Європа чекає змін в Україні. Після жовтня
Півроку надано Україні, щоб привести своє законодавство у відповідність до вимог Ради Європи. Таке рішення ухвалила Парламентська Асамблея Ради Європи, що може розпочати процес призупинення повноважень української делегації не цього червня, як планувалося, а в січні 2000 року.
Відстрочка далась парламентській делегації потом і кров'ю. Завдання в неї було не із простих — переконати ПАРЄ, що Україна зробить за шість місяців те, чого не встигла виконати за три з половиною роки членства в Раді Європи. Коли українська делегація, очолювана Євгеном Марчуком, ставила в листопаді 1995-го підпис під документом про вступ до РЄ, коли Мін'юст України очолював Сергій Головатий, сумнівів у тому, що Київ дійсно обрав європейський шлях розвитку, було мало. Потім — почалися проблеми... Очевидно, парламентарії країн РЄ пішли назустріч Україні з кількох міркувань. По-перше, незважаючи на часом різку критику в бік Києва, у стінах Ради Європи все ж таки жевріє надія, що Україна зробить більш-менш помітний прогрес на європейському шляху. Хоч би як там було, а Європа зацікавлена саме в європейській Україні. По-друге, залишати Україну за бортом Європи саме в складний передвиборний час було б не зовсім безпечно для самої Європи. Принциповість у цьому разі могла б коштувати дорого — парламентарії в Страсбурзі говорили про появу сірої зони між Сходом і Заходом у разі скасування повноважень української делегації.
«Ми розуміємо, що новим країнам—членам Ради Європи не просто виконувати свої зобов'язання. Потрібен час для реформування законодавства. Також змін потребує менталітет», — сказав «Дню» керуючий справами ПАРЄ Бруно Халлер. Водночас, зрозуміло, що носитися з Україною у Раді Європи не збираються.А відстрочка затіяна передусім тому, що парламентарії країн Ради Європи сподіваються: в Україні може прийти до влади новий президент, за якого демократичні реформи будуть відчутні. І тоді буде виконано не тільки необхідний від нас мінімум — заборона страти де-юре, прийняття Хартії регіональних мов і захисту національних меншин. Європа сподівається, що за нового українського лідера свобода преси і дотримання прав людини існуватимуть не тільки на папері.
КОМЕНТАР
Сергій ГОЛОВАТИЙ, голова Правничої фундації, депутат, член української парламентської делегації в Раді Європи:
Розгляд «українського питання» проходив дуже важко. Доповідачі Тунне Келам і Ханне Северінсен займали жорстку позицію. У принципі, доповідачі мусять спілкуватися з делегацією, намагатися знайти з нею спільну мову. Келам же приїхав на сесію, що розпочалася в понеділок, тільки в середу, напередодні вирішення українського питання. З українськими парламентаріями він практично не контактував. Можливо, це було його тактикою. Але за відсутності Келама Северінсен, мабуть, відчувала моральне зобов'язання поводитись жорстко.
У нас виникли підозри, що призупинення повноважень української делегації могло б бути використано для антипарламентських дій. По-перше, Леонід Кучма говорив, що в разі його переобрання президентом він розжене парламент. По-друге, своєю найбільшою помилкою Кучма вважає те, що дозволив прийняти парламенту Конституцію. Зрозуміло, що він зацікавлений у слабкому парламенті. По-третє, український Президент якось необережно висловився, що нам із Радою Європи може бути й не по дорозі. Тим часом парламент зробив певний прогрес у питаннях, вирішення яких вимагає Рада Європи. У першому читанні ухвалено закон про судоустрій, прийнято декларацію із захисту прав людини, питання про неконституційність смертної кари передано до Конституційного суду. Також розглядалася Хартія регіональних мов і захисту національних меншин і закон про політичні партії. Парламент узагалі не займає позиції, що нічого робити не треба. Інша справа — що наміри не завжди здійснюються. Скасування повноважень української делегації могло б мати геополітичні наслідки. Україна, яка вступила до Міжпарламентської Асамблеї СНД, у такому разі надалі б ізолювалася від Європи. Якщо Рада Європи хоче принциповості, то невже такою ціною? Так, РЄ зберегла б своє обличчя, але в той же час втратила б Україну. Саме такі аргументи я наводив, відстоюючи участь української делегації на ПАРЄ. Фактично могло б бути покарано саме тих, хто робить найбільше для України в РЄ. Врешті-решт рішення про те, що розгляд українського питання переноситься на січень, було підтримано одностайно. Утрималася лише Ренате Волвенд, яка здійснює моніторинг щодо смертної кари. Україна ж отримала шанс зберегти відносини з Європою.
