Уроки «дружби»

Нижче наводимо лист-відповідь пітерського священика, протоієрея Василя Єрмакова лідеру Комуністичної партії Геннадію Зюганову у зв’язку з новою книгою останнього. Свою книгу «Святая Русь и кощеево царство. Основы русского духовного возрождения» Зюганов розіслав поштою багатьом єпархіям, храмам, монастирям та іншим церковним організаціям Росії. Кожному адресату автор пише: «З глибокою повагою подаю на Ваш суд свою книгу, присвячену проблемам відродження Росії, питанням взаємодії Церкви і Держави, політиків і православних ієрархів перед обличчям нових викликів і загроз XXI століття... з щирою надією на розуміння і співпрацю». І ось що йому відповів о. Василь Єрмаков.

«Шановний Геннадію Андрійовичу! Отримав я вашу книгу, присвячену проблемам відродження нашої святої Русі. Хочу викласти власний погляд на «кощієве царство», яким я вважаю комуністичне суспільство, яке безуспішно будували ваші однодумці і в якому мені довелося прожити 65 років свого життя. Зі своїми стражданнями, пережитими в минулому, я пишу Вам — головному в «кощієвому царстві», що, як і раніше, загрожує нам.

Мені 76 років, і мій послужний список страждань, пережитих у комуністичному «кощієвому царстві», такий. Я син учасника громадянської війни, якого розкуркулили у 1929 році за «віялку-сівалку». А він вірив словам головного в «кощієвому царстві» — маленького, гаркавого вождя, який відняв гаманці у багатих, а їжу в бідних. «Земля — селянам, фабрики — робітникам» та інші словоблудні слова були обманом комуністів.

У реальному житті були голод перших п’яти років радянської влади, коли храми, перетворені комуністами на склади, були наповнені зерном, а люди вмирали тисячами; продзагони, розстріли тисяч заложників, пограбовані та сплюндровані храми й монастирі, криваво придушені кронштадтське і тамбовське повстання, колективізація, яка «зламала хребет» російському селянству, організований комуністами голод початку 30-х років, що забрав життя 7 мільйонів. Нарешті, найстрашніший злочин комуністів, який почали коїти за вказівкою головного «комуністичного Кощія» Ульянова, — знищення Православної Церкви. Скоєння цього злочину припинилося лише у 1943 році, коли майже всіх православних християн, здатних чинити опір, поглинули в’язниці, концтабори та розстріли.

Напередодні війни з фашистською Німеччиною комуністи гнали із розореної ними Росії ешелонами продовольство та стратегічну сировину фашистському «Кощію» Гітлеру. Саме у вас проходили до війни військове навчання Гудеріан і багато інших німецьких воєначальників. Пригадаймо ще парад у Бресті 1939 року радянських і фашистських військ.

Я бачив війну в усій її жорстокості. З 9 жовтня 1941 року і до кінця війни був в окупації, де нас покинули комуністи на вірну смерть. Що не змогли відвезти під час втечі — спалювали. Палили вагони з борошном, з піском, з сухарями. Сіль обливали бензином, гнали худобу на схід, а німці цю худобу вбивали з повітря. Скирти на полях палили, але не віддавали народу, сім’ям, чиї чоловіки воювали на фронті.

Закінчилася війна, і з заходу на схід пішли ешелони полонених із німецьких до радянських таборів, на нові муки за те, що, кинуті комуністами-командирами, вони опинилися в полоні. За полонених відповідали й рідні — їх піддавали репресіям. Доля священиків, які були в окупації, — в’язниці й табори за те, що вони підтримували віру в Бога в російських людях, закликали залишитися вірними Московській Патріархії.

Ви прагнете обілити Сталіна перед російськими людьми, згадуючи про його зустріч у вересні 1943 року з архієреями. Це була не данина любові православній вірі, а боязнь тієї наочної пропаганди свободи віри при німцях, коли росіяни, не боячись, йшли до храмів, збирали ікони, шукали священиків, збирали молодь у церковні хори. Якби комуністи того часу вірили в Бога і прагнули відродити православну віру в російському народі, то урочисто на Червоній площі разом з Патріархом відслужили б вдячний молебень Богу за перемогу над ворогом. А ви замість Бога принесли свою вдячність «Кощію мавзолеївському». Післявоєнні часи минули під девізом «Задавити віру!», коли Церкву намагалися задушити податковим тягарем, насильством обласних уповноважених Ради у справах релігії, зовсім закрити храми. Тому приклад Хрущов та інші діячі з-поміж партапаратників радянського часу.

Дивлюся на Вас, Геннадію Андрійовичу, свого земляка, бо я також народився на Орловщині, читаю ваші виступи, але не бачу у Вас російську православну людину. Сидите під кривавим червоним прапором із портретом тирана, тиран і на лацкані вашого піджака. Демонстрації із зображеннями тиранів, за якими йде обдурений, очманілий росіянин. Ваші друзі — Ампілов, Варенников, Макашов, Лимонов йдуть на брехню і обман народу, забуваючи, що в цій системі тирана-«Кощія» ми всі жили 80 років. Більше нам не треба цього щастя — жити за комунізму, віддавши за тиранію 100 мільйонів життів росіян.

Ваші фотографії з Патріархом, архієреями та священиками — черговий обман для людей, далеких від Бога. Навіть якби я побачив, що Ви у храмі молитеся, несете ікону, хреститеся, але що залишаєтеся комуністом, я не повірив би Вам. Тому, Геннадію Андрійовичу, допоможіть російській православній людині без ідей комунізму, а з вірою у Бога знищити комуністичне «кощієве темне царство».

З надією на Ваше за гріхи комуністів перед Церквою Христовою покаяння настоятель храму прп. Серафима Саровського, протоієрей Василь Єрмаков. 9 листопада 2003 року».