Євродебати

«Європейський дебатний форум» — кілька публічних дискусій в різних містах України — за участі представників української влади та громадськості, стартував на Галичині. Із задумом провести в Україні такі публічні, відкриті дискусії на тему взаємодії України та Європейського Союзу виступили Фонд «Відродження» та «Yalta European strategy» (YES) — Міжнародна мережа проєвропейських організацій України, засновником якої ще у 2004-му році був Віктор Пінчук. У Львові партнером «Відродження» та YES став незалежний культурологічний часопис «Ї» під орудою Тараса Возняка. Як зазначив директор Фонду «Відродження» в Україні Євген Бистрицький, ідея проведення дебатів виходить з двох-трьох положень, ідеологічно близьких як для Європейського Союзу, так і для України. По- перше, фундаментом європейської демократії є відкритість та публічність, коли відбуваються дискусії, в яких ніхто не може претендувати на істину в абсолютній інстанції чи диктувати свою волю, коли найбільш серйозні аргументи мусять бути публічно висловлені та почуті. Друга і дуже важлива умова — без залучення широкої громадськості ні про яку європейську інтеграцію не може йти мова; адже євроінтеграція — не наближення і взаємодія владних структур (європейських та українських посадовців, хоча і це на рівні бюрократії надзвичайно важливо), а контакти громадян України та ЄС. Знаменно, що першим вступає в дебати людина, яка найбільше зробила для примирення України та Польщі, це — відомий політик Європейського Союзу, президент Польщі у 1995— 2005 роках Олександр Кваснєвський. Він провів трьохгодинні дебати спочатку у Львові, а потім поїхав у Дніпропетровськ та Донецьк. Кваснєвський підкреслив, що дуже задоволений з того, що така зустріч відбулась спочатку саме у Львові: «Під кінець мого президентства саме в цьому залі ми були з Президентом Ющенком в день відкриття меморіалу «Орлят». І це місце, і сам Львів, я вважаю, стали символом того, що можуть Україна та Польща внести до об’єднаної Європи — порозуміння і толерантність. Нашим народам вдалося відділити те, що є проблемним та складним в нашій історії, і краще оцінити корисне та добре, і саме на ньому будувати майбутнє. Можливо, найліпше розуміє саме Польща місію України в спільному Європейському домі. Ми бачимо Україну як важливу і налаштовану в європейські процеси країну, народ якої від самого початку утверджував європейське коріння і ніс його далі на схід.

У Польщі дійсно більшість людей переконана, що місце України — в Північноатлантичних структурах. Однак є складності з іншими країнами Західної Європи, які вважають, що Україна є проблемою, насамперед, у розрізі стосунків Західної Європи та Росії, що з Україною потрібно розмовляти саме дивлячись на те — зашкодить це в контактах з Росією чи ні. І дехто своє таке ставлення дістав у спадок… А друга проблема пов’язана з деякою кризою в ЕС та його структурах, із так званою втомою розширення унії. Однак зараз поступово Європа відходить від тої втоми, повертається до віри та ентузіазму. І це дуже важливо. Адже ЕС — один з кращих проектів, який вдалося втілити на європейському континенті за всю історію цивілізації. Об’єдналися країни, що пережили дві світові війни і змогли досягти порозуміння, побудувати мир і почати будувати майбутнє на основі спільної економіки, спільної торгівлі, і, що дуже важливо, досягти згоди у питанні необхідності об’єднання.

Однак що зробити, аби переконати німців, французів, голландців, іспанців, що є сенс у подальшому розширенні ЄС? Що в унії є місце й для України? Це — серйозне завдання. Воно потребує активності. І один з елементів такої активності — велика заслуга Фонду YES та Віктора Пінчука, який ще перед помаранчевою революцією організував цей фонд для того, щоб допомагати робити рекламу Україні в Євросоюзі. І ця діяльність, яку веде Фонд у Давосі, Брюсселі та Ялті щороку є дуже потрібною.

Наскільки я особисто є великим прихильником України, свідчить такий факт: коли я буваю на різноманітних міжнародних імпрезах, люди говорять: «О, Кваснєвський зараз буде згадувати про Україну!» І це правда! Можливо, це дехто навіть вважає за якусь зацикленість, однак, на моє глибоке переконання, — мушу говорити про країну, з якою європейський розвиток дістане більшого наповнення».

Однак не лише комплементарні висловлювання прозвучали цього дня в палаці Потоцьких. «В процесах розширення та входження в європейські структури головною проблемою України є не Брюссель, не Варшава, а сама Україна. Найважливішою проблемою, яка стоїть перед вами, є використання надзвичайного часу, який держава та народ дістали завдяки власним зусиллям. Та досліджуючи політичну сцену України, у мене складається враження, що ви не рахуєтеся з часом. Українські політики витрачають надто багато часу на внутрішні суперечки. Це є перепоною для швидких темпів інтеграції України в ЄС і НАТО. Якщо в Європі політична доба триває 12 годин, то в Україні — 6 місяців», — відмітив політик і з ним погоджувалися усі присутні.

«Це потрібно змінити. Ви повинні реагувати на політичні ситуації без запізнення, без упереджень. Сигнали з боку України повинні бути чіткими та прогнозованими. Весь світ повинен бачити, про що йде мова, чого хоче Президент, чого хоче прем’єр і чого хоче опозиція.

Настав час повірити у власні сили та можливості і шукати, що, власне, вас у Львові, Києві, Харкові, Донецьку, Криму та інших регіонах об’єднує і використати свою силу на власну користь.

Треба зазначити також, що аудиторія, яка взяла участь у дебатах, не потребувала жодних переконань щодо необхідності та позитивних перспектив вступу України в ЄС. Кваснєвського лише запитали: чи буде він наводити ті самі аргументи на сході України і чи стане його промова там сповненою таких самих бравурних мотивів? Адже в Донецьку чи у Дніпропетровську далеко не усі так однозначно ставляться до вступу України в Євросоюз, а тим більше, у НАТО…

На що Кваснєвський відповів: «Щодо мене, то я що в аргументах політичних, що в особистому плані відрізняюся постійністю — перебував лише у двох партіях і прожив життя з однієї жінкою. Звичайно ж, розставити усі акценти та визначитися має народ України, це ваші проблеми. Однак повірте, що настане день, коли Україна стане і членом Євросоюзу, і НАТО. А щодо реакції на то з боку Росії, то згадайте мої слова — Росія може скоріше за Україну вступити у НАТО, тому що інші завдання, зокрема боротьба з тероризмом, виходять на перший план».

Останнім часом Кваснєвський заявляє про своє повернення в політику, і тому цілком слушним стало запитання до нього — які політичні завдання він ставить перед собою зараз? Політик признався, що балотуватися на посаду президента він вже не має права і тому займатиметься міжнародною політикою, і участь у європейських дебатах — тому підтвердження. Сьогоднішня у Польщі провладна політична сила, правиця, на його думку, потребує опанування, діяльності опозиції, і тому Кваснєвський обстоюватиме аргументи так званої лівиці.

Не залишили без уваги львівські журналісти і скандали, що постійно виникають у Польщі, і пов’язані вони останнім часом із практикою підслуховування. Один зі скандалів виник із ресторанної розмови львівського гостя. Олександр Кваснєвський прокоментував цю ситуацію як ненормальну, адже тепер наступним кроком може стати оприлюднення відвертих розмов лікаря і пацієнта, ксьондза і віруючого… Він зазначив також, що Європейський Союз, безумовно, має зараз чимало проблем економічного та соціального плану, і він докладе своїх зусиль до їхнього вирішення.

Під кінець зустрічі видно було, що Кваснєвський дещо втомився, і на прохання прокоментувати ситуацію із призначенням нового міністра закордонних справ в Україні сказав: «Дайте мені спокій із тим, якби я не знав, що діється у Польщі, то прокоментував би… А порозуміння Президента України Віктора Ющенка і прем’єр- міністра Віктора Януковича дуже потрібно, це сприятиме просуванню України в ЄС, в їхній співпраці бачу історичний шанс України, шанс на об’єднання її східної та західної частин».