«Арсенал» на роздоріжжі…

Генеральним директором «Мистецького Арсеналу» обрали Олесю Островську-Люту. У конкурсі взяли участь п’ять осіб, серед них – Наталія Заболотна, котра очолювала інституцію з травня 2010 року і на цій посаді організувала зі своєю командою низку масштабних мистецьких та освітніх проектів. Кандидатуру Заболотної підтримали журналіст Лариса Мудрак, голова правління ГО «Український центр розвитку музейної справи» Владислав Піоро, мистецтвознавці Ольга Говдя та Олександр Федорук. За Олесю Островську-Люту проголосували кінематографіст Іван Зосімов, директор Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» Любомир Михайлина, культуролог Ганна Чміль, голова правління благодійного фонду «Україна 3000» Марина Антонова і голова конкурсної комісії режисер Богдан Струтинський.

Епопея з обранням керівника «Мистецького Арсеналу» триває з березня. Проведення конкурсу Державне управління справами, яке управляє інституцією, усіляко затягувало і призначило тільки після втручання у ситуацію Президента України Петра Порошенка (більше про ситуацію – у матеріалі «Хто «риє» під «Арсенал»?» у №116 «Дня» за 6 липня).

Одразу після завершення конкурсу команда «Мистецького Арсеналу» підготувала заяву, у якій обурилась тим, як відбувався цей процес. «Робота комісії та винесення рішення весь час знаходилися під тиском на її членів (Влада Піоро та Олександра Федорука), а також позначилося застосування брудних технологій щодо одного з кандидатів (зокрема Наталії Заболотної) з використанням інформації, що не відповідає дійсності, неперевірених фактів, відвертих особистих образ і погроз на адресу члену виборчої комісії від колективу Мистецького Арсеналу Лариси Мудрак», - йдеться у заяві колективу.

У цьому зверненні також згадали про невідомих, присутніх на засіданні конкурсної комісії, які заважали її роботі та наполягали на зміні її складу і відкладенні прийняття рішення. При цьому, додають у заяві: «Представники трудового колективу стали свідками того, як працівники ДУС особисто зустрічали і проводили до місця проведення конкурсного відбору невідомих осіб із наголосом: “Це наші, пропустіть їх”».

«Розумію, що пані Олеся стала заручницею методів роботи органу управління. Я щиро бажаю їй подолати цю інерцію», - зауважив у коментарі «Дню» член конкурсної комісії Владислав Піоро.

Хтось радіє призначенню Олесі Островської-Лютої, хтось – ні, але більшість віддає належне досягненням Наталії Заболотної і зауважує, що тримати задану планку буде непросто. «День» зібрав коментарі щодо перебігу конкурсу та думки експертів, висловлені у соцмережах.

«ЦЕЙ КОНКУРС ПОКАЗАВ, ЩО ЗАКОН ПРО КОНТРАКТНУ СИСТЕМУ - ЦЕ «МІНА», ЯКА МОЖЕ ВИБУХНУТИ У БУДЬ-ЯКИЙ ЧАС»

Богдан СТРУТИНСЬКИЙ режисер, художній керівник Національної оперети, який очолював  Комісію конкурсного добору:

- Я вважаю, що конкурс пройшов нормально і ми, члени комісії, старалися чітко провести всі процедури, і буквально кожну букву, що прописано у  Законі "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури". Ми консультувалися з представниками Держуправління справами і незалежними юристами. Засідання проходили прозоро і демократично - є відеозаписи як усе відбувалося. Єдине, що  мені не сподобалося, то те, що коли почалося обговорення програм претендентами на посаду нового керівника «Мистецького Арсеналу» ( запитання – відповіді від громадськості, то були деякі неадекватні люди, які підвищували голос, свідомо зривали нормальну атмосферу на якийсь базар і тоді  деякі члени комісії не витримували цього безладу). Хоча я не думаю, що ті крики вплинули на результати голосування, яке проходило відкрито (все фіксувалося  на камеру). Кожен із п‘яти претендентів мав змогу представити свої програми на  рік і на перспективу – п‘ять років. Я дивився в першу чергу  на програми, а не особистості, які їх представляли. Треба відмітити, що дехто з претендентів  займався просто піаром, пропонуючи амбітні речі, які впровадити у життя буде дуже важко, враховуючи непросту економічну і політичну ситуацію у нашій державі. Я не спеціаліст по музейній справі чи культуролог і не можу коментувати проекти, але,  на мою думку, пропозиції  радниці міністра культури Олесі Островської-Лютої, яку обрали новим керівником "Мистецького Арсеналу" і  яка запропонувала перетворити цей заклад на креативний кластер, який інтегруватиме всі види мистецтва, і буде підтримувати таланти, щоб стати флагманом для культури в Україні – були найкращими.

Засідання було довгим, майже п‘ять годин бо після кожної програми йшло жваве її обговорення. Спочатку запитували члени комісії, а потім представники громадськості і це зайняло час.

На мою думку все найкраще, що було напрацьовано у минулі роки колективом «Мистецького Арсеналу» треба залишити і добавити нове, аби цей заклад став окрасою не лише нашої столиці, а й країни, місцем  об'єднання суспільства довкола ідеї збереження і розвитку української культури, а також, щоб  «Арсенал» став на європейські рівень. Потрібен діалог між спеціалістами.

Знаєте, цей конкурс показав, що прийнятий Верховною Радою Закон про контрактну систему не вирішує всіх проблем і це «міна», яка може вибухнути у будь-який час, але його все ж  його треба виконувати…

«НАТАЛІЯ ЗАБОЛОТНА ТА ЇЇ КОМАНДА ВЖЕ УВІЙШЛИ В ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

Євген КАРАСЬ, засновник та куратор «Карась Галереї», допис у Facebook:

«Хочу все-таки прокоментувати перемогу Олесі Островської в конкурсі за призначення на посаду директора Мистецького Арсеналу.

Цілком очевидно, що незважаючи на складні умови і реальність, Наталії Заболотної вдалося створити «золотий час» Українського Дому, а потім і Мистецького Арсеналу. Причому вона не підхоплювала ці успішні проекти, а створювала їх з нуля, ламаючи поведінкові стереотипи чиновника від культури. Вона могла сформувати і мобілізувати команди і на межі фолу працювати в екстремальних як у термінах, так і в економічних, і адміністративних умовах. Створювати грандіозні проекти, в реальність здійснення яких складно було повірити навіть відданим членам команди. Але вони всі були реалізовані!

Як би не розвивався зараз Арсенал, але команда запустила таку кількість амбітних проектів і створила такий рівень і динаміку, які вже можна вважати «золотим часом» інституції. Чи можна було створити таку динаміку без помилок видимих і внутрішніх? Звичайно не можна. Є якась кількість людей, які можуть пред’явити до Наталії претензії, але це як правило ті, у яких з якихось причин не було досвіду самостійного створення проектів від початку і до кінця під своєю відповідальністю. Але є непропорційно більша кількість вдячних відвідувачів, які шикувалися в нескінченні черги і раділи мистецтву на подіях Арсеналу.

Думаю, висловлю загальну думку, якщо подякую Наташі та її команді за багаторічну діяльність, яка вже увійшла в історію розвитку української культури, яка консолідувала і допомагала всім учасникам цього складного процесу. Побажаю Наташі і команді натхнення і однодумців для нових звершень!

З приводу Олесі Островської. Звичайно, багато хто знає її як порядного і грамотного фахівця з великим потенціалом, на якого постійно покладають надії і очікування. На жаль, Олеся ніколи не відрізнялася рішучістю і динамікою. Завжди була прихильником пасивного системного підходу в рамках обставин, що склалися. Ця безпечна виваженість чиновника призвела до того, що вона оточувала себе такими ж «зваженими» теоретиками, вихідцями з фонду Відродження, які безпомилково навчилися жонглювати термінологією класичного планування 90-х років 20-го століття. І перетворювалося в «планування планування», розтягувалося на роки, так і не прийшовши до такого, що більш-менш співвідноситься з реальністю результату. Не подумайте тільки, що я проти планування.

Так ось. Незважаючи ні на що, хочу побажати Олесі, оскільки до цих пір вірю в той самий потенціал, що вона збере легендарну команду (саме команду, оскільки у Олесі немає свого творчого масштабного досвіду в екстремальних умовах), скоротить час на планування, привівши його до динаміки 21-го століття і більш того, виведе Арсенал до нових небачених досі вершин, оскільки харизма, масштаб комплексу Мистецького Арсеналу та сучасні технології це дозволяють, враховуючи базу, створену попереднім керівником Успіхів!».

«ВПЕВНЕНА, ЩО ГОЛОВНІ ДОСЯГНЕННЯ НАТАЛІЇ ЗАБОЛОТНОЇ ЩЕ ПОПЕРЕДУ»

Ольга ЖУК, керівник напряму культурної дипломатії Міністерства закордонних справ, допис у Facebook:

«Щодо зміни директорки Арсеналу. Особиста роль і відповідальність людини, що очолює таку інституцію, мають дуже велику вагу. Але наша звичка цілком ототожнювати когось з інституцією, феномен «людини-інституції», применшення ролі команди чи наглядової ради, мистецької спільноти є ознакою її, цієї інституції, пострадянської закритості і вертикальності, а частково і нашого небажання поділяти відповідальність. Я захоплююся харизмою Наталії Заболотної. Але справа не лише в харизмі, а в шаленому трудоголізмі. Була свідком того, як вона разом з командою працювала пізніми вечорами для втілення проектів, які здавалися неможливими. У неї дивовижна здатність всіх мобілізувати і йти до кінця. Я вдячна їй за це, і також за повагу до моїх поглядів, які у нас не завжди збігалися. А ще вона небайдужа, ініціювала багато благодійних проектів – Арсенал постійно збирав кошти для військових, переселенців, родин, що втратили батька на війні. Впевнена, що її головні досягнення ще попереду. Такі люди не програють. Але мені смішно читати про «золотий вік», що нібито минув. Дуже давно знаю Олесю Островську як принципову, послідовну людину, що вміє глибоко працювати зі смислами, бачити широкий контекст і водночас не забувати про реальні потреби митців. Щиро вітаю і бажаю сил, наснаги і успіху. Подумала фантастичне: як би було круто, якби ці дві такі різні і сильні діячки працювали разом для Арсеналу, а потоки бруду на них обох припинилися».

«ПРОЦЕДУРУ ОБРАННЯ БУЛО ОБСТАВЛЕНО ЯК РЕЙДЕРСЬКИЙ ЗАХВАТ»

Олександр РОЙТБУРД, художник, допис у Facebook:

«Про «Арсенал».

По-перше, Олесю Островську я вітаю і бажаю їй впоратися з численними викликами, які її чекають. У цьому сенсі її фраза «я не буду триматися за місце» мене вже трохи насторожила. Якщо ти прийшла, ти повинна бути бійцем і триматися до кінця. Мова не про крісло, а про інтереси культурного співтовариства, які треба відстоювати.

Я був (або ще є) членом ради розвитку «Арсеналу». І можу засвідчити, що більшість представників ДУСі в цій раді на засіданнях замість «Мистецький Арсенал» переважно вживали словосполучення «інвестиційно-привабливий майданчик». Особливо запам’яталася фраза, вимовлена вже не пам’ятаю ким: «Якщо я ще раз почую про музей сучасного мистецтва, я звідси піду й більше не прийду».

І саму процедуру обрання було обставлено як рейдерський захват – із ТІТУШКАМИ, переодягненими в атошників, із «не гавкай тут» на адресу Олі Вієру та з підлими звинуваченнями Аліси в розграбуванні Межигір’я. Як сказав один з очевидців/учасників – все, як у Чернігові, тільки без гречки (йдеться про застосування політтехнологій та маніпуляцій у Чернігові представниками кандидата від БПП Сергія Березенка, коли там торік відбувалися вибори у Верховну Раду України. До речі, Березенко був керівником ДУС до серпня 2015 року. – Ред.)

Дедуктивний метод підказує мені, що пацани сподіваються, що Олеся почне писати стратегію а вони тим часом перетворять інвестиційно-привабливий майданчик у просто інвестиційний. У нашій країні іншими категоріями мислять рідко.

Тому ще раз бажаю Олесі твердості.

І кілька слів про Заболотну. Сказати, що я не в усьому з нею погоджувався – це нічого не сказати. Але її діяльність в «Арсеналі» була прикладом справжнього героїзму. Ми всі знаємо, скільки «бабла» було тут освоєно й закопано за Ющенка. За $25 «лямів» навіть тубзики не побудували. Це – почесне третє місце після лікарні майбутнього та Батурина. Наташа перетворила руїни в інституцію. Всупереч усім нормативам і реаліям.

І багато хто знає, що Наташа заради «Арсеналу» поставила на карту та що втратила. І після цього не здалася, а поки що відстояла «Арсенал» у підкилимній боротьбі з тими, кому так сподобався інвестиційно-привабливий майданчик.

І навіть в епізоді з Кузнєцовим (у 2013 році Наталія Заболотна заборонила до показу на виставці «Велике і величне» й замалювала картину «Коліївщина: Страшний суд» художника Володимира Кузнєцова. – Ред.), через якого на неї дружно накинулася прогресивна громадськість, вона поступила правильно та мужньо – у неї не було іншого вибору.

Взагалі, спасибі, Наташо. У тебе все буде добре.

Олесю, тримайся».

«НА РАЗІ ВСЕ ДУЖЕ РОЗПЛИВЧАСТО»

Владислав ТРОЇЦЬКИЙ, член Наглядової ради «Мистецького Арсеналу», художній керівник Центру сучасного мистецтва «Дах»:

— Я не розумію правила «гри», які визначають діяльність «Арсеналу» під керівництвом ДУС. Якщо після цьогорічного конкурсу ці правила не зміняться, то нічого доброго не буде. Ми вже це проходили, коли знімали першого гендиректора держпідприємства «Мистецький Арсенал» Ігоря Дідковського, нині розпрощалися (практично за тією самою схемою) з Наталією Заболотною, і жодної наступності не спостерігається. Леся Островська-Люта, яка виграла конкурс, безумовно, чудова людина, креативна особистість, але ж і Наталя Заболотна багато зробила для «Арсеналу», але мені здається, що ясного розуміння яким має бути в майбутньому «Мистецький Арсенал» у жодного з претендентів на крісло цієї установи немає. Якщо це буде просто виставковий центр, то для чотирьохповерхового комплексу це занадто багато, і площі використовуються нераціонально і їх сьогодні нічим заповнити. Знаєте, спочатку була зовсім інша концепція розвитку «Арсеналу» — як головний центр, який пов’язував би різні види мистецтва: від візуального до театрального, демонстраційний, освітній і виробничий майданчик. Якби запровадили таку систему, то я був би щасливий, а на разі все дуже розпливчасто ...

«НАШ КОМІТЕТ ПРОПОНУЄ ПЕРЕДАТИ АРСЕНАЛ МІНІСТЕРСТВУ КУЛЬТУРИ»

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат, голова парламентського комiтету з питань культури та духовності:

— Про вибори керівника Мистецького арсеналу. Кожен конкурс має мати критерії і допомагати реалізовувати бачення власника. Мені шкода творця проекту Заболотну і обрану Островську-Люту із зрозумілих усім причин. Арсенал був ідеєю Ющенка, який хотів створити український Лувр. Заболотна створила у результаті не музей, а кращу галерею і творчий простір. Островська-Люта має власне бачення, яке відрізняється від стратегії Заболотної. Але яке бачення у власника, державного управління справами? Адже саме виходячи з нього мали шукати керівника і підбирати склад конкурсної комісії. Це бачення , візія повинні бути публічними, забезпеченими фінансово і підтриманими суспільством. Саме тому наш комітет і пропонував Державному управлінню справами зайнятися профільною діяльністю, а комплекс Арсеналу передати міністерству культури, яке повинне розробити стратегію визначити, хто її реалізовуватиме.

«ТЕПЕР БУДЕ ІНШИЙ “МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ”»

Лариса МУДРАК, член конкурсної комісії:

— На засіданні комісії неприємним був фактор наявності осіб, які називали себе «люди з вулиці». Вони чинили тиск на комісію, особливо на трьох людей, яких висунув колектив «Мистецького Арсеналу», і серед яких є я. Важливо, що за законом три людини у комісії мають бути від колективу «Арсеналу» (це – не працівники інституції, а особи, яким колектив довіряє. – Ред.), три – від ДУС, і три – від громадських організацій, їх обрали жеребкуванням. Мої відчуття – люди, які на засіданні сиділи у перших рядах, поводились агресивно і активно, перебивали, спинити їх було важко, вони оперували паперами і документами, щоб примусити прибрати з комісії трьох людей, які представляли колектив «Арсеналу», або принизити і образити цих людей.

Це була не дуже рівна боротьба, бо не всі кандидати представили план на рік і на п’ять років, що було вимогою конкурсу. Ці плани представили тільки Олеся Островська-Люта і Наталія Заболотна. І, що мене здивувало, Федір Олександрович, кандидат на посаду гендиректора, який виступав першим, почав виступ зі слів, що приніс роздруківки Рахункової палати, де зазначено, які борги у «Мистецького Арсеналу», і що начебто свідчить про «тероризм директора». Коли я спитала, де він це взяв, почула у відповідь, що це – конфіденційна інформація. Ми потім сказали Федору Олександровичу, що ця інформація публічна, вона є на сайті Рахункової палати, але він чомусь цього не знав. І таких деталей, яких не повинно бути на чесних і прозорих конкурсах, було дуже багато.

З іншого боку, голосування було відкритим і чесним, процес його проведення – публічним.

Я вірю в лідерське начало людини, яка є креативним менеджером. Переконана, що Наталія Заболотна за десять років діяльності як креативний менеджер державних підприємств (а це – величезна особливість) показала себе унікальним чином. Поки вона п’ять років була директором «Українського дому», він був центром відображення сучасного українського творчого ядра. Те саме Наталія Заболотна зробила і в «Мистецькому Арсеналі», який був аварійним об’єктом з маленьким державним фінансуванням. Наталія Заболотна зробила з нього культове місце, яке любили художники. Вона ціною великих жертв провела там міжнародну бієнале, поки єдине в Україні, об’єднала тисячі творчих людей, всі її проекти відповідали часу. У цьому плані тепер буде інший «Мистецький Арсенал». Але бажаю переможниці продовжити традиції, які там уже закладені.