АНКЕТА «Дня»

Напередодні Нового року «День» попросив постійних авторів, експертів і читачів газети відповісти на чотири запитання анкети.
1. Ваша «формула»: 2004 рік в історії України — це...
2. 2004 рік у вашому житті, які найбільш важливі рішення вам довелося приймати?
3. Які матеріали, теми, автори «Дня» вам найбільш запам’яталися, і що б ви хотіли побачити на сторінках газети 2005-го?
4. Ми розраховуємо, що в новорічну ніч до країни звернеться новообраний Президент. А якби вимовити тост доручили вам, що б ви сказали?
Сьогодні ми починаємо публікувати найцікавіші думки.

Іван ГЛАДУНЯК, заступник голови Хмельницької облдержадміністрації:

1. Це рік переоцінки та перегляду поглядів усієї політичної еліти країни. Це стосується як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Однак передусім — це рік відродження українського народу як нації — нації, якій притаманне почуття гідності, нації свободолюбивої й гордої у справді європейській і демократичній країні.

2. Передусім — рішення, пов’язані з житлово-комунальним господарством, розрахунками за енергоносії, тепло- й водозабезпечення, інші комунальні послуги. Зважаючи на теперішній стан житлово-комунального господарства краю, обсяги його фінансування, повірте мені, таких рішень доводиться приймати достатньо. Однак завдяки узгодженим діям виконавчої влади, органів місцевого самоврядування вдалося розв’язати найгостріші проблеми в області — уникнути надзвичайних ситуацій і підготуватися до роботи в осінньо-зимовий період на порядок якісніший у порівнянні з останніми кількома роками.

Однак знову волію повернутися до політичних подій осені. Найважливішими вважаю для себе рішення, які доводилося приймати під час виборчої кампанії, через що я був змушений узяти відпустку перед другим туром голосування. І я схиляюсь перед тими державними службовцями, перед чиновниками, які наважились опротестувати розпорядження начальства.

3. Восени 2004 року у Хмельницькому відбулися дві акції газети «День». Це — обговорення книги з бібліотеки «Дня» «Війни і мир» і відкриття фотовиставки в галереї обласного художнього музею. В обох заходах узяла участь головний редактор газети Лариса Івшина. Виступи пані Лариси справили сильні незабутні враження на поважні аудиторії міста — наукову, творчу. Інтелігенція відзначає високу інтелектуальну планку, встановлену Ларисою Олексіївною для учасників дискусій. Факт, що така ж висока планка — для всіх авторів «Дня». Для газети властиві актуальність, незалежність і глибина висвітлення новин і проблем. Вважаю, що ваша газета — серед провідних у висвітленні тих різноманітних подій, що відбуваються в нашому житті, а статті відзначаються високим професіоналізмом авторів.

4. Я сказав би, що з обранням дійсно народного Президента всі політичні пристрасті вляжуться, однак минула осінь залишиться віхою в історії України. Віхою, після якої ми будемо жити у дійсно «новій» народолюбивій, демократичній країні, яка забезпечує соціальні гарантії, в якій ми будемо удосконалювати наше суспільство, з кожним днем наближаючи його до цивілізованих європейських громадянських цінностей.

І волію побажати, щоб новий рік для кожної сім’ї був щасливим і благословенним, сповненим радощів і приємних сюрпризів. А колективу вашої газети — ще й зустрічей із цікавими людьми, гарних статей і вдячної читацької аудиторії.

Микола ДМИТРЕНКО, перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації:

1. 2004 — це рік найбільших випробувань. Це велике щастя, що ми вийшли з них із честю. Українці здивували світ не лише своїм високим патріотизмом, а й мудрістю, яка споконвіку притаманна нашому менталітету. Ми не дали можливості емоціям взяти гору над здоровим глуздом. Сподіваюсь, уся позитивна енергія, якою нині переповнені серця людей, стане стимулом у роботі.

Бурхливі події політичного життя відтіснили на задній план цілу низку наших здобутків в економічній галузі. Величезним досягненням стало, зокрема, введення двох блоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Зроблено це за власні кошти. А це означає, що Україна стає економічно могутнішою.

2. Я батько двох дітей і дуже пишаюся ними. Вони, як і я, держслужбовці, займаються науковою роботою. І кожна моя, навіть найменша, допомога їм приносить мені величезне задоволення. Я щасливий тим, що досі жива моя старенька мати, кожне важливе рішення звіряю з її мудрою думкою.

3. Мені подобається зваженість й неупередженість, із якою редакція газети «День» підходить до висвітлення кожної події в нашій країні та за кордоном. Найчастіше увагу віддаю добірці на тематичній сторінці «Економіка». Я в адміністрації відповідаю за економічний блок питань, тому газетна аналітика часто стає мені в пригоді. Та хотів би, щоб газета більше уваги приділяла регіонам, зокрема їхнім економічним проблемам та незвичайним підходам до їх розв’язання.

4. Я проголосив би, можливо, дещо незвичний тост — за усмішку українця. Щоб вона стала такою ж популярною, як нині добре знана усмішка американців. А це можливо лише тоді, коли життя в Україні стане кращим, коли ми досягнемо європейського рівня життя. Дуже хочу , щоб цей час настав якнайшвидше. Вірю, що так воно й буде.

Олена КИЯШКО, директор творчого об’єднання радіомовлення Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії:

1. Я б сказала, що це — рік сонцевороту до нової держави. Причому сонце — все-таки помаранчевий колір, а небо, на тлі якого відбувається цей поворот — біло-голубий. Разом із тим ці кольори я б не стільки пов’язувала з політичними силами, тому що за тими й іншими стоять люди, які надали б їм певного значення: помаранчевий — це колір змін, колір повороту до нової держави, народ якої усвідомлюватиме свою силу і значимість, а біло-голубий — колір людей, які дотримуються традиційних поглядів.

2. Найважче мені далося рішення залишитися на роботі в той час, коли виникло величезне бажання взяти позачергову відпустку та й поїхати на Майдан Незалежності, де я мала б бути, як журналістка, і де стояла моя хрещениця. Але обставини склалися так, що мій перший керівник пішов у відпустку, і я мусила лишитися й робити свою справу. Ще мені було дуже важко вирішити, як мобілізувати колектив на творчість, коли у нас, після всіх підвищень заробітної плати, друкарка одержує 284 гривні, а редактор — журналіст-початківець державного ЗМІ — 300 гривень. Безумовно, забезпечити творчу обстановку і вимагати відповідного рівня в таких умовах достатньо складно.

3. Що в газеті «День» мені імпонує й що однозначно треба залишати, то це опитування «Дня» в Інтернеті та «Цей день в історії». Це, безперечно, вже візитна картка газети, без якої вона не матиме свого обличчя. А от чого, на мою думку, треба позбутися, це — «Щоденника». Мені здається, він себе вичерпав і часом виглядає просто наївно. Сторінку «Телебачення» я б радила урізноманітнити з урахуванням масового читача. Щодо авторів «Дня», то вони приблизно всі знаходяться на однаковому рівні. Між публікаціями немає такої прірви, яку можна зустріти в інших виданнях.

4. Дорогі українці! Є такий мудрий вислів: «Не бійтеся ворогів, у гіршому випадку вони можуть вас убити. Не бійтеся друзів, у гіршому випадку вони можуть вас зрадити. Бійтеся байдужих, бо з їхньої мовчазної згоди відбувається те й інше». Я б сказала, що Україна нарешті вийшла зі стану байдужості, вона зуміла це зробити, і тепер у нас буде все гаразд і з друзями, і з ворогами. Але для того, щоб дотримуватися цієї мудрості, треба пройти ще один етап прозріння, чого я на місці президента і побажала б власному народові. Прозрівати далі, роблячи кроки до виваженості, до здатності мислити й оцінювати.

Дмитро БАЗИЛЮК, політолог, Харків:

1. 2004 рік в історії України — це спроба змінити попередні 13 років. Утім, ми щороку сподіваємося, що Новий рік принесе нам більше щастя, успіху та нових звершень. При цьому, за звичаєм, ми не любимо озиратися назад, не вчимося на чужих помилках. Але з іншого боку, так здобувається безцінний досвід, країна дорослішає та намагається ввійти в демократичне русло правління. Кінець року ознаменувався поворотом до нового мислення для більшості громадян країни.

2. Крім рішень, що стосуються особистого життя, які здебільшого всі здаються важливими, найважливішим для мене стало рішення приймати людей такими, якими вони є, намагатися їх зрозуміти, а головне — неупереджено розібратися в їхніх думках і вчинках. А ще, можливо, спробувати поглянути в наше недалеке майбутнє, хоч би в новий рік, і спробувати щось переробити та стати кращим.

3. Для мене особливий інтерес становлять рубрики «День України», «Подробиці», і, звичайно ж, «Суспільство», оскільки знати соціологічні проблеми та тенденції життя соціуму необхідно обов’язково. Цікавих публікацій і їхніх авторів у газеті досить багато, але для мене як харків’янина після загальнонаціональних новин насамперед цікавлять матеріали пов’язані з моїм регіоном, і, відповідно, наші автори. «День», представлений насамперед як аналітичне видання і це добре — таких зараз мало, трохи поступається іншим газетам в новинному плані. Ось чого бракує і чого хотілося б бачити більше не лише наступного року, а й надалі.

4. Оскільки останнім часом уже говорять про те, що, швидше за все, в Новорічну ніч до громадян України звернеться Кучма, то якби я був на його місці, і навіть на місці будь-якого з кандидатів на посаду президента, я би, напевно, як кіт Леопольд, закликав би всіх жити дружно та мирно. А потім підняв би тост за процвітання країни та єднання громадян усіх географічних точок України.