Архітектура «як виняток»
Якщо всі проекти, задумані київською владою, здійсняться, вважає один із ініціаторів акції, архітектор Лариса Скорик, це призведе не тільки до дисгармонізації столичного простору, а й поставить під сумнів зручність проживання у місті. Адже нерідко «новобуди» з’являються на тих майданчиках, які призначені для розвитку соціальної інфраструктури, і «забирають» у багатьох жителів прибудинкову територію. Є випадки, коли розпочате будівництво призводило до підняття грунтових вод із подальшим затопленням підвалів навколишніх будинків, порушувало норми інсоляції (кількість сонячного світла, яку повинні отримувати квартири) або взагалі ставило під сумнів збереження старих будівель, що зазнають непомірного навантаження при будівництві по сусідству. І нещодавнє обвалення будинку на Великій Васильківській — це, на думку Л. Скорик, тільки початок: фахівці, стверджує вона, підрахували, що щонайменше 57-ми старим будинкам загрожує зруйнування через вищезгадані причини.
Як випливає із закону про архітектуру, нагадує Л. Скорик, про кожен із проектів громадськість потрібно повідомляти. Якщо навіть залишити без уваги той факт, що городяни, яких так чи інакше зачепить нове будівництво, нерідко дізнаються про останнє «заднім числом», то вже ніяк не піддається розумінню, чому не так давно відмовилися продемонструвати документацію проекту народному депутату, який звернувся з цим проханням до Головкиївархітектури на вимогу своїх виборців.
Якщо говорити про конкретні факти, то, наприклад, жителі Голосієва вже не перший рік цікавляться, чому стало можливим будівництво котеджів в унікальному за європейськими мірками місці: з вирубкою, під виглядом санітарної, фондових дерев. Хто дозволив, запитують мешканці Печерська, прибудувати нову будівлю до будинку, який є пам’ятником архітектури, чи провести забудову схилів поблизу Маріїнського парку: з урахуванням хоч би того, що пам’ятникоохоронні управління столиці і районний голова стосовно останнього в офіційній формі висловили жителям свою незгоду? Територія ця, говорить член будинкового комітету Олена Левтерова, належить до охоронної зони першої категорії, а отже, будь-яке будівництво тут недопустиме і може здійснюватися у крайньому випадку з дозволу уряду: у той час урядовий орган, на який покладено дозвільну функцію, дізнається про плани забудовників… від незгідних із будівництвом місцевих жителів. Загадкове і саме розпорядження київського мера дозволити будівництво в охоронній зоні «як виняток» (?!) і провести будівельні роботи… «одночасно з розробкою проектно-кошторисної документації». Пам’ятається, головний архітектор міста Сергій Бабушкін, коментуючи реконструкцію Майдану, згадував про те, що починати будувати і при цьому паралельно проектувати майбутню споруду, — нібито нормальна світова практика. Дещо складно уявити собі інвестора, який вкладає кошти у проект, не знаючи при цьому точної вартості кінцевого продукту, проте для столиці України, як свідчать документи, що знаходяться на руках у багатьох жителів, ця практика справді стала «нормальною».
Представники Генпрокуратури учора пообіцяли киянам розібратися з кожним конкретним випадком. Єдине, у чому пікетники сумніваються, — чи не «зависне» вирішення цих питань так само, як це сталося при порушенні кримінальних справ за фактом перевищення повноважень окремими чиновниками, які дали добро на незаконне будівництво біля Софії Київської та Печерської лаври.
