Запах каспійської нафти досягнув Словаччини
Політичними домовленостями можна, очевидно, вважати заяву Кучми про перспективність двосторонньої співпраці в транспортуванні енергоносіїв — за його словами, вже йде співробітництво на рівні ділових кіл, словацька компанія «Транспетрол» та підприємством «Міжнародний нафтопровід «Дружба», а також заяву президента Словаччини Рудольфа Шустера про готовність його країни до співробітництва. Інтерес Словаччини до «підключення» до транзиту каспійської нафти через нафтопровід Одеса—Броди стримується, очевидно, тими ж чинниками, що й інтерес Польщі: невизначеність із тим, хто й на яких підставах створюватиме консорціум, невизначеність із ринками та можливими обсягами поставок, неготовність української сторони до нормального комерційного підходу iз чіткими підрахунками базованих на конкретиці потенційних можливостей. Але він існує.
Більш серйозною видається проблема добудови Криворізького гірничо-збагачувального комбінату. Президент Шустер говорив, як стверджує Інтерфакс-Україна, про зацікавленість Словачиини — але водночас відомо про позицію словацького уряду, який має більше повноважень, ніж президент. Рік тому уряд Словаччини пропонував українському уряду перебрати власність на вже споруджені об’єкти з компенсацією витрат. Такої ж позиції притримуються і власники металургійного комбінату в Кошице, який працює з українською сировиною. Давно вже, до речі, висловлювали своє незадоволення й представники Румунії, яка теж інвестувала добудову комбінату. Шустер вважає, що окатиші, які вироблятиме комбінат, потрібні його країні, а потенційного інвестора (для завершення будівництва потрібно ще $900 млн.) можна знайти.
Не повідомляється, до речі, якої позиції притримується Словаччина нинi стосовно російських планів побудови транзитних газопроводів, які б оминали українську територію. Кучма, до речі, у Братиславі назвав усі повідомлення стосовно «несанкціонованого відбору газу Україною» прикладом економічного тиску і заявив, що Україна ніколи газ не крала й не перепродавала. Раніше в Братиславі говорили, що жодне рішення не повинно шкодити українським інтересам.
Залишилося невідомим і те, які насправді результати дало запровадження Словаччиною візового режиму для українців майже рік тому. Якщо українці переконані в тому, що очікуваних результатів не досягнуто, то словаки вважають, що про скасування цього режиму не йдеться, можна думати тільки про його полегшення.
Не обійшлося й без звичних уже декларацій. Кучма, зокрема, підтвердив, що Україна обрала європейський шлях, Шустер — що Словаччина на цьому шляху Україну підтримає. Україна, за словами словацького президента, є «міцною ланкою в ланцюгу європейських демократій». Кучма вважає, що Україна йде тим шляхом, яким повинна йти, але повільніше, ніж хотілося б, через низку обставин, у тому числі й політичних. І заявляє, що від свого позаблокового статусу Україна відмовлятися не збирається. На його думку, нинi Україні потрібна сильна президентська влада і не потрібен парламент, який не може сформувати стабільної більшості. Навряд чи це було великою новиною. Інша справа — що тепер Словаччина, за словами Шустера, не робитиме помилок, а консультуватиметься з Україною при висуненні своєї кандидатури на пост голови Ради Безпеки ООН у 2006—2007 рр. Словаччина, до речі, спокійно поставилася до всіх останніх українських проблем. Проте контакти між різними елітами та верствами могли б бути частішими та якіснішими — якщо дійсно йдеться про спільний рух до Європи.
