«Аз» і «буки» Лілії Пустовiт
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20040422/472-2-2.jpg)
Як признається сама Ліля Пустовіт, вона... знаходить національні елементи там, де їх не бачать інші. І якщо в кожного великого дизайнера є своя авторська абетка, то «аз» і «буки» Лілі — свідомо акцентувати увагу на народних мотивах, створювати речі з національним характером, і — неважливо, що з цього приводу часом говорять критики. Невипадковий у цьому контексті і добір музики, яка супроводжує покази. Часто — вона більш, ніж сучасна: дизайнер може випустити моделей на подіум під «божевільних» українських американців «Gogol Bordello», а з багатьма ді-джеями Ліля почала працювати ще на зорі зародження в столиці «діджейського мистецтва». Але головне: ця музика наша!
До речі, музика для Лілі — основна матерія для творчості: саме вона допомагає створювати образ. А також спростовувати поширену думку, що за старими, тобто такими, що створюються протягом людської історії лекалами не можна створювати нове, і те, що користується попитом: на нещодавньому Московському тижні моди російськими «баєрами» усі моделі колекції було розкуплено «на ура». Тим часом, одяг від Пустовіт давно й успішно продається у російській столиці. Більше того — саме завдяки Лілі і небагатьом її колегам москвичі переконані, що один із найуспішніших українських брендів — якраз наша мода.
Проте чому вітчизняні «Сезони моди» — акція яскрава, більше нагадує шоу, вечірку для відомої публіки, аніж захід для професіоналів, журналістів і постійних клієнтів марки, як це є в усьому світі? Коли в Україні створиться «інститут» баєрів — професіоналів, які виступають свого роду посередниками між дизайнером, швейним підприємством і бутіком? Чому в Москві і Пітері спостерігається тенденція: модна публіка вважає за краще відвідувати вечірки не у вбранні від «Шанель» чи «Армані», а в одязі від своїх дизайнерів, постійно відкриваючи для себе нові імена? Чому Ліля Пустовіт радіє, що вона не скульптор, не любить, коли дизайнерам після показу дарують квіти, і не захотіла працювати над виставами Андрія Жолдака? Про це і багато що інше читайте в найближчих числах «Дня».