17 грудня в Москві планується зустріч президентів України і Росії. Чого від неї чекати?

На ній вони мають підписати низку документів щодо розвитку українсько-російських відносин. Проте деякі експерти зазначають, що на зустрічі буде також розглянуте питання приєднання України до Митного союзу.

Якими є прогнози в Москві? «День» звернувся до незалежного московського журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО:

— Як і всі останні, ця зустріч буде оповита таємницею до найостаннішого моменту. Те, що більш-менш відомо й просочилося в публічне поле: міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв, якому довіряє президент і який отримав право інколи навіть озвучувати деякі позиції російської влади, заявив, що Росія не веде переговорів щодо Митного союзу. Головна інтрига — чи будуть підписані якісь документи щодо МС, зниження ціни на газ для України й багатомільярдного кредиту, як ходили чутки. Зважаючи на складну ситуацію в російській економіці, влада Росії може постаратися змусити Україну якось вступити до МС. Я дуже сумніваюся, що вони підпишуть угоду або жорстко домовляться щодо кредиту.

Я слабо уявляю й ситуацію з переглядом газових контрактів, тому що це створює прецедент для всіх газових контрактів. А якщо враховувати, що Росія веде повільну тяжбу з Євросоюзом, то мало шансів на те, що Україна зможе добитися істотної знижки на газ.

На мій погляд, ця зустріч закінчиться або безрезультатно, або заявами про наміри — можливо, Росія щось пообіцяє Україні, але жодних гарантій цього немає. Самій Росії через економічні причини й частково політичні — невигідно робити те, що об’єктивно потрібне Україні. Для Путіна буде величезною внутрішньою перемогою, якщо він схилить Україну до вступу до Митного союзу. Але надавати Україні істотну позику й особливо передивлятися газовий контракт — це буде безпрецедентною, в координатах Кремля, поступкою комусь.

Щодо того, як Євромайдан може вплинути на цю зустріч. Тут реакція може бути двоїстою. Багато хто безпосередньо пов’язує з Євромайданом переформатування державної пропагандистської машини (створення інформагентства «Россия сегодня» на базі «РИА Новости» та радіостанції «Голос России». — Ред.). Загроза того, що тут називали помаранчевою революцією, тобто політичних потрясінь, як і раніше є головною для російської влади. Виходячи з неї, Кремль і приймає внутрішньополітичні рішення.

На цій зустрічі Путін спробує визначити межі політичної стійкості Януковича. Він спробує зрозуміти, наскільки міцно Янукович тримається при владі, й уже виходячи з цього прийматиме рішення. Те, що називається «стратегічно купити Україну», Росія не в змозі.

Євромайдан об’єктивно працює на зниження довіри Кремля до Януковича як до надійного партнера. Кремль усе одно сумніватиметься в міцності внутрішньополітичних позицій Януковича. Важко сказати, який висновок зробив Путін з «ослаблення» Януковича — російська влада часто діє ірраціонально. Вона може вважати, що якщо дасть Януковичу позику, то це укріпить його при владі й зробить абсолютно покірним російській волі. Проблема в тому, що до кінця позиція Росії щодо України не виражена. Москва однозначно не хотіла, щоб Київ робив вибір на користь Європи й підписував Угоду про асоціацію.

Проте в Росії немає чіткого розуміння того, як вона збирається будувати відносини з Україною, якщо Київ не зближуватиметься з ЄС. Щодо цього плану «Б», хоч як це дивно, в Росії не існує.