Вацлав ГАВЕЛ: «У моїй душі письменник бореться з політиком»
— Ви відомі всьому світові як захисник прав людини. Як із погляду захисту прав людини Ви оцінюєте акцію НАТО на Балканах?
— Я думаю, що в даній ситуації не існувало іншої можливості. Ми вважаємо, що потрібно, щоб ця акція закінчилася якнайшвидше, і розглядаємо її як єдиний засіб привести президента Югославії Мілошевича до столу переговорів. Хоча це, може бути, не найкращий і не найбільш симпатичний шлях. Дуже довгий час Мілошевич ухилявся від переговорів. На ньому лежить відповідальність за кілька воєн — зі Словенією, Хорватією, Боснією та Герцеговиною. Це — десятки тисяч загиблих. Так, це був єдиний засіб вирішення проблеми. І я це питання, поставлене вами, ставлю багатьом. Наприклад, я щойно зустрівся з біженцями з Косово в одному з таборів на території Чехії. Це — не члени Армії визволення Косово, а звичайні старі люди. І вони теж вважають, що це був єдиний спосіб.
— Чехія вже вступила до НАТО, зараз вона на порозі прийняття до ЄС. Чи не припускаєте Ви, що це може суттєво зашкодити нинішнім українсько-чеським відносинам, передусім економічним?
— Я не думаю, що Чехія так швидко стане членом Європейського Союзу. І я зовсім не вважаю, що наше членство в ЄС може ускладнювати торговельно-економічні зв'язки з будь-якою країною. Скоріше, має бути навпаки — адже саме країни-члени ЄС є найбільшими економічними партнерами всього світу. Прикладом могли б бути відносини між ЄС та країнами Латинської Америки. Тому я навіть не знаю, чому б я мав побоюватися таких ускладнень.
— Чи існує в Чехії проблема стосунків між різними християнськими конфесіями?
— Я вважаю, що в нас не існує напруження між різними конфесіями, у них дуже добрі відносини між собою. У стосунках між ними та державою теж немає жодного політичного чи ідеологічного напруження. Хоча ще потребує вирішення проблема повернення власності. Йдеться не про церковні будівлі — їх давно вже повернуто. А про ліси, лани, сільськогосподарські угіддя тощо. Це майно, відібране в церкви, продовжувало весь цей час якось розвиватися — і тепер дуже складно знайти справедливе рішення.
— Якими досягненнями Чехії за часів Вашого президентства Ви можете справедливо пишатися, а чого, виходячи з досвіду Вашої країни, радили б уникнути Україні?
— Я не хотів би давати Україні якихось порад. Але треба визнати, що в нас, крім успіхів, є й досить негативні приклади. Наприклад, ми після революції («оксамитової». — Ред. ) приділяли надто мало уваги вихованню населення. І внаслідок цього ми отримали часом дуже погані відносини в суспільстві, організації, яких не мало б бути.
— Які взагалі уроки з історії ХХ століття мало б вивчити людство?
— Треба сказати, що увесь світ сьогодні опинився в дуже небезпечній ситуації. Великих загроз кілька — це й екологічна небезпека, й розростання міжнаціональної нетерпимості, і занадто велике народонаселення, і негосподарське використання ресурсів, погані відносини між багатою Північчю та бідним Півднем.
Для того, щоб знайти способи вирішення цих проблем, вихід із цієї ситуації, я проводжу в Празі Форум-2000, на який запрошено політиків, фахівців, експертів. Ми мусимо знайти розумні рішення, щоб успішно протидіяти цим загрозам.
— Чи буває так, що у Вас між собою борються Гавел-дисидент, Гавел-філософ, Гавел-гуманіст і Гавел-політик, Гавел-президент?
— Звичайно, буває так, що в моїй душі ці різні якості конфліктують між собою. Але насправді, це — скоріше технічне чи технологічне питання. У жодному разі не можна говорити, що я шизофренік, що в мені борються між собою три різні людини. Але часто буває так, що, наприклад, я читаю якусь статтю в газеті — і я хотів би відповісти, хотів би розпочати полеміку. Але я президент — і мої радники не дозволяють мені, як президенту, цього робити.
