Зрозуміти Японію

Японія — друга в світі розвинена демократія після США — є надійним партнером України. Це третя економіка світу з другими після Китаю золотовалютними запасами. Японія є одним з лідерів міжнародного інвестування. Лише 2019 року прямі іноземні інвестиції Японії за кордон становили 170 млрд доларів США. Протягом незалежності Японія надала Україні близько 4 млрд доларів у межах Офіційної допомоги розвитку та через міжнародні фінансові інституції. В1990-х та 2000-х роках саме Японія стала каталізатором потужного економічного розвитку країн АСЕАН. Водночас у Токіо чітко розуміють складність регіону, в якому домінує Китай, активно присутня Росія та сконцентровано цілу низку глобальних інтересів США. Позиціонування Японії в регіоні Південно-Східної і Східної Азії як «м’якої суперсили» потребує більш глибокого розуміння пріоритетів, мотивів та інструментів японської дипломатії.

Ісааку Ньютону належить крилатий вислів: «При вивченні наук приклади є кориснішими за правила». В сучасної Японії таких прикладів можна навести відразу три. Перший — це проблема Північних територій, яка є центральною для японської дипломатії вже понад 70 років. Нагадаємо, йдеться про окупацію СРСР 1945 року чотирьох островів Курильської гряди, які Японія вважає своїми. Радянська окупація продовжується Росією після 1991 року. Всі ці роки переговори про повернення островів Еторофу, Кунашірі, Шікотан та Хабомаї тривали майже безперервно. Важко уявити більші зусилля, ніж ті, яких доклав до цього колишній прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе. 27 самітів і зустрічей з очільником Росії говорять самі за себе. Були періоди, коли здавалося, що в цьому питанні є прогрес, хоча уявити собі Путіна, який повертає «російські» території їх законному власнику вкрай важко. Не встиг новий глава японського уряду Йосіхіде Суга заявити про наміри продовжити переговори, як Росія відповіла розміщенням на найбільшому спірному острові Еторофу бойових підрозділів модифікованих комплексів С-300. Там уже є й російські танки (на острові!) і дивізіони «Бук», «Бал» та «Бастіон», і навіть база підводних човнів на додаток до військового гарнізону на острові Кунашірі. Одного погляду на мапу достатньо, щоб зрозуміти провокаційний характер цього кроку, тому що прикриття цих островів від балістичних ракет і літаків умовного супротивника можна, по-перше, легко подолати, а по-друге, ледь не єдиним таким «супротивником» є начебто дружня Росії Японія. Зона враження С-300 заходить далеко на Хоккайдо. Яка ж була реакція на ці дії? Уряд Японії висловив Росії протест, подвоїв зусилля з проведення навчань ВМС Японії спільно з США, Британією та Францією, активізував модернізацію власної системи ПРО. Токіо жодним чином не послаблює свою позицію, проте не вдається ні до агресивних дій, ні до образливих заяв, хоча в Японії є політичні сили, які виступають за силовий сценарій. Традиційно все робиться лише тою мірою, якою потрібно, щоб чітко зафіксувати позицію, продемонструвати готовність до переговорів у конструктивній манері, але при цьому не зумовити додаткову агресію з боку непередбачуваної Москви.

Другий приклад стосується торговельної війни Китаю й Австралії, яка розгортається впродовж поточного року після ініціювання Австралією розслідування у ВООЗ щодо походження коронавірусу. І Китай, і Австралія є вкрай важливими партнерами Японії, Китай — економічним, Австралія — і економічним, і безпековим. З обома країнами Японія має режим вільної торгівлі. В нинішньому конфлікті, який за градусом напруги починає нагадувати конфлікти КНР — США і КНР — Канада, здавалося б, Токіо міг би зайняти публічну позицію на користь Австралії. Він її і займає, тільки робить це в дуже практичній манері — організує візит очільника австралійського уряду до Японії та укладає з Канберрою важливу угоду, яка стратегічно поглиблює військово-технічну і військову співпрацю між двома країнами. Майже водночас відбувається візит міністра закордонних справ КНР у Японію, в ході якого обговорюється лібералізація режиму взаємних поїздок бізнесменів, щоб пожвавити постковідну економіку, але і наголошується на неприпустимості зазіхання з боку КНР на групу островів Сенкаку на півдні країни. Знову-таки, дипломатія без публічних образ і зайвих публічних нарікань, але послідовна і непоступлива.

Третім прикладом є активне лобіювання Японією укладення угоди про Всеохоплююче і Прогресивне Транс-Тихоокеанське партнерство (фактично створення зони вільної торгівлі в межах Транс-Тихоокеанського партнерства після виходу з переговорів США 2017 року). Японія не критикувала США, хоча відсутність у цьому процесі ключового партнера ледь не згубило результати багаторічних переговорів і відкривало потенційну можливість для посилення ролі Китаю. Навпаки Сіндзо Абе виявився чи не єдиним серед лідерів «сімки», хто зміг підтримувати з непередбачуваним Трампом гарні стосунки всі чотири роки його каденції. Угода була укладена без США і вона реально відкриває широкі можливості для розвитку торгівлі та інвестицій у Транс-Тихоокеанському вимірі. Немає сумніву, що Японія продовжить зусилля щодо повернення США до цієї угоди в діалозі з новообраним президентом США Джо Байденом, але відбуватиметься це з розумінням усієї складності завдань, які перед ним стоятимуть.

У «Блакитній книзі-2020» японської дипломатії міністр закордонних справ Японії Тошіміцу Мотегі визначив шість пріоритетів зовнішньої політики на найближчу перспективу: (1) подальше зміцнення японсько-американського альянсу, який є основою зовнішньої політики Японії (2) розв’язання проблем, які викликають занепокоєння стосовно Північної Кореї (цікаве формулювання!) (3) просування дипломатії з такими країнами-сусідами, як Китай, Південна Корея, Росія (4) сприяння розв’язанню проблем, що накопичуються на Близькому Сході (5) участь у економічній дипломатії, в якій Японія відіграватиме провідну роль з точки зору встановлення загальних для всіх правил та (6) розв’язання глобальних проблем. По всіх цих напрямках Японія намагається діяти послідовно, конструктивно, з використанням багатосторонніх механізмів. При цьому традиційні для японської соціальної і політичної культури норми на кшталт прагнення до досягнення консенсусу, намагання чітко визначати правила і процедури й ретельно слідувати їм є одними з ключових. Вкрай цікаво спостерігати як кожної неділі зранку по Токіо їздить мінібус японських націоналістів, оснащений потужними гучномовцями, і у визначених для цього місцях зупиняється поблизу посольства Росії, вигукує свої гасла щодо Північних територій і їде далі. Все це під суворим контролем поліції, в супроводі поліцейських машин. Аналогічні протести відбуваються поблизу посольства КНР. Увесь інший час перед цим посольством стоїть черга з громадян Японії, які хочуть в’їхати до КНР.

Для Японії характерно усвідомлення обмеженості власних ресурсів, і це стосується як економічних, так і політичних взаємовідносин. Необхідність імпорту енергоносіїв і переважної більшості аграрної продукції вимагають чітко продуманої торговельної політики з тим, щоб забезпечувати необхідні об’єми експорту машинобудування, електроніки і робототехніки для підтримання балансу поточного рахунку. Крім того, історично обумовлені нюанси взаємовідносин з деякими з сусідів визначають певну специфіку діалогу навіть коли здається, що країни поєднують спільні стратегічні цілі, як у разі Японії і Південної Кореї. Для провідних японських корпорацій, які фактично є багатогалузевими холдінгами, характерна глобальна присутність у світі. Тож, наприклад, товари, які вони закуповують в Україні, часто експортуються в треті країни. Так само інфраструктурні проєкти, що здійснюються в межах програм допомоги за рахунок пільгових кредитів, виконуються не японськими компаніями, а, наприклад, турецькими підрядниками, в яких японські компанії мають інвестиції.  

Дуже показово «м’яка» сила Японії проявляється в розв’язанні проблеми з пандемією коронавірусу. Попри панічні настрої в світовому масштабі, уряд Японії послідовно і виважено вживає чітко спрямовані заходи щодо подолання кризи. Висока соціальна відповідальність населення і звичка до дотримання санітарних норм даються взнаки й показники захворюваності в Японії незрівнянно нижчі, ніж у інших розвинутих країнах. Поряд із заходами, що обмежують відвідування іноземцями Японії, щодо цілої низки країн Південно-Східної і Східної Азії введені послаблюючі норми, які все ж дають можливість здійснювати економічну активність навіть в умовах пандемії.

Україна цікава Японії, і як потенційний споживач японської продукції, насамперед автомобілів і електроніки, і як важливий партнер у регіоні Східної Європи і Причорномор’я. Величезний потенціал криється в аграрному секторі, і вже є кілька позитивних прикладів японських інвестицій у цю сферу. Те, чого досі не вистачало — це активної кампанії з просування позитивного іміджу України в Японії, ретельної уваги до всіх деталей при реалізації спільних проєктів, дотримання зрозумілих нашим партнерам норм і правил. У Японії на автодорогах світлофори роблять двосторонніми, щоб і ті машини, які їдуть назустріч, і пішоходи бачили, яке світло ввімкнене на основній полосі руху. Сьогодні створені всі передумови для того, щоб на дорозі українсько-японської співпраці світло з обох боків було зелене. Варто цим скористатися.