Зближення з індійським мільярдом

Відносини України та Індії останніх років навіть нормальними назвати можна було з великою натяжкою. Делі ображалося на Київ за два кроки. По-перше, через засудження Україною ядерних випробувань в Індії. По-друге, через поставку нашою країною 320 танків Пакистану. Здавалося, відносинам держав ніколи не «розморозити» взаємну недовіру. Звідси і тривалі канікули у двосторонніх візитах. Високопосадовці з Індії не радували Київ своїми поїздками, так само як українська верхівка не поспішала з відвідинами Делі.

Розпочав українсько-індійський діалог візит до Києва у грудні минулого року міністра закордонних відносин Індії Омара Абдулли. Відтоді розпочалися розмови про візит українського лідера до Делі. Відкладався він до президентських виборів в Індії (відбулися вони в серпні). На перегонах переміг «батько» ракетної програми Індії Абдул Калам. Цей біографічний факт, за словами аналітиків, має допомогти налагодженню ефективних відносин між Україною та Делі, оскільки індійський президент є фактичним колегою Леоніда Кучми ще й по роду колишньої роботи (український Президент раніше очолював у Дніпропетровську Південний машинобудівний завод). Чотири дні перебування Леоніда Кучми в Індії завершилися двома головними домовленостями. Перша — Індія пообіцяла Україні сприяння у вступі до Світової організації торгівлі. Друга — Україна надаватиме сприяння в отриманні постійного членства Індією в Раді Безпеки ООН. Навряд чи такий дипломатичний «бартер» можна назвати рівноцінним, проте не виключено, що з часом Київ зможе переграти свою обіцянку. Вступ України в СОТ — справа актуальна і має вирішитися через рік-два. Коли підніматиметься питання постійного членства Індії в РБ ООН, поки що невідомо. Та й підтримка Києва в ньому ключовою не буде. Хоч сама обіцянка України в цьому питанні може спричинити до деяких дипломатичних труднощів. Приміром, чи не вимагатиме такої ж підтримки від Києва й Пакистан, із яким в України склалися відносини набагато тепліші, ніж із Індією? Ісламабад, до речі, має право на постійне членство в РБ ООН не менше, ніж Делі (обидві сторони мають в своєму арсеналі ядерну зброю). Цікаво, між іншим, як українські дипломати роз’яснюватимуть пакистанським колегам різкий проіндійський крен у зовнішній політиці. Візит Леоніда Кучми планувався до Пакистану ще на квітень цього року, проте потім його було відкладено.

Можливо, Київ відчув, що на пакистанському ринку нашій країні вже нічого не світить, окрім «танкової» співпраці. Індійський же ринок набагато об’ємніший і перспективніший. Країна з населенням в один мільярд, хоч і потопає в бідності, проте має один iз найвищих темпів розвитку в азійському регіоні. Індійські програмісти складають основу комп’ютерної справи в Німеччині та Сполучених Штатах. Та й чого вартi прогнози українських чиновників! За словами нинішнього генерального директора компанії «Укрспецекспорт» Валерія Шмарова, Київ має намір упродовж року збільшити обсяг військово-технічного співробітництва удвічі (до $80 млн). Держсекретар із питань торгівлі Мінекономіки України Андрій Гончарук прогнозує збільшення українського експорту в Індію упродовж двох років так само вдвічі — до $200 млн. Відомо стало і про деякі конкретні проекти. Харківський «Турбоатом», приміром, виграв індійський тендер на поставку обладнання для чотирьох енергоблоків на атомні електростанції «Кайга» і «Раджастан». «Індустріальний союз Донбасу», за повідомленням Інтерфакс-Україна, високо оцінює свої шанси на перемогу в тендерах із поставки до Індії обладнання для реконструкції двох коксохімічних батарей. Україна та Індія обговорювали також питання про спільне українсько-російсько-індійське виробництво військового літака нового покоління Ан-70.

У своїй підсумковій заяві українська та індійська делегації підтвердили наявність «значного невикористаного потенціалу взаємовигідного» співробітництва. Чи використає його Київ зараз? Залежить від уміння українського бізнесу, а також від зусиль дипломатії. Приміром, індійський збройний ринок вважався прерогативою росіян ще з радянських часів. Доведеться або домовлятися з росіянами, або ж «ламати стереотипи».