Адмінресурс – проти «ТЕТу»

Сьогодні у Вищому господарському суді України буде розглядатися касаційна скарга телекомпанії «ТЕТ» на рішення Київського господарського суду, який зобов’язав Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення видати ліцензію на мовлення на 30-му каналі телерадіокомпанії «Київ».

Нагадаємо коротку передісторію конфлікту. «ТЕТ», одна з найстаріших в Україні комерційних телекомпаній, безперервно працює на 30-му каналі вже майже десять років. У середині 90-х — у період, коли кількість «новонароджених» телекомпаній стала непорівнянною з кількістю телеканалів — «ТЕТ» вимушений був «потіснитися» і поступитися частиною ефірного часу державному комунальному підприємству «ТРК «Київ», що став своєрідним рупором міської влади. На одному каналі дві телекомпанії співіснували протягом декількох років.

Однак новий склад Нацради з питань ТБ і РМ почав працювати під девізом «Один канал — один мовник». «Розлучення» було неминучим. Однак полюбовно розійтися, на жаль, не вдалося. На липневому засіданні Нацради, де розглядалися заявки претендентів на право користування 30-м каналом, за ТРК «Київ» віддали свої голоси чотири члени Нацради з семи, що були присутніми. І пішло-поїхало... Всупереч документу, що регламентує порядок визначення переможця конкурсу (для перемоги у ньому необхідно набрати п’ять голосів з восьми), юристи, котрі захищають інтереси ТРК «Київ», вважають, що чотири голоси з семи — більшість, якої цілком достатньо для видачі ліцензії. Як зазначається у повідомленні прес-служби телеканалу «ТЕТ», очевидно, тією ж логікою керувалися Київський господарський суд та Київський апеляційний суд, що послідовно приймали рішення на користь ТРК «Київ» (при цьому судові інстанції ігнорували письмові докази, представлені Нацрадою з ТБ та РМ).

Інший момент, на якому наголошує ТРК «Київ», відстоюючи свої права на 30-й канал, — мешканцям столиці необхідний міський канал. Представники «ТЕТ», не заперечуючи таке твердження, зазначають: чому це повинен бути саме 30-й канал —наймогутніший серед дециметрових каналів України? Його потужності дозволяють мовлення не тільки на Київ та область, але й на ряд сусідніх областей. Для великої регіональної компанії, якою є «ТЕТ», це, безумовно, важливо. А ось навіщо такі потужності столичному каналу — їм трохи не зрозуміло. Як не зрозуміло і те, що стоїть за бажанням ТРК «Київ» володіти 30-м каналом — тільки турбота про інтереси мешканців столиці чи ще й політичні амбіції міської влади?

Для багатьох очевидно, що підоснова конфлікту полягає у бажанні місцевої влади взяти під контроль 30-й канал. Якщо це бажання буде реалізоване, то напередодні парламентських виборів в Україні буде створено небезпечний прецедент.

Тим більше, що «ТЕТ» (про що було заявлено на прес-конференції, що відбулася учора у Києві) вже повторно пропонує укласти джентльменську угоду, згідно з якою сторона, що виграла конкурс на канал, купує для сторони, що програла, передавач (і «ТЕТ» готовий обговорити з ТРК «Київ» питання про придбання за власні кошти передавача з потужністю, достатньою для мовлення на Київ та передмістя). Крім того, представники «ТЕТ» пропонують підписати мораторій, згідно з яким сторона, що програла конкурс, ще протягом півроку, необхідного для освоєння нової частоти, зможе залишатися на 30-му каналі.

А зараз, на думку генерального продюсера телекомпанії «ТЕТ» Лаврентія Малазонії, ситуація виглядає приблизно таким чином: гість, який заявився у квартиру, спочатку надовго у ній влаштовується, а потім намагається виселити і господаря. Зрозуміло, що частота, через яку виникла така суперечка, — не власність «ТЕТ», але все ж права тих, хто працював на ній раніше, також повинні бути захищені. Що, до речі, цілком вписується у політику Нацради з питань ТБ і РМ (адже саме Нацрада, а не судові інстанції, на думку представників «ТЕТ» повинна приймати рішення про переможця конкурсу).

У даній ситуації небезпека, мабуть, полягає не тільки у тому, що «за бортом» може виявитися одна з небагатьох телекомпаній, готових і здатних проводити власний високоякісний інформаційний продукт (зі слів Лаврентія Малазонії, телекомпанія «ТЕТ» саме на це і налаштована). Просто може виникнути прецедент, що розв’язує руки міській владі в інших регіонах, коли під лозунгом «Місту — міський канал», фактично, буде здійснюватися витіснення з ефіру незалежних комерційних телекомпаній.

КОМЕНТАР

«Небезпечний прецедент»

Іван МАЩЕНКО, незалежний експерт з питань телебачення і радіомовлення:

21 грудня 1994 року Верховна Рада України прийняла тимчасове положення про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення і обрала перший легітимний склад Нацради, який пропрацював з 1994 по 1999 рік. В новому тимчасовому положенні було визначено два ключових моменти у діяльності Нацради. Перше — засідання є правомочним, коли присутні не менше шести членів Нацради. Другий момент — рішення вважається прийнятим, коли за нього проголосувала більшість від загального складу Нацради, тобто більшість від восьми.

Коли в 1997 році було ухвалено Закон «Про Національну Раду з питань телебачення і радіомовлення», то голова Національної Ради не отримав при рівності голосів право на «золотий» голос. Кожен мав тільки один голос. Оце постулат, за яким діяла Нацрада того складу. Ми видали 931 ліцензію і жодного судового позову не було до цієї Нацради. Аналогічно почала діяти і нинішня Нацрада. Але в Законі «Про Національну Раду...», який я вже згадував, з’явилося два наступних положення: одне — шість учасників засідання як мінімум, друге — про кількість голосів. Воно звучить так (це стаття 36 Закону «Про Національну Раду...»): рішення Національної Ради вважається прийнятим, якщо протокол було підписано під час засідання всіма членами Національної Ради, які брали участь у голосуванні. Бачите різницю?

В даному випадку, в конфлікті ТЕТу і ТРК «Київ» суть в тому, що на тому засіданні, де приймалось рішення, було сім членів Нацради: чотири віддали перевагу ТРК «Київ», два, як відомо, – ТЕТу, і один не проголосував. Чотири голоси «за». Але ж це суперечить тим принципам, за якими діяла Нацрада від 1994 року і до цих часів, тобто не менше п’яти голосів. Юристи міської держадміністрації вбачають: якщо від семи присутніх членів чотири проголосувало — це більшість. Я думаю, що це небезпечний прецедент. Тому що таких рішень, коли чотирма голосами фактично не приймалося рішення, в Нацради було декілька. Це небезпечний прецедент надалі. Уже, наприклад, є одна телекомпанія в Києві, яка претендує на один із вільних київських телеканалів, отримавши на засіданні Нацради три голоси (а інші члени Нацради утрималися). Інша телекомпанія, її конкурент, не з’явилася на засідання, і тепер ця ТРК, яка всього три голоси отримала, теж подає в суд, щоб на підставі цього (оскільки більше ніхто не отримав) віддати канал їй. Якщо так далі піде, може дійти до того, що одним голосом можна буде одержувати ліцензію. Тобто треба чітко і ясно встановити в Законі ту норму, яка діяла в тимчасовому положенні.