і розвиватиметься своя матриця співпраці з Анкарою – не гірша і не краща – просто вона буде іншою. Я неодноразово вже згадував і формат «Квадрига», і глибину двостороннього військово-технічного співробітництва (ВТС) і те, що «Байрактари» ми купили задовго до не лише до 44-денної війни Карабаху, а й їхнього ідлібського промоушену в Сирії. У поточному порядку денному з Туреччиною – і серійні закупівлі, і взаємне «одомашнення» зразків озброєнь та спільні проекти далеко не лише у сегменті безпілотних авіаційних комплексів…», – розповів Володимир Копчак.

Про народну та культурну дипломатію між Україною та Азербайджаном розповіла Лідія Шестак-Алієва – голова Спілки українок Азербайджану, засновниця фонду Baku Help Ukraine, яка також приєдналася в он-лайн режимі. За її словами, серед основних тенденцій —  зараз кожен українець чи українка в Азербайджані мають можливість приєднатися до популяризації своєї культури, розвитку діалогу між народами, як мінімум на рівні волонтерства в різних проектах. «Той факт, що наші країни є стратегічними партнерами, позначилося і в тому, що в наших суспільствах після відновлення державної незалежності був запит до пожвавлення діалогу, до взаємопізнання вже як народів незалежних держав, без призми радянського контролю, регламентації та цензури. Тому проекти, які роблять українці в Азербайджані цікаві місцевій аудиторії, ми показуємо, що наша культура повноцінна, самодостатня, має давні зв'язки з азербайджанським культурним, літературним процесом. А минулого року фактично всі наші проекти з культурної дипломатії були пов'язані зі збором допомоги Україні та українцям, ми поєднували у рамках проектів народну дипломатію та благодійні збори коштів. Серед перспектив — ми вчимося жити і працювати в цих реаліях, і кожен намагається зробити щось для допомоги Україні виходячи зі своїх можливостей», — зазначила Лідія Шестак-Алієва.

Віра Константинова – асоційований експерт Центру близькосхідних досліджень у своєму виступі розповіла про співпрацю між Україною та Азербайджаном в рамках міжнародних організацій. За її словами, один із важливих напрямів зовнішньої політики України та Азербайджану — відстоювання норм міжнародного права та територіальної цілісності держави, і це той важливий аспект, у якому наші країни можуть об'єднувати свої зусилля у зовнішній дипломатії. «Для наших країн також великий потенціал як майданчик взаємодії у розвитку співробітництва у різних секторах має ГУАМ. Країни, що входять до організації мають схожі проблеми та виклики, для вирішення яких вони можуть обмінюватися досвідом. Для нас важливим є досвід Азербайджану у відновленні деокупованих територій, зокрема, розмінуванні територій. Також є важливим завданням в рамках міжнародних майданчиків доносити до світової громадськості інформацію про військові злочини…», — зауважила Віра Константинова.

За словами азербайджанського експерта у сфері транспорту та логістики Рауфа Агамірзаєва, в умовах блокування транспортних шляхів Росією зараз йдуть спроби пошуку альтернативних можливостей для забезпечення логістики між Україною та Азербайджаном. Як зазначає експерт, одне з таких рішень – це відкриття у березні 2023 року авіасполучення Баку — Кишинів. «Є авіасполучення Баку з Варшавою та Будапештом, але ці рейси не зручні через візовий режим для азербайджанців. І рейс Баку— Кишинів полегшить можливість дістатися з України до Азербайджану і навпаки. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україні перекрито всі традиційні маршрути, зокрема автомобільні дороги, авіасполучення, блоковано Чорноморські порти. Україна перенаправляє транспортні потоки з портів на залізничні перевезення. Відкриваються додаткові прикордонні пункти на кордоні з Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною. Можливо, саме на них буде акцент у пошуку нових транспортних шляхів між Україною та Азербайджаном», — зазначив експерт.

Історик-азербайджаніст, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії КНУ імені Тараса Шевченка Олег Купчик розповів про співпрацю між Україною та Азербайджаном у сфері науки та освіти, а також зазначив, які кроки необхідно зробити для розвитку українсько-азербайджанського експертного середовища. За його словами, потрібна інституалізація азербайджаністики в Україні, а також створення механізмів функціональності та продуктивності цих структур. Олег Купчик зазначив, що в Україні готують профільно у кількох університетах філологів-азербайджаністів, а також детально історію Азербайджану вивчають і на відділенні сходознавства. Олег Романович розповів про взаємодію зі своїми колегами з Азербайджану та про проекти, спрямовані на розвиток української азербайджаністики.

За словами політолога-міжнародника Дениса Москалика, основними драйверами співпраці для відносин між Україною та Азербайджаном традиційно були торговельно-економічна та інвестиційна співпраця. «В свій час Україна також активно постачала зброю Азербайджану, яка була використана і під час Другої Карабахської війни, коли Азербайджан відновлював територіальну цілісність.

Найбільш продуктивними у плані постачання озброєнь з України до Азербайджану стали 2006-2007 роки. У цей період президент Ющенко активно займався розвитком регіонального союзу ГУАМ, навіть йшли переговори щодо створення спільних миротворчих сил для боротьби із сепаратизмом. Відповідно, постачання зброї з України стало одним із основних напрямків співпраці з азербайджанськими партнерами. У 2006 р. замовлення включали бронетехніку, артилерію та ракети.

Великий удар по можливостям у розвиток співробітництва завдала російська агресія. Відбувся розрив логістичних зв'язків через морську блокаду України та переривання залізничного сполучення, знищення інфраструктури Кременчуцького НПЗ, на який постачалася азербайджанська нафта. Нині розвиток відносин між країнами залежить від результатів російсько-української війни. Втім, співпраця України та Азербайджану зберігає значний потенціал, що може сприяти кращому майбутньому обох народів», — зазначив Денис Москалик.

Аналітик, журналіст Громадського телебачення Азербайджану Гейдар Мірза в он-лайн режимі приєднався до круглого столу та розповів про співпрацю між Україною та Азербайджаном у сфері медіа та журналістики. За його словами, діалог розвивається на високому рівні, але він зазначив, що зв'язки між українськими та азербайджанськими колегами в медіа-секторі активізувалися саме під час Другої Карабахської війни. За його словами, необхідно розвивати майданчики для співпраці та комунікації як між експертним середовищем України та Азербайджану, так і між журналістами. І ця комунікація має бути як на особистісному рівні, так і на рівні роботи медіа та в рамках офіційних проектів.

Підсумовуючи, учасники круглого столу подякували Азербайджану за підтримку України, а також прийшли до думки, що необхідно розвивати діалог у різних секторах співробітництва між країнами в умовах, які сьогодні склалися, — умовах викликів глобальному світовому порядку.

Автор: Дар'я Пономаренко

Фото: Ілля Шилько