Вертикаль Назарбаєва

Незадовго до парламентських виборів у Казахстані, призначених на 19 вересня, повідомлення про податкові перевірки у деяких великих банках країни й публічні нападки радника президента Єрмухамета Єртисбаєва на голову «Казкоммерцбанку» Нуржана Субханбердіна змусили ряд оглядачів говорити про початок казахстанської «справи ЮКОСу». Підстави для аналогій дала стаття пана Єртисбаєва, в якій він назвав Субханбердіна «казахстанським Ходорковським», ідейним організатором і спонсором партії «Ак Жол». «Вкласти, скажімо, млн. в «Ак Жол» і заробити мільярд — через парламентську більшість і акжолівського прем’єра. Такі первинні плани... Справа варта заходу, але це небезпечна справа. Бо Путін у Росії вигнав Березовського й Гусинського, а Ходорковський взагалі у «Матроській тиші», — заявив Єртисбаєв. У тонкощах взаємодії бізнесу й політики в наших партнерів по Єдиному економічному простору «Дню» допомагав розібратися директор Групи оцінки ризиків Досим САТПАЄВ.

БІЗНЕС: ЛОЯЛЬНІСТЬ У «ЗАЛІЗНОМУ КУЛАЦІ»

«Нуржан Субханбердін довгий час був досить закритою фігурою і тим більше ніколи не грав ролi публічного політика, — каже експерт. — Водночас він представляє інтереси так званої групи «Казкоммерцбанку», однієї з впливових груп тиску в політичній й бізнес-еліті Казахстану. До цієї групи входять також керівники партії «Ак Жол», а також деякі ЗМІ. Між тим, порівняння Субханбердіна з Ходорковським є притягнутим за вуха. До радника президента країни Єрмухамета Єртисбаєва та його слів не варто ставитися надто серйозно: це не впливова персона у країні. Як казав Станіслав Єжи Лєц: «Болото іноді створює відчуття глибини». Єртисбаєв є лише інструментом у руках президента, за допомогою якого той іноді зондує громадську думку.

Ситуація з найбільшим банком Казахстану «Казкоммерцбанк» навряд чи дотягує до «справи ЮКОСу». По-перше, тому, що «Ак Жол» не є жодною загрозою президенту, який визнав цю партію як конструктивну опозицію. По- друге, Субханбердін — не Ходорковський, який виріс при олігархічному безладі часів Єльцина і вирішив кинути виклик посиленню президентської вертикалі Путіна, переоцінивши свої сили.

Хоча нещодавно під час зустрічі з журналістами президент Казахстану для профілактики ще раз нагадав усім представникам бізнес-еліти країни, що казахстанські олігархи повинні сконцентруватися на розв’язанні економічних проблем і створенні нових робочих місць, а не займатися політикою, як це сталося в Росії. Вважаю, всі добре зрозуміли натяк.

Хоч як це дивно, але ще до відомої «справи ЮКОСу» в Росії в Казахстані вже були аналогічні сценарії придушення надмірної норовистості деяких представників казахстанської політичної та бізнес-еліти. Кілька років тому, насамперед, через політичну й фінансову підтримку опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану» у в’язниці за корупційними обвинуваченнями опинилися колишній акім Павлодарської області Галімжан Жакіянов і помітний представник бізнес-еліти Мухтар Аблязов. Перший досі сидить, а другого випустили після покаяння. Але це швидше виняток, аніж правило. Після таких прецедентів президент Назарбаєв лише посилив контроль за бізнес-елітою.

На відміну від нашого північного сусіда, де був період надзвичайного впливу олігархів на процес прийняття політичних рішень, у Казахстані ніколи не ослаблялася жорстка президентська вертикаль, яка тримала місцеву бізнес-еліту в «залізному кулаці». І будь-яка спроба вирватися з президентських рук каралася досить суворо».

Досим Сатпаєв не поспішає говорити про початок перетрусу бізнесу в Казахстані. «У нашій країні вже склався баланс сил і впливу між різними фінансово-промисловими групами, — запевняє він. — На даний політичний момент малоймовірно, що в Казахстані станеться великий перетрус бізнесу, який є здебільшого лояльним до президента. Максимум, що може статися, то це залишення Нуржаном Субханбердіном «Казкоммерцбанку» за рішенням президента. Йдеться лише про черговий показовий прочухан. При цьому сам «Казкоммерцбанк» не ліквідують з простої причини. Це улюблене дітище президента, «візитна картка» досить ефективної банківської системи Казахстану, яку, чесно кажучи, чималою мірою вибудовували під цей банк».

ВЛАДА: ПОЛІТИКА «ЧАЙНОЇ ЛОЖКИ»

У той час як радник президента Назарбаєва обрушився на «Ак Жол» з бурхливою критикою, сам глава держави оголосив про початок політичної реформи, положення якої (підвищення ролі парламенту) були викладені у програмі… партії «Ак Жол». Цю політичну силу іноді називають проектом влади, створеним для ослаблення радикальної опозиції — партії «Демократичний вибір Казахстану». Справді, кілька років тому після розколу ДВК частина членів цієї партії й створила «Ак Жол». Однак Досим Сатпаєв заявляє, що «Ак Жол» не є проектом політтехнологів з адміністрації президента Казахстану. «Спочатку президент ставився до цієї партії досить насторожено. Але згодом він прийняв рішення «з лимона зробити лимонад», що привело до визнання «Ак Жол» як легальної політичної сили, помірковано опозиційної, але не до президента, а до деяких напрямів політичних й економічних реформ, — розповідає аналітик. — Для президента вигідніше тримати амбіційних політиків біля себе, ніж виштовхувати їх на політичну периферію, поповнюючи лави радикальної опозиції. Що стосується ДВК, то на противагу цій партії використовується не «Ак Жол», який налагодив досить непогані партнерські зв’язки з «Демвибором», а штучно створені партійні утворення в особі Демократичної партії Казахстану або Комуністичної Народної партії Казахстану.

Слід зазначити, що в самій адміністрації не існує єдності поглядів щодо розвитку партійної системи країни і триває прихована боротьба між казахстанськими «голубами» та «яструбами». Перші виходять з того, що в Казахстані необхідно формувати керовану демократію з усіма її атрибутами, але за збереження контрольно-регулюючої ролі за політичною елітою. Другі побоюються, що після активізації певної частини політичної та бізнес-еліти ситуація вийде з-під контролю, а отже, час закручувати гайки.

Пропозиції президента Казахстану щодо здійснення політичних реформ радше є перехопленням ініціативи в опозиції, ніж початком діалогу з нею. Нурсултан Назарбаєв розуміє, що краще керувати політичним процесом, ніж пускати його на самоплив. Тому було вибрано політику «чайної ложки», коли в суспільство викидаються невеликі дози реформаторських ідей для досягнення трьох цілей. По-перше, знизити кількість гасел у опозиції щодо політичних реформ. По-друге, підвищити імідж Казахстану в очах світової спільноти, особливо на тлі роздмухуваного корупційного скандалу «Казахгейт» (обвинувачення вищого керівництва країни в отриманні хабарів від американських нафтових компаній. — Авт. ). По- третє, залишити за президентом можливість самому визначати масштаби й темпи політичних реформ».

На думку Досима Сатпаєва, малоймовірно, що за президента Назарбаєва опозиція зможе стати реальною силою в Казахстані. «Це видно хоча б за вибудовуванням партійного поля, де створюються всі умови для пропрезидентських партій, які й отримають більшість у парламенті після виборів 19 вересня. Якщо виходити з того, що президент країни офіційно заявив про своє бажання брати участь у президентських виборах 2006 року, перемога на яких йому гарантована, то шанси опозиції впливати на політичні процеси у країні будуть досить сумнівними».

Між тим, активне просування дочки президента Назарбаєва Даріги з її партією «Асар» змусило деяких аналітиків передрікати непрості баталії в оточенні глави держави. «Перестановки сил можливі після парламентських виборів, і вони можуть торкнутися адміністрації президента, а також уряду, — каже Досим Сатпаєв. — Зараз обговорюються перспективи Даріги Назарбаєвої обiйняти посаду спікера нижньої палати, що не так імовірно, як видається з першого погляду. Не варто забувати, що вона тільки робить перші кроки як публічний політик і парламентська діяльність буде для неї гарною політичною школою.

Президента Казахстану зараз турбують дві проблеми. Перша пов’язана з необхідністю збереження пропрезидентського партійного поля й отримання ним парламентської більшості після виборів. Друга проблема полягає в тому, щоб самі вибори відбулися без скандалів і серйозних порушень, таким чином, здобувши визнання з боку міжнародної спільноти.

Малоймовірно, що після виборів сильно зміниться розподіл повноважень між парламентом і президентом. У Казахстані збережеться дисбаланс між гілками влади на користь жорсткої президентської вертикалі. Парламентські вибори 2004 року є генеральною репетицією президентських виборів 2006-го. Це означає, що після виборів до парламенту можливі зміни на партійному полі країни: зникнуть одні політичні партії й консолідуються інші. Водночас, запровадження виборності керівників селищ і міст (передбачуване політреформою. — Авт.) може перенести політичну активність на рівень регіонів, що також пожвавить політичне життя Казахстану. Особисто мене цікавить кінцевий результат еволюції партійної системи Казахстану або у бік двопартійної системи, або на користь багатопартійної з домінуючою партією. Вся інтрига полягає в тому, яка з двох основних пропрезидентських партій — «Отан» (класичне номенклатурне об’єднання. — Авт. ) або новий проект Даріги Назарбаєвой «Асар» — стане цією домінуючою силою».