«Жорстка любов» — кращий західний рецепт для російських реформ
Зараз, поки Путін намагається вирівняти регіони за лінією кремлівської політики, тиск здійснюється на Москву. Незабаром тиск іншого роду перейде на Захід — коли Кремль подаватиме заявку на нові міжнародні кредити. Поки МВФ і Росія обговорюють подібні кредити і в той час, як наближається зустріч Великої вісімки (G – 8), настав відповідний час для оцінки десятирiччя економічної співпраці між Росією і Заходом. Результат може визначити успіх президентства Володимира Путіна.
До недавнього часу показні пакети допомоги Росії були вельми модними. За сім років G-8 і МВФ переслали мільярди доларів у Росію й західні банки ринули в Москву. Кожен з них здійснив всі можливі помилки, а потім списав або зменшив суми позичені в нього. І російські, й іноземні інвестори стали жертвами кремлівських пірамідальних кредитних схем. Єдиний конкретний результат величезного припливу грошей можна спостерігати на віллах росіян на французькій Рів’єрі, в скандалі відмивання грошей у Банку Нью-Йорка, і таємних рахунках кремлівських офіційних осіб у швейцарських банках.
Після десяти років і 20 мільярдів доларів кредитів, російська економіка залишається хаосом. Віри в рубель практично не існує: 70% усіх операцій провадиться в доларах. Дійсно, російські доларові кошти перевищують рублеві. Це начебто Росія є замаскованою філією американської грошової системи. Бо надійна банківська система залишається долею мрій, зовнішні кредити й корупція високі, як ніколи, а витік капіталу, як і раніше, не знижується. І це — не кажучи про такі дрібниці, як податкова реформа, пенсійна реформа й приватне володіння землею.
Незважаючи на все це, йде поголос про те, що російська економіка відновлюється. Не треба мати економічного диплома, щоб зрозуміти, що сьогоднішнє піднесення в основному відбувається за рахунок чотирикратної девальвації рубля та зростання цін на такі продукти, як нафта. Сумно, але факт: історія показує, що лишень ціни на нафту підскакують, всі знову починають позичати гроші Росії, тим самим заморожуючи реформи, що почалися.
Ніхто в Росії, за винятком небагатьох корумпованих офіційних осіб, не вдячний Заходові за цю допомогу. Антипатія в бік Заходу, особливо серед молоді, заглиблюється зі зростанням корупції. Всі помічають, що капітал, «що пішов» з Росії, осів у західних банках — але ніхто не чув про гроші, сховані де-небудь у Північній Кореї.
Однак новий президент означає і новий початок — відповідний час для «виметення сміття». Я не впевнений, що президент Путін зумів зібрати талановитий уряд. Його перші призначення не гірші, і небагато чим відрізняються від пізнішого єльцинського кабінету. Адміністрації Путіна, можливо, бракуватиме інформованого економічного лідерства та рішучості, котра необхідна, щоб поставити Росію на рейки. Проте у президента Путіна є унікальний шанс для проведення реформи, завдяки його репутації як компетентної людини й підтримки, якою він користується у Думі і серед глав регіонів.
Однак зміни не можуть статися лише зусиллями однієї Москви. Роками допомога Заходу приходила з подвійним стандартом. Вже на самому початку західні політики й функціонери МВФ «переглянули» фундаментальні економічні аксіоми, про які вони ніколи б не забули в себе вдома. Вони дивилися крізь пальці на корумповані операції типу «кредити за акції» і на підтасовування в приватизації. Така постійна і бажана «сліпота» допомогла розцвісти корупції, а вузькій групі олігархів захопити контроль над економікою.
Ось чому підхід МВФ і G-8 такий важливий. Те, що вони повинні зробити — дуже просто.
1. Примусити Росію грати за правилами. Не робити винятків з політичних причин. Пропонувати лише такі кроки, які могли б зробити й самі західні уряди. Ніяких подвійних стандартів. Нехай буде менше двозначних дипломатичних промов і більше твердоголових фінансових міністерств у формуванні політики Заходу щодо Росії.
2. Сконцентруватися на приватному секторі. Більшість фінансової та іншої допомоги Кремлеві провалилася. Декілька мільярдів доларів тут або там — не така вже велика справа для Заходу. Але це важливо для Росії через величезний вплив корупції. Операції з російським приватним сектором, що зароджується, можуть бути ризикованими, але це скоріше питання оцінки професіоналізму кредитних працівників, а не перевірки політиканів на чесність.
3. Сконцентруватися на людях. Уявіть собі, якби після 1993 року 20 мільярдів доларів були б витрачені на навчання 150000 російських студентів за кордоном. Вони могли б перетворити Росію краще, ніж всі програми допомоги разом узяті. Багато хто з них був би навіть вдячним.
У липні президент Путін їде на зустріч G-8 — в Окінаві, щоб «обтесатися» в світі великої дипломатії. Новий бос МВФ (німець Хорст Келер. — Ред. ) поки що веде правильну лінію в переговорах з Кремлем. Схоже, що прийшов час залишити позаду скандали й безглузді помилки минулого.
Росіяни повинні зробити всю важку роботу самі, тому, що Захід не може купити економічну реформу, а Росія не може імпортувати реформаторів. Росія не повинна піддаватися підтримуючим оплескам Заходу на честь її пародій на реформу. Вона не повинна отримувати нові кредити чи прощення боргів, якщо вона не зможе провести розумні реформи. Психологи називають такий підхід «жорсткою любов’ю». Лише коли Захід встане на подібну позицію, Росія перестане бути «особливим випадком», приводячи в паніку і експертів, і саму себе.
