Євровибори: «Євроскептики» атакують… і забувають про переваги Європи

Як і прогнозувалося, на виборах до Європарламенту великого успіху домоглися євроскептики, проте правоцентристським силам вдалося зберегти провідну роль у політиці ЄС. Європейська народна партія отримує 212 з 751 місця, втративши тим самим 60 депутатських мандатів. Це означає, що «уряд ЄС» - Єврокомісію, найімовірніше, очолить колишній беззмінний глава Єврогрупи і прем'єр-міністр Люксембурга Жан-Клод Юнкер.

Соціал-демократичне об'єднання Європейського парламенту – Прогресивний альянс соціалістів і демократів – отримує приблизно 185 крісел. Традиційні партії, здавалося б, зберегли контроль над Європарламентом. Але ігнорувати вражаючий успіх радикалів як правого, так і лівого спрямування, ЄС не зможе.

Головним розчаруванням для Брюсселя стала Франція. Ультраправий «Національний фронт» Марін Ле Пенн набрав 25% голосів, обігнавши і правлячих соціалістів, і помірних правих. Тим самим, він може претендувати на 25 із 74 місць Франції в ЄП. Ультраправі виграли і в Данії і поліпшили результати в Австрії. Партія незалежності Сполученого Королівства Найджела Фараджа, яка виступає за вихід Великої Британії з ЄС і за більш жорстку імміграційну політику, отримала рекодні 31,1%.

Націоналісти вимагають рішучого перегляду європейських угод, як і їхні однодумці в цьому питанні з іншого табору. У Греції ультраліва СИРІЗА завоювала 26,5%, в Італії «П'ять зірок» під керівництвом лівого популіста Беппе Грілло набирає 26,5%. «Ми повинні серйозно проаналізувати, чому люди так розчарувалися в Європі», – заявив на прес-конференції кандидат на голову Єврокомісії від соціалістів Мартін Шульц.

Головна проблема європейських виборів як і раніше – низька явка. На цей раз, на виборчі дільниці прийшли, за попередніми оцінками, 43,11% – стільки ж, скільки 5 років тому. У таких країнах, як Польща, явка була скандально низькою – 22%.

Тетяна КАСТУЄВА–ЖАН: керівник програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин

«Так, поступ Національного фронту  наявний, 2009 року, він набрав лише 6 відсотків голосів.

Позиції сувереністів, противників Європи, крайніх правих сил неухильно зміцнювалися весь останній час. Єдина Європа останніми роками ставала все більшим об'єктом для критики, вона дуже втручається в деякі сфери - наприклад, регламентації в різних технічних сферах, і абсолютно неспроможна реагувати в інших, там, де якраз хотілося б на неї розраховувати. Так, головний докір - Європа не захистила від кризи, не вирішує проблеми безробіття, купівельної спроможності, безпеки, міграції. Органи управління ЄС представляються чимось далеким, недемократичним, забюрократизованим, відірваним від реальних проблем людей. Платити заробітну платню європейським чиновникам або фінансувати європейські проекти – це сприймається як зайві витрати, які з більшою користю могли б бути використані на національному рівні. А запровадження євро призвело до підвищення цін і падіння купівельної спроможності. У зовнішній політиці, відсутність збігу інтересів членів ЄС абсолютно очевидна, варто лише поглянути на реакції на українську кризу і на санкції щодо окремих держав.

На жаль, якось забулися за цими проблемами переваги і досягнення єдиної Європи, її роль у збереженні миру на континенті або розвитку економічних та інших зв'язків.  Це стало чимось само собою зрозумілим, звичним, начебто й безповоротним. Від Європи сьогодні хочуть або більшого або не хочуть зовсім.  Мова про кризу довіри до тієї форми Європи, яка є на сьогоднішній день».