100-річчя українського прапору на Криворіжжі

Як стверджує один із дослідників історії Кривого Рогу – заступник директора Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник, це відбулося наприкінці вересня 1917 року, коли тривала підготовка до чергових перевиборів у Раду.

Слід зазначити, що з моменту створення в Кривому Розі представницького органу місцевого самоврядування даного типу, а це відбулося після Лютневої революції – у першій декаді березня 1917 року, Раду вже кілька разів переобирали і реорганізовували, але більшість у ній незмінно утримували місцеві соціал-демократи (меншовики), есери та українські «самостійники» – прибічники Української Центральної Ради. У той же час більшовики постійно мали в Раді досить незначне представництво, хоча й претендували на абсолютну владу.

Як зазначає Олександр Мельник, прибічники Центральної Ради чимдалі набирали сили та чисельності, а у вересні, коли керівництво залишалося за соціал-демократами, «самостійники» навіть складали у Раді більшість і фактично вирішували всі питання, що виносились на голосування. Саме в цей період і було піднято, за його словами, український прапор над Криворізькою Радою. І зробив це, за інформацією історика, головний отаман Вільного козацтва, загони якого саме створювались на руднях Кривбасу, Корній Ричмедило.

Після жовтневого більшовицького перевороту в Петрограді криворізькі більшовики стали наполягати на перевиборах Ради, сподіваючись за даних обставин таки отримати перевагу. Однак вибори показали, що більшість залишається знову ж таки за соціал-демократами та прибічниками Центральної Ради, представник яких Корній Ричмедило став головою Ради.

Не отримавши владу мирним шляхом, криворізькі більшовики, спираючись на озброєні загони Червоної гвардії, 15 листопада 1917 року зрештою розганяють місцеву Раду силою й оголошують нові вибори. Не бажаючи кровопролиття, Корній Ричмедило, як голова Ради і головний отаман Вільного козацтва, віддав наказ про розпуск Ради та роззброєння козацьких загонів на руднях.

Коментуючи ці події, Олександр Мельник зазначає, що  незважаючи на отримання більшовиками контролю над Радою внаслідок чергових виборів, які пройшли фактично під дулами рушниць червоногвардійців, жорстока боротьба між прихильниками більшовизму та прибічниками УНР тривала аж до приходу російських більшовицьких військ під командуванням Антонова-Овсієнка, що в січні 1918 року зайняли Криворіжжя. Криворізьку Раду було знову розпущено, органи місцевої влади розігнано, гайдамацькі курені роззброєно й оголошено нові вибори.

Після проведення 18-19 січня 1918 року нових виборів беззаперечну перемогу, звісно, отримали більшовики, і на території басейну почалися так звані «соціалістичні перетворення». Окрім традиційних відділів при Раді було створено військовий комісаріат, а для боротьби з політичними противниками засновано робітничо-селянську міліцію, народний суд і революційний трибунал.

З того часу над Криворізькою Радою замайорів червоний прапор, під яким і відбувалися «соціалістичні перетворення» – червоний терор, «експропріація експропріаторів», реквізиції хліба та продовольства на селі, які й призвели зрештою до масового голоду 1921-1923 рр. Потім був Голодомор 1932-1933-го, масові репресії 1937-го… Загалом цей диявольський експеримент більшовицької влади, принесеної в Україну на багнетах з сусідньої держави, коштував українцям кількох десятків мільйонів життів.

Плакат 1917 року: «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

Тепер над Кривим Рогом знову майорить синьо-жовтий український прапор. Однак не вгамувалися й ті, що бажають повернути червоний більшовицький чи то російський триколор. Саме тому знову посунула на Україну російська озброєна орда, яка вже зайняла Крим і частину Донбасу. І знову триває запекла боротьба між «самостійниками» і прибічниками так званого «рускава міра». Чи дозволимо, щоби замість українського прапора знову замайорів чужинський і розпочався черговий експеримент з винищення українців як нації?

З приводу пам’ятної дати – 100-річчя підняття першого українського прапора в Кривому Розі – біля історичної будівлі по вулиці Олександра Поля, 12, де засідала у 1917 році Криворізька Рада, зібралися криворіжці вшанувати цю знаменну подію. Серед них працівники Центрально-Міського райвиконкому, Криворізького історико-краєзнавчого музею, краєзнавці, вчителі історії, студенти, учні, громадські активісти. Перед присутніми виступив заступник голови Центрально-Міського райвиконкому Сергій Логінов, заступник директора Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник, краєзнавець і громадський активіст Іван Найденко.

До речі, на святкуванні сторіччя цієї знаменної події мав би бути й міський голова. Але, на жаль, до вшанування визначних українських історичних дат у Юрія Вілкула якось не доходить. З цього приводу криворізька правозахисниця Валентина Кривда зазначила, що на виконання Указу Президента «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» міська влада взагалі мала би встановити на історичній будівлі пам’ятну дошку з зображенням першого прапора і портретом голови Криворізької Ради Корнія Ричмедила, який його підняв, а також перейменувати на честь очільника ради та отамана вільного козацтва одну з вулиць у Центрально-Міському районі.

Щодо того, щоби своєю присутністю криворізький міський голова мав би засвідчити повагу до державних символів, якими є Гімн, Прапор і Герб, Валентина Кривда зауважила, що в неї складається таке враження, ніби нинішні очільники міста діють не за законами України, а іншої держави. На думку активістки, громадськість міста мала би звернутися до віце-прем’єра з гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка і міністра культури Євгена Нищука з приводу невиконання міською владою відповідного Указу Президента.

Ось такі криворізькі паралелі на фоні сторіччя Української революції.