На презентації збірки філософсько-еротичних поезій Антонії
Цвіт «Гріховна таїна» серед інших дифірамбів наводився, зокрема, відгук
одного польського перекладача. Мовляв, зазвичай шедеври любовної лірики
нам постачав Париж, аж ось дивись — і Київ спромігся. Не коментуватимемо
порівнянь презентантки із Сафо, які щедро розсипали їй присутні чоловіки-літературознавці,
та не обговорюватимемо критичні перли на кшталт «аналоги лірики Антонії
Цвіт важко знайти серед поезій, які залишило після себе людство протягом
свого існування» (оцініть стилістику цитати!). Зрештою, і рекламу її автори
створюють відповідно до рівня власної освіченості. А втім, і сама поетеса
наочно довела на презентації «Гріховної таїни», що із парижанками її не
варто плутати. Її виключно демократичне вбрання та аура шаленої чутливості,
яку випромінювала поетеса, мали переконати присутніх — вони бачать суто
національне за формою та змістом явище. Антонія підкреслила своє язичництво
справді еротичним читанням власних творів, завершуючи кожен каскадом оргазматичних
зітхань (на знімку). Природно, що й серед спонсорів книжки та її захоплених
рецензентів і алілуйників, і бажаючих одержати автограф від жагучої Антонії,
виявилися майже тільки чоловіки, які, мабуть, надто буквально зрозуміли
ремствування поетеси щодо «невикоханості».
