Україні загрожує ще п'ять років «кучмократії»

ОБІЦЯНКИ-ЦЯЦЯНКИ

— Обіцянки виборцям виконав повністю, — стверджує тим часом Кучма. Серед своїх заслуг перераховує збереження незалежності країни, ухвалення Конституції, зменшення інфляції з 10 тисяч відсотків п'ять років тому до 19 на теперішній час, запровадження певною мірою стабільної валюти. Однак забуває про приватизацію, відкритість закордонним інвестиціям та інші пункти програми «радикальних ринкових реформ», з якими він починав 1994 року.

Свої поразки Кучма пояснює обструкцією Верховної Ради, яка лише цього року заблокувала 57 його указів, у тому числі найважливіших: про право на продаж землі та приватизацію. Від весни чекає на ухвалення спрощений податковий закон. Розробили його молоді економісти: віце-прем'єр, відповідальний за контакти з МВФ Сергій Тигипко і Юлія Тимошенко, керівник парламентської бюджетної комісії. Закон зменшує сягаючі 80 відсотків ставки податків для підприємців до 30. Уряд вважає, що після запровадження нижчих податків багато підприємців вийде з тіньової економіки, яка становить 60 відсотків від загальної. Парламент ухвалив податковий закон у першому читанні в травні, але потім відклав цей документ. Депутатам, з яких 13 є кандидатами на посаду президента, не на руку дебати над законом, який додасть голосів президентові. Окрім цього спостерігачі закидають Кучмі, що той не використав усіх можливостей, щоб реалізувати обіцяне. «У справі приватизації промисловості та землі Президент мав оголосити референдум, який скасував би вето Верховної Ради. У разі своєї поразки він міг би сказати, що зробив усе можливе, щоб дотримати слова», каже київський журналіст Володимир Скачко.

«КУЧМОКРАТІЯ»

Докори на адресу Кучми стосуються не лише економіки, а й способів, якими проводиться політика. Українська інтелігенція докоряє йому, що замість демократії він створив «кучмократію». Влада має своїх людей у всіх структурах економіки та у ЗМІ. Деякі мільйонери, як-от Григорій Суркіс, власник футбольного клубу «Динамо» Київ, увійшли до команди Кучми. Олександр Волков, голова концерну «Енергетичні мережі України», який кілька місяців тому подарував дочці Кучми намисто вартістю $400 тис., завдяки Кучмі увійшов до числа найбагатших людей України. Тут, як у Росії, багатіїв, пов'язаних з політикою, називають олігархами.

Офіційно вони є депутатами Верховної Ради, що звільняє їх від будь-якого контролю. Ховаються вони як коло первосвящеників при дворі Кучми. Невідомо вже, чи влада керує бізнесом, чи бізнес владою, каже Володимир Полохало, редактор «Політичної Думки», колишній працівник президентської адміністрації. Весною Полохало відійшов з команди Кучми, яка вимагала від нього, щоб він відповідав за якусь групу.

«Якщо маєш бізнес і не ділишся прибутками з «Гарантом Конституції», як у Києві називають Президента, до тебе приходить податкова інспекція. Блокує рахунки на місяць, пояснюючи, що буде робити перевірку. Тоді не можеш платити контрагентам, працівники не отримують вчасно зарплату, втрачаєш грунт під ногами. Якщо маєш досить грошей на рахунку, урядники підсовують тобі номер рахунку й кажуть: якщо сплатиш певну суму, перевірка закінчиться», — розповідає Борис Клименко, журналіст і власник рекламної агенції, що проводить кампанію за суперника Кучми Євгена Марчука.

ПИСАТИ ДЛЯ ХАЗЯЇНА

Історією стала відповідь шефа податкової міліції. Якщо ми отримуємо сигнал, що хтось з підприємців збирається здійснити злочин, визиваємо його на профілактичну розмову, пояснює він. Однак попри таку розвинуту «профілактику» органам безпеки не вдалося запобігти махінаціям колишнього прем'єра Павла Лазаренка, який, наглядаючи за доставками газу й нафти з Росії, переслав на власні рахунки за кордоном щонайменше кілька сотень мільйонів доларів.

«Це верхівка айсберга. Те, що діється в Україні, вже не можна називати корупцією, яка існує в нормальних країнах, де часом хтось бере «на лапу». У нас можна купити все», — каже Полохало.

Зв'язані з Президентом олігархи почали, інвестувати в мас- медіа. Депутат Суркіс, власник «Динамо», викупив газету «Киевские Ведомости», Олександр Волков контролює два державні телеканали і має пакет акцій у приватній телекомпанії «1+1». Керівником виборчого штабу Президента є головний редактор газети «Україна молода». Єдина опозиційна газета «День», яка підтримує суперника Кучми Євгена Марчука, ледве тримається на поверхні. Незалежний телеканал СТБ кілька тижнів тому пережив наліт податкової міліції. Згідно з неофіційною інформацією, дирекції СТБ вдалося дійти взаєморозуміння з людьми Президента,завдяки чому канал не втратив ліцензії. Однак спостерігачі зауважили, що кілька тижнів СТБ подає «значно виваженішу інформацію».

В Україні немає незалежних, рентабельних мас-медіа. Всі вони зв'язані з політиками чи групами капіталів. «Мусиш писати так, щоб не зашкодити «патронові» редакції», — каже Олесь Бузина, журналіст «Киевских Ведомостей». За кілька місяців до виборів Президент превентивно заборонив телевізійні трансляції з Верховної Ради.

ЧИ МОЖНА ВІРИТИ ОПИТУВАННЯМ?

Не має нічого дивного в тому, що за таких старанних приготувань Кучма займає перше місце в опитуваннях. У різних дослідженнях він отримує від 20 до 30 відсотків підтримки. За ним на другому місці — Наталя Вітренко з 12 відсотками. Котирування жодного з решти кандидатів не перевищує 10 відсотків. За два тижні до виборів Президент робить усе, аби перехилити до себе чверть тих, хто не вирішив, за кого голосувати. В результаті, подібно до попередніх виборів, все вирішать голоси найбільш населених південно-східних областей України. Їх мешканці з найбільшою ностальгією згадують радянські часи або є найбільш русифіковані. Досі більшість з них розмовляє російською мовою і не має наміру вчити українську. Цього року за згодою Президента на сході можна було навіть скласти екзамени на атестат російською мовою, хоча офіційною мовою в Україні є українська.

Кучма, інженер-механік з Дніпропетровська, починаючи п'ять років тому похід у президенти, ледве розмовляв українською, був типовим «східняком». Однак за п'ять років став символом української держави і провідником свого істеблішменту. Попередній президент Леонід Кравчук також був обраний завдяки голосам зі сходу, але через три роки повністю втратив там підтримку. Такий сценарій навряд чи повториться.

«Газета Виборча», 15 жовтня

P.S. Так думають поляки. А як буде насправді — вирішать українці.