Україна хоче прорватися до Афганістану

Афганістан називають сьогодні справжньою золотою жилою. Ще на початку року було вирішено, що Кабулу упродовж найближчих п’яти років буде надано допомоги на десять мільярдів доларів. Сполучені Штати пообіцяли $297 мільйонів, Японія — півмільярда, Європейський Союз — півмільярда, Саудівська Аравія — $220 мільйонів, Велика Британія — майже $300 мільйонів. На майже вщент зруйновану країну, яка пережила 23 роки війни, знову почали звертати увагу досить солідні інвестори. Росіяни розпочали свій «прорив» на афганський ринок фактично вiдразу після завершення антитерористичної операції. Лише за пару місяців Кабулом та Москвою було підготовлено, а потім і підписано угоду про військово-технічну співпрацю. Викликало подив, чому в цей час займає позицію стороннього спостерігача Україна. Наше спостережництво, схоже, завершилося минулого тижня, коли до Кабула на зустріч iз вищим афганським керівництвом прибув посол iз особливих доручень МЗС України Віктор Нагайчук та посол України в Узбекистані й за сумісництвом — у Афганістані — Анатолій Касьяненко. Це — перший візит такого рівня українських дипломатів до Афганістану за останні роки. Із 23 по 27 жовтня відбулися зустрічі українців з афганським президентом Хамідом Карзаєм, із численними міністрами. Про підсумки візиту, а також про можливості України на афганських теренах — у інтерв’ю «Дню» Віктора НАГАЙЧУКА.

— Ваш візит до Кабула був більше «месиджем» афганській владі чи зондуванням ситуації?

— Я б сказав — і тим, і другим. Наша головна мета, без сумніву, полягала в демонстрації намірів України тісно співпрацювати з Афганістаном. Хоч, безперечно, ми вивчали ситуацію на місці. Це важливо особливо в такій країні, як Афганістан, де для розуміння потрібно подихати їхнім повітрям, відчути пульс їхнього життя. Серйозно налаштовані на співпрацю з нами і в Кабулі. Перед афганським керівництвом зараз стоять колосальні завдання. І для цього також треба побувати там, аби побачити весь масштаб і складність проблем, з якими стикається влада.

— Україна, вочевидь, має намір допомогти їх вирішити?

— Безперечно. Ми розглядаємо наше співробітництво з Афганістаном передусім у контексті нашої участі в боротьбі з міжнародним тероризмом. Для нас це питання не абстрактне. Наша безпека і благополуччя залежать від ситуації в Афганістані, оскільки ми на собі відчули відлуння афганської кризи. На території України до сьогодні перебуває чимало афганців, у тому числі нелегальних мігрантів. Інша проблема, яка постала перед нами через афганську кризу — незаконний транзит і обіг наркотиків. Разом із тим, у нас завжди були дружні відносини з цією країною. Ми маємо добрі традиції співпраці і готові її розвивати. Це був основний «месидж», який ми й хотіли донести афганській стороні. Кабул високо оцінив позицію України. Їм відомо, що ми надаємо повітряний простір для прольоту військово-транспортних літаків антитерористичної коаліції. Їм відомо про нашу принципову і послідовну позицію в Раді Безпеки ООН, де Україна як непостійний член брала активну участь у питанні політичного врегулювання афганської проблеми. Водночас, хоч дипломатичні відносини України з Афганістаном були встановлені ще в 1995 році, досі відсутня міждержавна договірно-правова база. Ми домовилися про започаткування роботи в цьому напрямку. Необхідно підписати Договір про основи міждержавних відносин, ми вже передали проект угоди про торговельно- економічне співробітництво. Ми також нагадали афганській стороні, що ще за часів Радянського Союзу сотні українських спеціалістів брали участь у облаштуванні експлуатації родовищ нафти та газу, створенні іригаційних систем, будівництві гідроелектростанцій і т.д. Тисячі афганців пройшли навчання в Україні. Деякі міністри, з якими довелося зустрітися в Афганістані, добре розуміють російську мову. У країні лишається дуже багато техніки радянського зразка, яка потребує відновлення. Дуже постраждала транспортна інфраструктура в країні. Тут, безперечно, наші можливості великі.

— Гадаєте, Україна витримає жорстку конкуренцію на афганському ринку, зважаючи на те, що кошти на відбудову країни дають західні держави?

— Ми враховуємо цей факт. Враховуємо, що країни- донори намагатимуться, аби в Афганістані працювали їхні компанії. Але афганська сторона чітко дала зрозуміти, що з огляду на масштаб необхідних робіт у державі Україна може знайти свою нішу. Афганський уряд має можливість розпоряджатися коштами і витрачати їх на свій розсуд. Існують, звичайно, проекти, в яких українцям буде важко взяти участь. Приміром, це стосується будівництва автомобільних магістралей. Але це не означає, що ми не можемо взяти участі в інших сферах. Афганці вітатимуть хоча б невеликі наші інвестиції. Це, безперечно, посилить можливості України. Ми також обговорювали питання співпраці в тристоронньому форматі — за участю Ірану, Узбекистану, Туркменiстану, Пакистану та ін.

— Афганістан досі лишається нестабільною країною. Улітку було навіть вчинено замах на президента. Не страшно буде відправляти українських спеціалістів до такої країни?

— У самому Кабулі ситуація стабільна і спокійна. Принаймні за п’ять днів нашого перебування вибухів і пострілів у місті ми не чули. Про стабільність може свідчити й те, що цими днями в Кабулі було скасовано комендантську годину. Така ж ситуація у більшості афганських провінцій, хоч в деяких ще зберігається неспокій. Це, безумовно, враховуватиметься при розгляді конкретних проектів. Разом із тим, в Афганістані зараз працює дуже й дуже багато іноземців. Афганське керівництво наголошує на тому, аби міжнародне співтовариство не послабило своєї уваги до країни. Існують побоювання, що в світлі підготовки Сполучених Штатів до операції в Іраку значна частина зусиль і ресурсів буде переключена на Багдад.

— Чим іще може виявитися корисним Афганістан? Існують, зокрема, припущення, що Афганістан у майбутньому може стати постачальником газу до України...

— Це, можливо, стосується тільки віддаленої перспективи. Існує інший проект, який уже зараз наближається до реалізації. Це тристоронній проект із будівництва газопроводу між Туркменiстаном, Афганістаном і Пакистаном. Україна зацікавлена в залученні до нього, оскільки вже має відповідний досвід у Центральній Азії. Довжина цього трубопроводу — близько півтори тисячi кілометрів. Загальна вартість проекту оцінюється в $2,5 млрд. І Ісламабад, і Кабул, і Ашгабат вітають нашу можливу участь. Саміт трьох країн, на якому буде підписано «газотранспортну» угоду, відбудеться в грудні. Після цього буде підготовлено техніко-економічне обгрунтування і оголошено міжнародний тендер.

— Чи не існує побоювань, що на хвилі активізації співпраці України з Афганістаном можуть поновитися звинувачення в бік Києва про нібито незаконну співпрацю з Талібаном?

— Ні. У нас немає приводів для таких побоювань. Ми намагаємось, щоб наша політика щодо Афганістану була максимально транспарентною. Крім того, ми діємо тут у взаємодії зі Сполученими Штатами. Тобто ми не приховуємо наших намірів, немає ніякої таємної інформації. Ми намагаємося тісно співробітничати і зi США, і з європейськими партнерами...

— Україна не має намірів відкрити посольство в Афганістані?

— Не виключено. Це залежатиме від розвитку ситуації в самій країні, і від того, наскільки успішно розвиватимуться наші відносини.