Вибори як декорація

Найближчої неділі в Білорусі відбудуться п’яті парламентські вибори. За чинною мажоритарною системою, в Нижню палату парламенту оберуть 110 чоловік з такої ж кількості округів. Всього ж, за даними білоруської ЦВК, балотується 494 людини від 265 партій, які можна вважати опозиційними.

Нагадаємо, що всі попередні вибори, починаючи з 1995 року, не були визнані Європою через фальсифікації і, в деяких випадках, репресії проти опозиції. Влада має намір серйозно добиватися легітимації нинішніх. Як повідомляє Росбалт, «безпартійний президент Олександр Лукашенко вперше висунув на вибори суспільне об’єднання «Белая Русь». Його можна було б назвати аналогом «Единой России». Абсолютна більшість учасників увійшли туди «з-під палиці», проте, в організації 110 тис. членів, і сьогодні вона виглядає досить могутньо».

Слід також відзначити, що це перші парламентські вибори, які проходять за виборчим законодавством із внесеними змінами. Деякі з них спростили процедуру висунення й реєстрації кандидатів, що позначилося і на кількості висуванців від партій. Таких — більше 40%. Проте проблемою залишається «закритість» багатьох етапів виборчої кампанії. Це, наприклад, перевірка підписів, потрібних для висунення кандидатів, або підрахунок голосів, який, як і раніше, не деталізований в білоруському законодавстві.

До своїх суперників Лукашенко поставився більш ніж поблажливо, дозволивши їм проведення передвиборної агітації, а також приділивши місце в ефірі державних ЗМІ й пресі. Як пояснюють експерти, наявність мінімальної опозиції в парламенті необхідна Лукашенкові, щоб показати нововведення цієї кампанії і свою демократичність. З іншого боку, незначна кількість опозиціонерів навряд чи вплине на державну політику. Проте це, можливо, вплине на Європу, від якої Білорусь чекає послаблення економічних санкцій.

«Ми готові використовувати зарубіжний досвід, але не сліпо копіювати його. Білоруси — прибічники еволюційного, поступального розвитку, а не різких стрибків і революцій», — зауважив Лукашенко. Проте про який такий досвід іде мова, якщо президент не лише не намагається його зрозуміти, але й зовсім відкидає?

Втім, президент все ж закликав місцеві органи влади забезпечити кандидатам свободу агітації «на умовах не гірших, ніж це було у ході проведення виборів президента країни 2010 року». Кажучи про зарубіжних спостерігачів, Лукашенко зауважив, що «бажаючим подивитись, як проходять вибори в Білорусі, ми маємо таке право надати».

Цікаво, що соціологічна компанія «Балтік — Геллоп» провела опитування в лютому поточного року. Практично ніхто з понад тисячі респондентів не зміг назвати прізвища трьох депутатів парламенту Білорусі. А керівник парламенту Андрейченко, друга чи третя людина в політичній ієрархії країни, має рівень впізнання нижчий за 4%» — що, на думку опозиціонерів, свідчить про фальсифікацію попередніх виборів.

Не співпадають зі словами «бацьки» і дії правоохоронців. Учора в центрі Мінська було розігнано один з пікетів, який проводило молодіжне крило «Говори правду!». Учасників і журналістів побили. «Я не певен, що Лукашенку потрібно, аби Європа визнала ці вибори, — зауважив «Дню» заступник голови правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович. — Я вважаю, що влада звикла до оцінок і рекомендацій ОБСЄ, які виносяться після кожних виборів».

Голова Центральної виборчої комісії Білорусі Лідія Єрмошина в інтерв’ю газеті «Радянська Білорусь», звинуватила Європу в упередженому ставленні до білоруських виборів. Зокрема, Лідію Михайлівну обурила кількість спостерігачів на виборах: «до Німеччини, де проживає 80 млн. осіб, їде місія з 15 чоловік, а до Білорусі, де проживає дев’ять млн., їх 700...». Напевно, в ОБСЄ немає питань щодо виборів у Германії.

«У Білорусі швидше імітація виборчого процесу, — сказав «Дню» мінський політолог Валерій КАРБАЛЕВИЧ. — Вибори, результати яких відомі заздалегідь, не цікаві ані владі, ані західним спостерігачам. Проте білоруській владі дуже потрібні позитивні оцінки з боку Європейського союзу. Білоруський же парламент де-факто теж декорація і не має реального впливу на політичне життя країни».

Втім, білоруська опозиція може трішки змінити декорації в політичному театрі Лукашенка. Бойкот опозиціонерами виборів може позбавити їх легітимації, на що так розраховує президент.

Умовно кажучи, опозиціонери розділилися на три частини. Перша вважає, що слід повноцінно брати участь у виборах. Друга частина спочатку заявила про їх повний бойкот. А третя вирішила брати участь у парламентських перегонах, але дійшовши до фінішу, зняти всіх кандидатів і бойкотувати саме голосування.

Голову Об’єднаної громадянської партії (ОГП) Олександра Лебедька можна віднести до третього сегменту. Минулої суботи на спільній прес-конференції з представниками ще однієї опозиційної партії — Білоруського народного фронту — він оповістив про зняття кандидатур представників ОГП і подальший бойкот виборів.

«У нас немає ані виборів, ані депутатів, ані парламенту. Саме з цієї причини ОГП ухвалила рішення не грати за правилами влади, а пропонувати громадянам свій сценарій і свою кампанію — «За чесні вибори без Лукашенка!», — зазначив у коментарі «Дню» пан Лебедько. — Він не стільки конкретний персонаж, скільки створена система, у тому числі й виборча».

Ще під час виборчої кампанії ОГП висунула три умови своєї участі в голосуванні: звільнення політв’язнів (16 осіб), включення опозиціонерів до складу дільничних виборчих комісій і скасування або жорстка регламентація дострокового голосування як одного з джерел фальсифікацій (приблизно 30% людей «заганяються» на ці голосування, а також відбувається повна маніпуляція голосами). Жодну з цих вимог влада не виконала. «Проте ми пішли на реєстрацію кандидатів і висунули більше, ніж будь-яка інша опозиційна партія — 57 спікерів, із яких реєстрацію пройшли 38 на 110 виборчих округів», — додає Лебедько.

За словами опозиціонера, нинішня кампанія позначена небувалими випадками цензури — 34 виступи кандидатів у депутати від ОГП не пройшли в ефір. «Це пов’язано з тим, що влада заблокувала наше послання до виборців. Його зміст такий: Олександр Лукашенко і створена ним система — це глухий кут! Вихід із глухого кута — лише чесні вільні вибори. Немає виборів — немає змін і розвитку. Перший крок до чесних виборів — бойкот нечесних», — переконаний голова ОГП.

А ось іншого відомого опозиціонера, лідера руху «За Свободу» Олександра Мілінкевича, взагалі не зареєстрували кандидатом. «О.Мілінкевичу відмовлено у зв’язку з тим, що «понад 15% перевірених підписів, на думку окружної виборчої комісії, виявилися недійсними», — повідомила прес-служба його руху. Проте, з чуток, його «не пропустили», оскільки він спочатку заявив про свою повну участь у виборчому процесі.

Валентин Стефанович вважає, що для влади питання забезпечення явки на виборах «доволі болюче». «Враховуючи те, що деякі опозиційні партії оголосили повний бойкот виборів, дехто спеціально зареєстрував кандидатів для того, щоб закликати виборців не брати участі в голосуванні. За реакцією влади видно, що вони дуже хворобливо на це реагують, — підкреслив він у коментарі «Дню».

«З виборів у вибори, — додав він, — ми спостерігаємо, як на повну силу адміністративного ресурсу використовуються деякі категорії виборців: студенти, військовослужбовці, мешканці інтернатів, працівники державних підприємств, особливо в маленьких містах. На цьому ми робитимемо акцент під час спостереження за службовою явкою і порівнюватимемо її з тією, яку озвучує ЦВК».

Пан Стефанович зізнався, що вибори бойкотуватиме. Проте у бойкоту, вважає він, є й інший бік. «Одна з партій системно бойкотує всі вибори, починаючи... не знаю з якого року. Але результат такий, що наразі ніхто не знає про її існування — вона відсутня в білоруській політиці взагалі, — сказав правозахисник.

Говорячи про тактику опозиційних сил на нинішніх виборах, Валерій Карбалевич зазначає: «Перший мінус опозиції в тому, що вона не змогла домовитися про єдину тактику. По-друге, вона не змогла побудувати довготривалу стратегію перемоги (хоча б на президентських виборах 2015 року) під час участі в цій кампанії».

Важко говорити про якісну політичну боротьбу в країні, де відсутня публічна політика і конкурентна боротьба в принципі. Тому непросто, за словами Валентина Стефановича, говорити про появу нових опозиційних партій та осіб. «Процес якраз-таки зворотний — зараз мало хто піде займатися опозиційною політикою: окрім неприємностей, це нічого не приносить», — сказав він.