22 роки і один «День» (оновлюється)

11 вересня 1996 року українці купили перший примірник газети «День». 

Сьогодні видання за формою віддалено нагадує той «День». Газета стала кольоровою та компактнішою. Змінилась верстка і шрифти. «День» став виходити не лише друком, а й у віртуальній мережі. До речі, газета — стала першим в Україні друкованим виданням, яке почало виходити у двох версіях — «аналоговій» (на папері) та цифровій (сайт).

Із 2012 року щомісяця п’ятничний номер «Дня» супроводжує глянцевий додаток — Маршрут №1 — видання про унікальні міста й місця української географії, культури, душі.

«День» став брендом і дав життя новим «брендам» — як то унікальний освітній проект для молодих журналістів — Літня школа журналістики газети «День» (ЛШЖ), безпрецедентний освітньо-видавничий проект — Бібліотека газети «День» (до речі, цього року на Львівському книжковому форумі буде представлена 35-та книга проекту — «Ave. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського») та безапеляційна «фішка «Дня» — репортажна фотографія — цього року знаменитому Міжнародному фотоконкурсу «Дня» виповнюється 20 років.

Але попри всі зміни, досягнення та надбання, які можна роздивитися на «Дереві проектів Дня», газета залишається вірною своєму «фірмовому» стилю — розум, правда та принциповість.

Як це — читати «День», вчитися з «Днем» і «творити «День» — читайте в коментарях постійних передплатників, випускників ЛШЖ, авторів та головного редактора газети Лариси Івшиної.

КОМЕНТАРІ

«День» ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗАЗИРАТИ В МАЙБУТНЄ»

Василь ЩУР, завідувач лабораторії естетичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського:

— Я давній читач газети і без «Дня» вже не уявляю свого життя. Він  дозволяє систематизувати інформацію, розставити координати у ситуації сьогодення, завжди бути у розмові з людьми, які живуть українським життям і є моральними авторитетами. Перевагу віддаю публікаціям з історичної тематики, читаю виступи наших письменників, істориків, науковців, але й економістів не оминаю, бо вони дають поради, як нам виходити з цих скрутних часів. Україна на світових розпуттях. Питань більше, ніж відповідей: як жити далі, як підняти економіку, вберегтися від політичного оману і розвалу фінансової системи? Газета не лише відповідає — «День» дає можливість зазирати в майбутнє. Вона представляє різні сфери життєдіяльності країни. Щоразу рубрики наповнені й висвітлюють різні проблеми — про нову українську школу, медичну реформу з її викликами й наслідками. Вони дають можливість людині отримати ту інформацію, яку вона шукає. Моя донька, наприклад, викладач англійської мови, і вона цікавиться новаціями в інших державах, що там відбувається, як живуть, які технології застосовують — все це є в газеті і вона її теж читає. Іноді через наші дискусії бере до рук газету і моя дружина.

З нагоди річниці газети хочу подякувати колективу і головному редактору газети Ларисі Івшиній, з якою мав нагоду особисто познайомитися у Вінниці цього року. Тішуся тим, що ми маємо українську газету про Україну і для українців. Ми у себе в університеті влаштовуємо цілі дискусії з приводу тієї чи іншої публікації. Чому? Бо є про що. У газеті виступають науковці, люди, які справді дають архівний матеріал, і всі ті «викрутаси» попередньої епохи тануть на очах. Дякую за цікаві матеріали. Продовжуйте курс на українізацію. Залишайтеся справжнім поводирем для людей, які хочуть жити в успішній Україні і щодня робити щось корисне для її процвітання. Будьте надійним порадником в інформаційному світі, щоб кожна людина — у селі чи в місті — могла знайти для себе відповіді на животрепетні питання.

«ЧИМАЛО МАТЕРІАЛІВ ВИКОРИСТОВУЮ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ»

Василь ЛИЗАНЧУК, професор, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення ЛНУ ім. Iвана Франка:

— Газета «День» — це одне з найкращих видань в Україні за своїм інтелектуальним та аналітичним осмисленням історії, сучасності та будівництва майбутнього розвитку нашої соборної української України.

Тематика видання охоплює різні сфери життєдіяльності людини, суспільства та держави. Це і економіка, і культура, і мова, і духовність, і історія. Газета «День» для багатьох, і для мене в тому числі, є вікном у світ історії насамперед. Історії тих проблем, які впродовж тисячоліть переживала Україна.

Дуже добре, що газета «День» в історичному плані демонструє розвиток давньої української держави часів Русі. У цьому році, до речі, виповнюється 1180 років давньоукраїнській державі Русь. Найновіші дослідження візантійських, європейських та арабських архівних документів підтверджують, що вже у 838 році була така потужна держава, як Русь, що була відома не лише в Європі, а й на Близькому Сході. Газета «День» у цьому контексті показує розквіт і проблеми, які переживав український народ від того періоду, коли їх називали «руськими» та «русичами», і аж до сьогодення.

Чимало тих матеріалів, які опублікувала газета, я використовую в навчальному процесі. Дуже добре, що головному редактору «Дня» Ларисі Олексіївні Івшиній вдалося, вдається і, впевнений, надалі вдаватиметься побачити й приголубити талановитих молодих людей, яких вона залучає до роботи в газеті і які своїми публікаціями підтверджують високий інтелектуально-духовний, морально-культурний рівень цього видання, що доносить до людей дуже потрібну інформацію для самоствердження і формування глибинних почуттів національної ідентичності, тобто української самосвідомості.

У нинішній період, коли вже розгорнулася ще неоголошена передвиборча кампанія, газета займає центристську позицію, не прислужуючи жодному з кандидатів. «День» служить українському народові в тому розумінні, що подає правдиву інформацію про те, що відбувається в суспільстві.

Я бажаю всім нинішнім і майбутнім працівникам газети «День», а також її керівництву, здорового щасливого довголіття, плідної праці заради утвердження соборної української держави. Нехай Господь благословляє кожного на добро і доброчинство заради особистого, родинного, суспільного і державного щастя!

«ЖУРНАЛІСТИ «Дня» — СЬОГОДНІ, НА ЖАЛЬ, ЄДИНІ, ХТО НЕ «ПЕРЕГОРІВ» «СПРАВОЮ ГОНГАДЗЕ—ПОДОЛЬСЬКОГО»

Анна ДАНИЛЬЧУК, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами у Східноєвропейському  національному університеті імені Лесі Українки (Луцьк):

— Я мрію, щоб наша країна серед країн стала такою, як сьогодні є «День» серед газет. Ви формуєте широкий і правильний світогляд свого читача не лише якісними текстами, а й підбіркою тем, не боїтеся ставити складні питання і шукати шлях до їх вирішення. Мені особливо важливо, що журналісти «Дня» сьогодні, на жаль, єдині, хто не «перегорів» «справою Гонгадзе — Подольського». «День» пише про героїв сьогодення, не забуває і про героїв минулого, адже вони теж допомагають відстоювати нашу державність. Зокрема, тема Гетьманату Скоропадського — надважлива тема для тих, хто хоче пізнати власну країну. Завдяки Ларисі Олексіївні та її команді ми відкриваємо для себе важливі імена і сторінки України, які безсумнівно допомагають потім робити правильний громадянський вибір.

 «ГАЗЕТА ЖОДНОГО РАЗУ НЕ РОЗЧАРУВАЛА»

Єлизавета ГУБАРЄВА, читачка «Дня», Херсон:

– Захопилась газетою «День» ще під час Помаранчевої революції. Виписую вас уже 12 років. Газета жодного разу не розчарувала, на відміну від інших ЗМІ.

Принципова українська державницька позиція, ретельний підбір матеріалу, надзвичайно цікаві теми, які не зустрінеш на інших ресурсах, абсолютна відсутність популізму, просто зірковий склад авторів, яким довіряєш – це причини, через які я читаю «День».

Улюблені автори: Лосєв, Грабовський, Торба, Іщенко, Плахонін, Пахльовська, Яковенко. Просто обожнюю злободенний та такий необхідний особливо в сучасних умовах проект Україна Incognitа. Вважаю, що його мають викладати в школах.

Крім того, у «Дня», як на мене, просто досконала політична аналітика. Це дуже важливо в сьогоднішніх умовах чітко і зрозуміло пояснити складні процеси в політиці. Таким рівнем професіоналізму не володіє жоден український ресурс. Весь час відчуваєш повагу людей, які створюють газету, до своїх читачів.

«ДЕНЬ» - КРЕАТИВНИЙ  ЗМІ-ОРГАНІЗМ

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА, директор PR-компанії "Дель Арте":

- Вітаючи, газету «День» з днем народження, згадую її першу річницю, оскільки за родом своєї діяльності мені пощастило мати відношення до організації івенту з цього приводу. Згадую, я це не випадково, адже як і тоді, так і зараз, через роки, газета «День» жодного разу не підвела сподівання, не зрадила своїм принципам, закладеним на старті. Більше того, коли «День» починався -  на ринку періодики було дуже багато різноманітних видань, але ж «День» і досі з нами, зі своїм читачем, а багатьох – як і не було. Впевнена, що «День» живе саме через те, що спочатку була обрана правильна і принципова редакційна політика. Зокрема, принципова до влади, яка змінювалася і до політичної ситуації, яка усі ці роки бушувала «за вікном» редакції.

«День» -це чи не єдина щоденна газета, в якій приділяється велика увага культурі, історії, мистецтву нарівні з політичною, соціальною та економічною аналітикою, яка, до речі, дуже якісна в «Дні». Культурні шпальти «Дня» - це не просто актуальна інформація, а й аналітика, дискусійна трибуна. На сьогодні - це вагомий внесок в побудову нової країни, адже без розуміння того, що саме культура – основа ідеології і підґрунтя успішного розвитку будь-якої держави і державності, - не буде успішної європейської країни. А нині культурна політика - чи не найвпливовіший інструмент в нашій важкій боротьбі, в інформаційній війні з агресивним і підступним сусідом. Здається, в «Дні» - це розуміють більше, ніж в деяких владних кабінетах.

Будучи активним  дописувачем «Дня», - безмежно вдячна за надання майданчику для висловлювання. Тут завжди піднімаються теми гострі, полемічні, інколи не зручні офіційній культполітиці країни, але такі потрібні для виникнення здорової дискусії. Сюди можна написати класичну рецензію чи  неформальний блог. Привернути увагу до тієї чи іншої теми, знайти відповіді на питання. «День» – з одного боку класичний друкований продукт мас-медіа, а з другого - креативний  ЗМІ-організм, що постійно розвивається та є адекватним віддзеркаленням часу.

«ДЕНЬ» ВИРІЗНЯЄТЬСЯ НАДГОСТРОЮ ІНТУЇЦІЄЮ»

Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:

– Газета «День» вирізняється не лише вмінням правильно розставляти акценти, давати глибину, але і надгострою інтуїцією. У висвітленні зовнішньополітичних питань видання завжди вирізнялося послідовністю: змінювалися політичні режими, вносилися корективи до зовнішньої політики, послідовним залишався «День». Вектор на НАТО та Євросоюз газета визначила як стратегічний, коли у владних коридорах про це говорили лише пошепки. Попередження про загрози газета давала, коли політичний клас легковажно загравав із джерелом цих загроз. Якщо ви хочете знати, як має бути – варто читати «День». Якщо потрібно отримати рецепт вирішення проблеми – також ліпше звернутися до сторінок газети. «День» – одне з небагатьох якісних видань України, яке описує порядок денний для українців; і що ще важливіше, газета була першопрохідцем із налагодження комунікаційної роботи із закордонними аудиторіями.

«День» – унікальне явище не лише для України, оскільки це також і освітня ініціатива для нових поколінь (через школу журналістики), це й просвітницький проект (завдяки виданим книгам), це також майданчик, який виховує естетичний смак (через фотовиставки). Скільки мас-медіа у світі є настільки багатоаспектними? Одиниці. Газеті можна побажати невичерпності енергії для втілення амбітних ідей, подальшої підтримки, яка б сприяла реалізації цілей «Дня» і, відповідно, усієї України.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ГОЛОС ІЗ FACEBOOK

«СИСТЕМА КООРДИНАТ, У ЯКІЙ Я ЖИВУ»

Олександра КЛЬОСОВА, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, учасниця Літньої школи журналістики «Дня»-2017:

— У Могилянці кажуть: «Час плинний — академія вічна», а в мене так з газетою «День».

Років десять я її слухач, років п’ять — самостійний читач, а останній рік — ще й дописувач. Це — моя особиста еволюція, якою я дуже пишаюся, і вже система координат, у якій я живу. З днем народження, моя улюблена інтелектуалко! Рости, розвивайся і перетягуй побільше людей на наш український бік!

«ДЯКУЮ ВАМ ЗА ВІДДАНІСТЬ І ВІРНІСТЬ СВОЄМУ НАРОДУ...»

Iрина ПIЦЬ, студентка Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, учасниця Літньої школи журналістики «Дня»-2018:

— Вітаю з 22-м Днем народження щоденну всеукраїнську газету «День». Мені було 18, коли я вперше познайомилася з провідним часописом української нації та її очільником, справжньою майстринею слова — Ларисою Івшиною. Хочу цим невеликим, проте щирим постом, привітати Вас із Вашим святом!

Дякую вам за відданість і вірність своєму народу; за ту титанічну працю, яку ви виконуєте ось уже 22-й рік поспіль; за знання, які передаєте новому поколінню журналістів; за шанс, який даруєте; за слова підтримки; за професіоналізм, який вбачається у кожному слові та втіленому в життя проекті. Бажаю газеті процвітання, нових звершень, ще більше цікавих проектів. Дуже хочеться, щоб видання й надалі змінювало світогляд і життя людей, так, як змінило моє.

«МЕНІ БЕЗ «Дня» БУЛО Б НАБАГАТО ГІРШЕ...»

Владислава ШЕВЧЕНКО, студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія», учасниця Літньої школи журналістики «Дня»-2018:

— Вітаю з Днем народження щоденну всеукраїнську газету «День» та її головного редактора з усією редакцією.

Мені 18 років, газеті «День» — 22. Дивно, але наше знайомство сталося лише три місяці тому. Проте важлива не кількість, а якість!

Я замислилася, що було б зі мною, якби я з дитинства росла з нею. Скоріш за все, я швидше прийшла до усвідомлення себе в цьому світі, вступила би на «журналістику» і не роздумувала переїхати за кордон.

Але я не шкодую, на щастя, газета потрапила в моє життя саме в той момент критичного відчаю та незнання, куди мені рухатися далі й чого я хочу досягти в житті.

Сьогодні я прочитала пост Лариси Івшиної, в якому такі слова: «Єдина надія: може, без нас було б ще гірше». Впевнена, мені без «Дня» було б набагато гірше.

Це неймовірне відчуття, коли навіть мама, котра не захоплювалася моїм вибором журналістики, сказала: «Не уявляю, як можна жити без твоїх розповідей про «День» та без газети загалом. Вона надихає і дає віру в краще майбутнє».

Завдяки «Дню» я пізнала, що таке справжня журналістика, за якою системою координат потрібно рухатись і те, що мрії здійснюються.

Дуже хочу, щоб «День» надалі змінював людей та їхнє життя на краще. Бажаю, щоб поняття української журналістики, яке проповідує газета, поширювалося на всі медіа країни. І просто дякую за те, що можу долучитися до цього святкування мого першого Дня народження газети «День».